01 жовтня 2024 рокуСправа №160/19424/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.07.2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Губар Антон Леонідович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку та не видачі військово-облікового документу з зазначенням про виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку та видати військово-обліковий документ з зазначенням про виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.07.2024 року позивач засобами поштового зв'язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про виключення з військового обліку п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме як громадян України, який був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Згідно відповіді вих. №4/9525/1 від 17.06.2024 року на адвокатський запит від 31.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було відмовлено в питанні виключення з військового обліку військовозобов'язаних за відсутності законних підстав. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
29.07.2024 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 30.08.2024 року. Також вказаною ухвалою суду зобов'язано відповідача надати до суду додаткові докази.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
08.08.2024 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач не погоджується із позицією позивача із наступних міркувань. 24.05.2024 року за вхідним № Б-147 на адресу Металургійно - ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла поштою заява ОСОБА_1 від 15.05.2024 року щодо виключення з військового обліку військовозобов'язаних, як засудженого за скоєння тяжкого злочину. Станом на 24.05.2024 року, на день надходження заяви та подальшого розгляду питання щодо виключення з військового обліку, вже діяла частина 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в такій редакції: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Тобто, на день надходження заяви 24.05.2024 року, законних підстав для прийняття рішення щодо виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, не було. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач при розгляді питання про виключення позивача з військового обліку діяв у межах діючого законодавства, тому просить суд відмовити в задоволенні позову.
12.08.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він позивач не погоджується з доводами відповідача, з обставинами викладеними у відзиві та правовою оцінкою обставин викладених в ньому з огляду на наступне. На думку представника позивача, судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин. Зазначає, що вираження волевиявлення позивача згідно наданих доказів і про що не заперечує відповідач, здійснено 16.05.2024 року шляхом звернення до суб'єкта владних повноважень і дії закону у редакції, що передбачала на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключення з військового обліку, а тому реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій. Розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом. Вважає, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій/бездіяльності та щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про виключення з військового обліку та видати військово-обліковий документ з зазначенням про виключення з військового обліку та прийняти відповідне рішення є обґрунтованими, та, відповідно, мають бути вирішені з огляду на ті норми закону, що діяли на момент подання такої заяви. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
15.08.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких зазначено, зокрема, що позивачем було порушено процедуру виключення з військового обліку, яка полягала в особистому прибутті до ІНФОРМАЦІЯ_4 з паспортом громадянина України, військово-обліковим документом, а в разі його втрати - відновити документ, та з документами, які підтверджують право на виключення з військового обліку. З подальшим заповнення встановленого зразку заяви на виключення з військового обліку та проставлення необхідних штампів та записів в військово-облікових документах. Для початку позивачу необхідно було прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 подати заяву на видачу і оформлення військово - облікового документу в вигляді тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, а тільки потім подати заяву на виключення з військового обліку. Виходячи з вище викладеного позивач з моменту виникнення права на виключення з військового обліку з 25.06.2014 року до втрати чинності закону, так і не звернувся особисто до ІНФОРМАЦІЯ_3 для реалізації даного права у встановлений законом спосіб. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позову.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.05.2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 15.05.2024 року про виключення з військового обліку п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме як громадян України, який був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, що підтверджується накладною та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта».
У вказаній заяві позивач зазначив про наступне. 25.06.2014 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (справа №214/9028/13, провадження 1/214/26/14) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.307 ч.3, 28 ч.3 ст.317 ч.2, 311 ч.3 КК України та призначено покарання: за ст.307 ч.3 КК України - вісім (8) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст.28 ч.3, 317 ч.2 КК України - чотири (4) роки позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст.311 ч.3 КК України - п'ять (5) років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.70 ч.І КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_1 - вісім (8) років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст.2 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 року звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання. Відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України у редакції, яка діяла на час винесення позивачу вироку, залежно від ступеня тяжкості злочини поділялись на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином середньої тяжкості визнавався злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тоді як за вчинення тяжкого злочину було передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Таким чином, злочин, за вчинення якого було ОСОБА_1 засуджено, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався тяжким. Редакція п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (чинна на час подання заяви) передбачає, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас розмежування того, чи ці особи є такими, що наданий час мають судимість, або такими, судимість яких є погашеною або знятою, вказана норма не містить. Отже, позивач просив виключити з військового обліку п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
24.05.2024 року за вхідним № Б-147 на адресу Металургійно - ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла поштою вказана заява ОСОБА_1 від 15.05.2024 року щодо виключення з військового обліку військовозобов'язаних, як засудженого за скоєння тяжкого злочину.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 вих. №4/8983/1 від 04.06.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у виключенні з військового обліку військовозобов'язаних за відсутності законних підстав. Так, у вказаному листі зазначено, що відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року, в редакції, що діє на момент надходження звернення, відсутній пункт № 6, як і підстава для виключення з військового обліку у разі засудження за скоєння тяжкого, або особливо тяжкого злочину. Для підтвердження виключення з військового обліку військовозобов'язаних, на підставах раніше передбачених діючим законодавством запропоновано надати відповідні підтверджуючі документи.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку та не видачі військово-облікового документу з зазначенням про виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на теперішній час.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч.5 ст.4 Закону № 3543-ХІІ вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом ст.2 Закону №3543-ХІІ правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, тобто від 30.12.2022 року) (далі - Порядок №1487).
Згідно абз. 1 п.2, п.3, п. 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
За приписами абз. 1 п. 16, абз. 1 п. 20 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Відповідно до п. 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з п. 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
Судом встановлено, що 16.05.2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 15.05.2024 року про виключення з військового обліку п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме як громадян України, який був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції чинною на час направлення заяви позивачем) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
18.05.2024 року внесено зміни в Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", та нова редакція статті 37 вже не містить такої підстави для виключення з військової служби, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Однак, виходячи з вище викладеного позивачем було порушено процедуру виключення з військового обліку, яка полягала в особистому прибутті до ІНФОРМАЦІЯ_4 з паспортом громадянина України, військово-обліковим документом, а в разі його втрати - відновити документ, та з документами, які підтверджують право на виключення з військового обліку, з подальшим заповнення встановленого зразку заяви на виключення з військового обліку та проставлення необхідних штампів та записів в військово-облікових документах.
Позивач не заперечує, що до внесення змін в ч. 6 ст. 37 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (18.05.2024 року) останній не прибув особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 та не подав заяву на видачу і оформлення військово - облікового документу в вигляді тимчасового посвідчення військовозобов'язаного та заяву на виключення з військового обліку.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправних дій чи бездіяльності відповідача щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку та не видачі військово-облікового документу з зазначенням про виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.
Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна