07 жовтня 2024 рокуСправа №160/3350/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Позивач у позові вказує, що він продовжує перебувати на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 без будь-яких правових підстав. Так, позивач указує, що добровільна військова служба у добровольчому формуванні територіальної оборони сил ЗСУ здійснюється військовослужбовцями на добровільній основі на підставі контракту. Позивач указує, що згоди на проходження військової служби не давав, на військову службу у встановленому порядк3у територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не призивався. Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2022 №1 про зарахування позивач до списків особового складу та призначення його на посаду виданий без його відома, незаконно та попри відсутність укладеного контракту. Позивач указує, що призов військовослужбовців на військову службу під час загальної мобілізації повинен здійснюватися територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відповідно до частин 7, 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.9 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154. Позивач звертає увагу на те, що він 04.01.2022 рішенням військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 визнаний непридатним до військової служби за контрактом. Однак, вже, 06.01.2022 відповідач протиправно прийняв позивача на військову службу, зазначивши в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2022 про те, що ОСОБА_1 є солдатом за контрактом. З огляду на викладені обставини позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/3350/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач указує, що фактичні обставини свідчать, що позивач самостійно, добровільно, підписавши контакт з Міністерством оборони України, вступив на службу до Збройних Сил України. Призначений наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 31 грудня 2021 року №24-РС на посаду водія взводу забезпечення кадру військової частини НОМЕР_1 . На виконання наказу старшого командування, а саме військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовою частиною НОМЕР_1 був виданий Наказ №1 від 06 січня 2022 року (по стройовій частині), згідно з яким позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , справи і посаду прийняв і поставлений на всі види забезпечення. Фактично військова служба позивача почалася з 31 грудня 2021 року з дати винесення наказу по особовому складу і позивачу було відомо про початок військової служби за контрактом. Твердження позивача про те, що накази видані без його відома і йому було не відомо є хибними і такими, які вводять суд в оману. Також неправдивим є твердження як позивача, так і представника позивача (адвоката), які вказують на призов позивача за мобілізацією. Загальна мобілізація почалася в Україні з 24 лютого 2022 року з видання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24 лютого 2022 року, а військова служба позивача розпочалася з 31 грудня 2021 року з дня видання наказу про призначення на посаду як військовослужбовця за контрактом. Контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби. Позивач не укладав контракт з військовою частиною НОМЕР_1 так як на той час (31 грудня 2021 року) командир військової частини не мав права на підписання контрактів, тому і примірник контракту не знаходиться у військовій частині НОМЕР_1 . З ким із уповноважених органів Міністерства оборони України укладав контракт позивач, відповідачу не відомо. Надання позивачем довідки ВЛК від 04 січня 2022 року не може слугувати підставою для звільнення з військової служби так як наразі діє норма про звільнення з військової служби в разі визнання військовослужбовця на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців. В довідці ВЛК, доданій позивачем до позовної заяви вказано, що він не придатний до служби за контрактом, згідно з Наказом МОУ №410 від 14.08.2018 «Про затвердження Переліку посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби» вказано перелік військо облікових спеціальностей де можуть проходити службу військовослужбовці признані непридатними до проходження служби. Військова частина НОМЕР_1 з моменту її створення є військовою частиною Сил територіальної оборони Збройних Сил України, тому немає жодного порушення в призначенні позивача на посаду до підрозділу Сил територіальної оборони Збройних Сил України з відповідними показаннями довідки ВЛК. Позивач за весь час служби до моменту подання позову свідомо виконував обов'язки військової служби, отримував грошове забезпечення і додаткову винагороду. Твердження позивача про те, що йому не було відомо про його прийом на службу є неправдивими, так як він отримав зброю, необхідне екіпірування, проходить службу у військовій частині, перебуває на продовольчому, матеріальному та грошовому забезпеченні, отримує в повному обсязі належне грошове забезпечення. Вказує відповідач на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Ухвалою від 12.02.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України належним чином засвідчену копію контракту на проходження військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у в/ч НОМЕР_4 ; належним чином засвідчені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); витребувано у Військової частини НОМЕР_5 : інформацію про те, чи був ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний військово-лікарською комісією придатним до військової служби за контрактом; належним чином засвідчені докази визнання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , непридатним до військової служби за контрактом (у разі, якщо таке мало місце) із зазначенням статті Розкладу хвороб Положення №402.
Крім того, 10.07.2024 судом постановлена ухвала, якою повторно були витребувані вказані вище документи.
На виконання вимог ухвал суду Військовою частиною НОМЕР_2 були надані копії медичних документів ОСОБА_1 .
У відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 повідомила про те, що не має можливості надати копію контракту, оскільки позивач не укладав контракт з військовою частиною НОМЕР_1 так як на той час (31 грудня 2021 року) командир військової частини не мав права на підписання контрактів, то і примірник контракту не знаходиться у Військовій частині НОМЕР_1 . З ким із уповноважених органів Міністерства оборони України укладав контракт позивач, відповідачу не відомо.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
До матеріалів справи надано копію наказу від 06.01.2022 №1 командира Військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким старшого солдата за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 31 грудня 2021 року №24-РС на посаду водія взводу забезпечення кадру Військової частини НОМЕР_1 , з 06 січня 2022 року зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (каталог) (обід) з 07 січня 2022 року і він вважається таким, що з 06 січня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Підстава: витяг з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 31 грудня 2021 року №24-Р, припис військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.01.2022 №2, рапорт старшого солдата за контрактом ОСОБА_1 (від 06.01.2022 вх.31).
Також позивач надав довідку від 04.01.2022 №33 військово-лікарської комісії, в якій вказано, що позивач на підставі статті 49а графи І Розкладу хвороб, Положення, введеного в дію наказом МО України №402-2008 року, не придатний до військової служби за контрактом.
Позивач у позові вказує, що він продовжує перебувати на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 без будь-яких правових підстав. Так, позивач указує, що добровільна військова служба у добровольчому формуванні територіальної оборони сил ЗСУ здійснюється військовослужбовцями на добровільній основі на підставі контракту. Позивач указує, що згоди на проходження військової служби не давав, на військову службу у встановленому порядку територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не призивався. Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2022 №1 про зарахування позивача до списків особового складу та призначення його на посаду виданий без його відома, незаконно та попри відсутність укладеного контракту. Позивач указує, що призов військовослужбовців на військову службу під час загальної мобілізації повинен здійснюватися територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відповідно до частин 7, 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.9 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154. Позивач звертає увагу на те, що він 04.01.2022 рішенням військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 визнаний непридатним до військової служби за контрактом. Однак, вже, 06.01.2022 відповідач протиправно прийняв позивача на військову службу, зазначивши в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2022 про те, що ОСОБА_1 є солдатом за контрактом.
З огляду на викладені обставини позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232). Цей Закон також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст.2 Закону №2232).
Згідно з ч.3 ст.2 Закону №2232, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232 визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом (ч.4 ст.19 Закону №2232).
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п.15.3. Положення №1153/2008 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Відповідно до п.26 Положення №1153/2008, контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби, є контрактом про проходження військової служби, один примірник якого зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця.
Таким чином, у разі укладення контракту про проходження військової служби між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 , один його примірник має бути у позивача.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Водночас, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість позивач не довів належними та допустимими доказами доводів щодо того, що наказ про прийняття його на службу був виданий без його відома, незаконно та попри відсутність укладеного контракту.
До того ж, у наказі від 06.01.2022 №1 підставою для його видачі указаний, у тому числі, рапорт позивача від 06.01.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась і станом на час розгляду справи воєнний стан продовжує свою дію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України був виданий Указ від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з п.35 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період, серед іншого, протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Крім цього, пунктом 2 частини 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Отже, протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації контракт може бути припинений (розірваний), а військовослужбовець звільнений з військової служби на підставах, вичерпний перелік яких встановлений пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, відповідно до п.3 ч.5 ст. 26 Закону №2232, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
з) у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Проте, позивач не навів жодної з наведених вище підстав для розірвання контракту та звільнення з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З установлених вище обставин та норм чинного законодавства суд робить висновок про те, що позовна заява у цій справі є такою, що задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Суддя Н.В. Кучугурна