Справа № 320/3200/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
07 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 5 наказу відповідача (командира Військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності) від 04.12.2022 №474 «Про результати службового розслідування» в частині накладення на командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана»;
- визнати незаконним та скасувати пункт 6 наказу відповідача (командира Військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності) від 04.12.2022 №474 «Про результати службового розслідування» в частині здійснення виплати щомісячної премії за грудень 2022 року у розмірі 90%.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) Міністерства оборони України від 04.12.2022 №474 про результати службового розслідування, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до паспорта НОМЕР_3 , виданого Ковпаківським РВ УМВС України в Сумській області 17.06.1995. Відповідно до посвідчення НОМЕР_4 , виданого військовою частиною НОМЕР_2 16.09.2022 має звання полковник, займає посаду командира військової частини НОМЕР_2 згідно наказу КС ТрО ЗСУ №33 від 23.03.2022. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_5 , виданим 31.03.2015 Управлінням державної охорони України.
Пунктом 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) Міністерства оборони України від 04.12.2022 №474 про результати службового розслідування за неналежне виконання обов'язків військової служби, порушення вимог статей 9, 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, що призвело до виникнення нестачі зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_2 та у відповідності до вимог пункту «б» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Пунктом 6 означеного наказу позивачу за незадовільне виконання службових обов'язків та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляду догани виплату щомісячної премії за грудень 2022 року здійснено у розмірі 90% встановленого розміру щомісячної премії.
Зазначений наказ винесений на підставі акта службового розслідування від листопада 2022 року (далі по тексту - акт), в якому зафіксовано наявність розбіжностей між облікованою зброєю та боєприпасами та фактичними їх залишками. Відповідальним за облік, зберігання та видачу стрілецької зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_2 у період з 24 лютого по теперішній час встановлено, зокрема, позивача, який під час проведення службового розслідування пояснив, що дії або бездіяльність осіб НОМЕР_6 окремої роти охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_1 призвели до негативних наслідків (втрата контролю за зброєю, відсутність облікових справ, порушення обліку та видачі зброї тощо). Також зазначено, що крім особистої недисциплінованості капітана ОСОБА_2 , що призвело до виникнення нестачі зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_2 вказаному порушенню сприяли відсутність належного контролю за обліком і збереженням військового майна з боку військових посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , у тому числі і позивача.
Службове розслідування було призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності від 25.08.2022 №284, та продовжене наказами від 31.08.2022 №293, від 20.09.2022 №328, від 29.09.2022 №354, від 19.10.2022 №387, від 15.11.2022 №434.
Вважаючи оскаржуваний наказ відповідача в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та встановлення зменшеного розміру премії протиправним, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, які складаються з приводу проходження військової служби унормовані, зокрема, приписами Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV; далі за текстом - Статут внутрішньої служби), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV; далі за текстом - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 (далі за текстом - Порядок №608).
Відповідно до статті 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Положеннями статті 58 Статуту внутрішньої служби визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Згідно статті 59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов'язаний: знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів; організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі); вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал) визначає Інструкція про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 29.06.2005 № 359 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.2005 за №933/11213 (далі за текстом Інструкція №359).
Відповідно до пункту 4 Інструкції №359 забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов'язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини).
Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов'язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.
Командири батальйонів, рот, взводів та прирівняні до них особи (далі - командири підрозділів) повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу.
Заступники командирів військових частин з озброєння, начальники служб ракетно-артилерійського озброєння (далі - РАО), начальники складів (сховищ) РАО (далі - відповідальні службові особи) повинні забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, а також щорічної інвентаризації стрілецької зброї та боєприпасів.
Командири військових частин та відповідальні службові особи, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання стрілецької зброї та боєприпасів, а також особи, що здійснили крадіжки або допустили втрати стрілецької зброї та боєприпасів, відповідають згідно із законодавством України.
Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що на командирів, у тому числі і на командирів військових частин, покладено обов'язок забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів військових частин, за невиконання якого настає відповідальність згідно із законодавством України.
Як передбачено статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Водночас, правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 (далі за текстом Положення №300), згідно з підпунктом 3.1.3 якого командир військової частини (з'єднання) несе особисту відповідальність, зокрема, за підтримання у справному стані та правильне використання озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, пального, спеціальних споруд та інших матеріальних засобів.
При виявленні втрат, нестач, навмисного пошкодження військового майна, його розкрадання, інших корисливих зловживань він має право вживати у встановленому законом порядку заходів щодо відшкодування завданих державі збитків, а у випадках скоєння злочинів - порушувати кримінальну справу та проводити дізнання.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до пункту «б» статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців може бути накладено таке дисциплінарні стягнення, як догана.
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена статтями 47, 84-88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 (далі за текстом Порядок №608).
За визначенням пункту 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння) (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 608).
Розділом ІІІ Порядку № 608 визначено порядок проведення службового розслідування.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 608).
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування) (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 608).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку №608 посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Положеннями пунктів 13, 14 розділу ІІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (пункт 1 розділу V Порядку № 608).
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункти 2-6 розділу V Порядку № 608).
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (пункт 1, 2 розділу VІ Порядку № 608).
Судом встановлено, що службове розслідування відносно акта позапланової інвентаризації стрілецької зброї та боєприпасів призначене наказом від 25.08.2022 №284 з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та встановлення ступеня вини посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , чиї дії або бездіяльність стали причиною втрати стрілецької зброї та боєприпасів, що призвело до втрати обліку та контролю з боку посадових осіб. Цим наказом призначено комісію, якій доручено організація проведення службового розслідування та надання за результатами його проведення акта службового розслідування у термін до 30.08.2022.
Терміни проведення службового розслідування було продовжено наказами від 31.08.2022 №293 до 18.09.2022 із встановленням терміну подання акта службового розслідування - до 19.09.2022; від 20.09.2019 №328 до 29.09.2022 із встановленням терміну подання акта службового розслідування - до 30.09.2022; від 29.09.2022 №354 до 18.10.2022 із встановленням терміну подання акта службового розслідування - до 19.10.2022; від 19.10.2022 №387 до 25.10.2022 із встановленням терміну подання акта службового розслідування - до 23.10.2022.
Наказом від 25.11.2022 №434 перенесено термін проведення службового розслідування до 25.11.2022; в термін проведення службового розслідування не враховано період з 24.09.2022 по 26.10.2022, а саме, час самовільного залишення військової частини начальником складу автомобільного майна військової частини НОМЕР_2 молодшим сержантом ОСОБА_3 ; наказано подати акт службового розслідування на розгляд 25.11.2022.
Відповідно до закріплених у пунктах 13, 14 розділу ІІІ Порядку №608 імперативних положень, які не підлягають розширенню, визначено максимальний строк проведення службового розслідування, який не може перевищувати двох місяців.
При цьому, жодними положеннями законодавства не передбачено можливості перенесення строку проведення службового розслідування з виключенням окремих періодів із загальних строків його проведення.
Також відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надано суду жодних пояснень та доводів, якими б підтверджувалася неможливість проведення службового розслідування без зазначеного у наказі від 25.11.2022 №434 про перенесення терміну проведення службового розслідування начальника складу автомобільного майна військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_3 , як і відсутні нормативного підтвердження правомірності винесення такого наказу.
Оскільки службове розслідування відносно позивача призначене наказом від 25.08.2022, кінцевим строком його завершення, з урахуванням максимально можливого строку продовження такого службового розслідування є 26.10.2022.
Водночас, акт службового розслідування складено та підписано в листопаді 2022 року, без зазначення точної дати, тобто із порушенням граничних строків завершення службового розслідування.
Судом беруться до уваги викладені у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №640/21594/18 (ЄДРСР 91353822), від 26.06.2019 у справі №1640/3394/18 (ЄДРСР 82759443) висновки, відповідно до яких порушення процедури не повинно породжувати правових наслідків, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури вчинення певної дії необхідно розуміти не як вимоги до самої дії, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх вчинення. Дефектні процедури, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект робить дії неправомірною. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки під час прийняття певного рішення, що мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то залежно від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а у певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, Верховний Суд вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.
Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення ЄСПЛ у справі Olsson проти Швеції від 24.03.1988, № 10465/83).
Таким чином, порушення відповідачем строків проведення службового розслідування відносно позивача досліджується судом у сукупності з рештою етапів службового розслідування та винесених за наслідками його проведення рішень.
Відповідач зазначив, що розслідуванням встановлено, що позивач, перебуваючи на посаді командира військової частини НОМЕР_2 з 23.03.2022 відповідно до статей 58, 66 Статуту внутрішньої служби ЗСУ особисто відповідав за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів довіреної йому військової частини. Проте, в порушення статей 9, 11, 16, 58, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ не мав точних відомостей про наявні у військовій частині озброєння, боєприпаси; заходи для збереження озброєння і боєприпасів не вживав, особисто огляди, планові та раптові перевірки наявності стану, збереження і правильного використання озброєння, боєприпасів не організовував та не проводив, накази з оголошенням результатів таких перевірок не видавав, записи до книги огляду (перевірки) озброєння, боєприпасів не робив, що в подальшому призвело до фактичної нестачі зброї та боєприпасів, яку було виявлено в ході позапланової інвентаризації.
Суд зазначає, що з аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об'єктивно та всебічно встановити: обставини і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; неправомірні дії; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; врахувати заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, з мотивуванням їх відхилення чи підстав для задоволення.
В акті службового розслідування зазначено, що нестача стрілецької зброї та боєприпасів виникла внаслідок недотримання вимог діючого законодавства військовослужбовцями НОМЕР_6 окремої роти охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_1 під час приймання-передачі озброєння, відсутності контролю з боку керівництва за постановкою озброєння на облік; здійснення видачі зброї стороннім організаціям; неналежного ведення єдиної книги видачі та приймання зброї у 321 окремій роті охорони та військової частини НОМЕР_1 . За результатами проведеної позапланової інвентаризації виявлено, що військова частина НОМЕР_2 знаходиться на забезпеченні служби ракетно-артилерійського озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України, яка проводила операції отримання майна служби ракетно-артилерійського озброєння через військову частину НОМЕР_7 (до отримання атестатів №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 обліку майна якої передається з обліку військової частини НОМЕР_7 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 )). В свою чергу, на забезпеченні служби PAO у військовій частині НОМЕР_2 знаходяться військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 . По завершенню інвентаризації майна служби РАО військової частини НОМЕР_2 було виявлено розбіжність в облікових та фактичних показниках станом на 18.08.2022 згідно таблиці. Особливу увагу звернуто на факт передачі стрілецької зброї від Бюро економічної безпеки до НОМЕР_6 окремої роти та обслуговування в/ч НОМЕР_1 , встановлено, що зброя отримувалась представником НОМЕР_6 окремої роти охорони та обслуговування в/ч НОМЕР_1 командиром роти старшим лейтенантом ОСОБА_2 … Зафіксовано невідповідність кількості патронів, перевірено факти видачі зброї та боєприпасів з грубим порушенням вимог Наказів, директив, інструкцій, що призвело до її втрати. Крім того, видача зброї відбувалась без документального оформлення.
В акті службового розслідування зазначено, що відповідальним за облік, зберігання та видачу стрілецької зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_2 у період з 24 лютого по теперішній час встановлено, зокрема і полковника ОСОБА_1 , командира військової частини НОМЕР_2 (відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №97 від 14.04.2022 справи та посаду командира військової частини НОМЕР_2 прийняв з 23.03.2022), який повинен був діяти відповідно до статей 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
В описовій частині акта у розділі «Неправомірні дії військовослужбовців та причинний зв'язок між діями військовослужбовців та подією, що трапилась» не міститься жодних обставин, якими б підтверджувалися неправомірні дії позивача та причинний зв'язок між такими діями та подією, що трапилась, оскільки вказаний розділ містить опис обставин відносно іншого військовослужбовця - командира НОМЕР_6 окремої роти охорони та обслуговування військової частин НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
В описовій частині акта у розділі «Вина військовослужбовців» зазначено про вину військовослужбовця ОСОБА_2 .
В описовій частині акта у розділі «Причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення» щодо позивача зазначено, що окрім особистої недисциплінованості капітана ОСОБА_2 , порушення ним вимог перелічених в акті законодавчих актів, що призвело до виникнення нестачі у військовій частині НОМЕР_2 нестачі зброї та боєприпасів, вказаному порушенню сприяли відсутність належного контролю за обліком і збереженням військового майна з боку військових посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , зокрема і полковника ОСОБА_1 ; встановлено, що однією з причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення та призвела до втрати контролю за обліком зброї та боєприпасів є неналежне проведення інвентаризації, призначеної наказом від 21.03.2022 №50 та проведеної складом комісії під головуванням полковника ОСОБА_4 , якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
На сторінці 28 акта службового розслідування містяться пояснення позивача, в яких зазначено, що полковник ОСОБА_1 пояснив, що дії або бездіяльність посадових осіб НОМЕР_6 окремої роти охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_10 призвели до негативних наслідків (втрата контролю за зброєю, відсутність облікових справ, порушення обліку та видачі зброї, тощо. Результати проведеної інвентаризації стрілецької зброї та боєприпасів у НОМЕР_6 окремій ротi охорони та обслуговування, яка проводилась за наказом командира військової частини НОМЕР_10 № 50 від 21.03.2022 року виявили грубі порушення з боку осіб НОМЕР_6 окремої роти охорони наказу МОУ №359 від 29.06.2005 року, зі змінами від 20.10.2015 за наказом МОУ 3569 щодо організації прийому, обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів.
З аналізу акта службового розслідування вбачається, що відповідачем під час його складання в описовій частині не зазначено, у чому саме полягали неправомірні дії позивача; не вказано про зв'язок правопорушення з виконанням позивачем обов'язків військової служби (якщо такий є); не конкретизовану вину позивача, причинний зв'язок між неправомірними діями позивача та подією, що трапилась.
При цьому, відповідач, вказуючи про порушення позивачем вимог статей 9, 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, зазначив, що такі порушення призвели до виникнення нестачі зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_2 .
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Проте з матеріалів справи неможливо встановити, яким саме критеріям та з яких причин не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про оголошення догани.
Суд звертає увагу, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.
Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №817/1318/17.
Водночас, як в оскаржуваному наказі, так і в акті службового розслідування мотивувальна частина відносно позивача зводиться виключно до цитування зазначених вище положень Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України без наведення обставин, на яких ґрунтуються такі висновки та без конкретизації вчинених позивачем порушень.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пункт 5 наказу від 04.12.2022 №474 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани прийнятий відповідачем неправомірно, без наведення обставин, на яких ґрунтуються такі висновки, а тому позовні вимоги в частинні визнання протиправним та скасування пункту 5 наказу від 04.12.2022 №474 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 6 наказу відповідача (командира Військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності) від 04.12.2022 №474 «Про результати службового розслідування» в частині здійснення виплати щомісячної премії за грудень 2022 року у розмірі 90%, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - на Наказ № 260), розділ XIV якого присвячений питанню преміювання військовослужбовців ЗСУ.
Відповідно до пункту 1 Розділу XIV Наказу № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків (пункт 3 Розділу XIV Наказу № 260).
З аналізу зазначених положень слідує, що преміювання військовослужбовця є правом командира військової частини, яке здійснюється на підставі відповідного наказу із урахуванням дисципліни, дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Таким чином, факт наявності або відсутності дисциплінарного стягнення - не єдиний критерій оцінки військовослужбовця у розрізі питання преміювання.
За приписами абзацу 1 пункту 4 Розділу XIV Наказу № 260 при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов'язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).
Пунктом 6 наказу від 04.12.2022 №474 про результати службового розслідування позивачу за незадовільне виконання службових обов'язків та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляду догани виплату щомісячної премії за грудень 2022 року здійснено у розмірі 90% встановленого розміру щомісячної премії.
Тобто, виплата премії позивачу за грудень 2022 року відбулась у розмірі 90% не лише за накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляду догани, а і за незадовільне виконання службових обов'язків.
При цьому, доказів відсутності фактів незадовільного виконання службових обов'язків, матеріали справи не містять. Крім того, зазначене не є підставами позову в межах цієї справи.
Оскільки преміювання позивача є правом командира військової частини, яке здійснюється на підставі відповідного наказу із урахуванням дисципліни, дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків та з урахуванням того, що позивач не оскаржує незадовільне виконання службових обов'язків як одну з підстав зменшення йому розмір премії, зазначених у пункті 6 наказу від 04.12.2022 №474, суд дійшов висновку, що у відповідача були підстави для зменшення позивачу розміру премії до 90% встановленого розміру щомісячної премії відповідно до абзацу 1 пункту 4 Розділу XIV Наказу № 260.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк