Рішення від 20.09.2024 по справі 160/9509/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 рокуСправа №160/9509/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

12.04.2024 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошового забезпечення за період лютий 2022 - травень 2022 року у сумі 110 366 грн. 70 коп.;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошове забезпечення за період лютий 2022 - травень 2022 року у сумі 110 366 грн. 70 коп.;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, включаючи щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові (надбавка за особливості проходження служби, премія) види грошового забезпечення, індексацію, грошову допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за нараховані та невикористані дні основної та додаткової відпустки, одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 25.02.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», включаючи щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові (надбавка за особливості проходження служби, премія) види грошового забезпечення, індексацію, грошову допомогу на оздоровлення, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», включаючи щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові (надбавка за особливості проходження служби, премія) види грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за нараховані та невикористані дні основної та додаткової відпустки, одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , за період з 25.02.2022 року по 31.01.2023 року щомісячну надбавку за вислугу років відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, з урахуванням попередньої вислуги років - 05 років 08 місяців 26 днів;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , за період з 25.02.2022 року по 31.01.2023 щомісячну надбавку за вислугу років відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, з урахуванням попередньої вислуги років - 05 років 08 місяців 26 днів;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо невидачі ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , довідки про вартість речового майна, що належало до видачі у період військової служби з 25.02.022 по 20.05.2023 року;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 видати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , довідку про вартість речового майна, що належало до видачі у період військової служби з 25.02.022 по 20.05.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі у період військової служби з 25.02.022 по 20.05.2023 року;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошову компенсацію за неотримане речове майно у період військової служби з 25.02.022 по 20.05.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на стаціонарному лікуванні з 09.03.2023 по 04.04.2023 року;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на стаціонарному лікуванні з 09.03.2023 по 04.04.2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо подання недостовірної звітності по нарахованому грошовому забезпеченню та страховому стажу ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , до органів Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 подати достовірну звітність по нарахованому грошовому забезпеченню та страховому стажу ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , до органів Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймає участь в заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00грн. щомісячно, а тим які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебувають безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу часті у таких заходах. ОСОБА_1 виконував завдання в зоні ведення бойових дій, перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення, проте на виконання вимог Постанови № 168 від 28.02.2022 року отримав додаткову винагороду не в повному обсязі. Всупереч нормам чинного законодавства відповідачем не було проведено перерахунку його основного та додаткових видів грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму, а також не було включено до допомоги на оздоровлення виплат у відповідності до Постанови КМУ № 168,що порушує його соціальні права. Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення в повному обсязі протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/9509/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 13.05.2024 р.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

29.04.2024 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються. Також у відзиві проти позову відповідач зазначає, що не є розпорядником бюджетних коштів, а отже і належним відповідачем та про те, що військова частина НОМЕР_1 зарахована встановленим порядком на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 - розпорядника коштів третього рівня.

В обґрунтування своєї позиції щодо позовних вимог відповідач зазначив наступне. За період з лютого по травень 2022 року позивачу нараховано грошове забезпечення відповідно до картки особового рахунка військовослужбовця у відповідності до абзацу 2 пункту І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 в поточному місяці за минулий. Таким чином позивачем проведено невірні розрахунки та грошове забезпечення нараховувалось в повному обсязі.

Постановою Верховного суду України №200/3757/20-а від 11.02.2021 викладено правову позицію, що згідно з Постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. На підставі зазначеного, згідно з Постановою КМУ № 704 ( в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. З огляду на викладене, Військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо розрахунку вислуги років та нарахування надбавки за вислугу років повідомляють, що військовий квиток є належним документом у якому містяться записи про належність власника військового квитка до військової служби.

Копія витягу з наказу №80 від 18.03.2021 року командира військової частини НОМЕР_5 (надана Позивачем як доказ) де загальна вислуга зазначена - 5 років 08 місяців 26 днів не може слугувати належним доказом вислуги років Позивача по причині того, що не відповідає періодам записаним у військовому квитку та періодам служби, що містяться у матеріалах особової справи Позивача, а сам витяг з наказу №80 від 18.03.2021 року командира військової частини НОМЕР_5 відсутній у матеріалах особової справи. Документи на підставі яких зроблений розрахунок вислуги років вказаний у наказі №80 від 18.03.2021 року, Позивачем надані не були, а періоди служби зазначені у військовому квитку Позивача не відповідають вислузі років зазначеному у вказаному наказі.

Наказом № 142 від 20.05.2023 року командира військової частини НОМЕР_1 було внесено зміни до наказу командира №30 від 25.02.2022 року відповідно до яких п.п. 1.20 п.1. був викладений в наступній редакції:

1.20. Солдата запасу ОСОБА_2 прийнятого за мобілізаційною потребою - старшим стрільцем 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Вважати таким, що з 25 лютого 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820,00 гривень на місяць шпк «старший солдат», ВОС - 100868А, тарифний розряд - 5,

Виплачувати надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, виплачувати на підставі наказу Міністра оборони України від 25.02.2022 року № 3264 щомісячно премію у розмірі 277%, від посадового окладу.

Виплачувати на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 надбавку за вислугу років у розмірі 25% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням з 31 травня 2023 року.

Вислуга років у Збройних Силах України на день зарахування до військової частини НОМЕР_1 становить:

загальна - 04 роки 04 місяці 12 днів.

З урахуванням вказаних змін до наказу №30 від 25.02.2022 року Позивачу було зроблено корегування грошового забезпечення і у червні 2023 року виплачено грошові кошти у розмірі 5891 грн. 83 коп. що є виплатою за надбавку за вислугу років за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 року та підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік наданої Позивачем як доказ до позову.

Окрім наведеного зазначають, що з рапортом про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань позивач не звертався, відмови не отримував та вимоги є передчасними.

З огляду на викладене вважають, що ними протиправною бездіяльності не допускалось та просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.05.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 надано до суду відповідь на відзив проти позову, у якій позивач вказує на безпідставність заперечень відповідача та просить задовольнити позовні вимоги.

08.05.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Військовою частиною НОМЕР_1 надано заперечення на відповідь на відзив проти позову, в якій відповідач зазначає, що позивачеві було нараховано всі належні до сплати суми та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.05.2024 року допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 надано до суду додаткові пояснення у справі. Позивач наголошує на наявній заборгованості зі сплати грошового забезпечення у розмірі 110366,70грн. Також зазначає, що не має доступу до ведення особової справи, оскільки цей обов'язок покладений на посадових осіб відповідача, як роботодавця. Для підтвердження пільгового стажу позивач надав відповідачу всі необхідні документи відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 та до подання адміністративного позову військовою частиною не повідомлялось про відсутність в особовій справі будь - яких документів.

10.05.2024 року допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 надано до суду додаткові пояснення у справі, що за змістом дублюють попередні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року залучено до участі у справі № 160/9509/24 як співвідповідача військову частину НОМЕР_2 .

14.06.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 надав копію адміністративного позову для залученого співвідповідача.

21.06.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» військова частина НОМЕР_6 надала відзив проти позову та клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду в порядку ст. 233 КЗпП.

В обґрунтування відзиву проти позову відповідач зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій НОМЕР_7 на посаді командира кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_1 , якого звільнено у запас наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 13.05.2023 року №51-РС, тобто проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де йому фахівці фінансової служби військової частини і нараховували грошове забезпечення та додаткові щомісячні винагороди. Військовою частиною НОМЕР_6 , як розпорядником коштів третього рівня лише проводились відповідні перерахування з 01.08.2022 року, проте нарахування та виплата покладена саме на Військову частину НОМЕР_1 , де позивач проходив військову службу.

З огляду на викладене вважає вимоги позивача безпідставними та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.06.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Військовою частиною НОМЕР_2 надано додаткові докази у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 р. позовну заяву в частині позовних вимог залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позову протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху шляхом надання суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

02.07.2024 р. через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року заяву позивача про поновлення строку задоволено та продовжено розгляд адміністративної справи № 160/9509/24.

05.07.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 подано відповідь на відзив. Позивач зазначає, що довідка про види нарахувань ОСОБА_1 від 18.06.2024 року № 2566/ФЕС, надана начальником фінансово - економічної служби - Головним бухгалтером ВЧ НОМЕР_2 видана неналежною особою, підписана з перевищенням повноважень та містить неправдиву інформацію. Також зазначає щодо невірного розрахунку його грошового забезпечення та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року залучено до участі у справі як відповідача -3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10.07.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 надав до суду копію адміністративного позову.

15.07.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду надано довідку про неотримане речове майно, що належало до видачі ОСОБА_1

22.07.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з клопотанням, в якому вказав, що у наданій довідці не враховане все речове майно, належне йому до видачі, не враховані строки експлуатації (носіння) речового майна, не враховані виконання завдань в районі ведення бойових дій. Таким чином вважає надану довідку неправомірною та просить повторно витребувати довідку про неотримане речове майно.

29.07.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 надано до суду заперечення на клопотання ( заяву), якою зазначають, що відповідно до абзацу першого пункту 3 розділу V інструкції № 232 із змінами внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 306 від 10.06.2019, строків експлуатації ( носіння) речового майна в угрупуваннях військ ( сил), які безпосередньо беруть участь у бойових діях ( спеціальних операціях) під час збройного конфлікту, в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф НЕ встановлюються. Майно знаходиться в експлуатації ( носінні) до повного зношення. У разі знищення або приведення його в непридатний стан це речове майно замінюється на нове. Таким чином зазначають, що довідку ними надано правомірно та вона є належним доказом.

01.08.2024 року ОСОБА_1 надав додаткові пояснення у справі, якими зазначає, що Довідка № 1 про вартість речового майна, що належить до видачі молодшому сержанту ОСОБА_1 за № 1763 від 24.06.2024, надана суду 15.07.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 , не відповідає наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016р. № 232.

ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином повідомлений про розгляд адміністративної справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 09.07.2024 року.

Відповідачем -3 відзиву проти позову не було надано. З клопотаннями, заявами, поясненнями до суду не звертався.

ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року № 30 солдат запасу ОСОБА_1 прийнятий за мобілізаційною потребою - старшим стрільцем 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Вважається таким, що з 25 лютого 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820,00грн. на місяць шпк «старший солдат», ВОС - 100868А, тарифний розряд - 5. Виплачувати надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, виплачувати на підставі наказу Міністра оборони України від 25.02.2022 року № 3264 щомісячно премію у розмірі 277%, від посадового окладу.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_8 від 29.05.2017р. та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

14.10.2022 року військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку № 3337 про обставини травми ( поранення, контузії, каліцтва) старшого солдата ОСОБА_1 , який 18.06.2022 року одержав акубаротравму, ЗЧМТ, осколкове поранення лівої руки внаслідок ракетного удару збройними формуваннями рф.

Довідкою військової частини НОМЕР_1 № 1143 від 07.04.2023 року підтверджено обставини травми ( поранення, контузі, каліцтва) молодшого сержанта ОСОБА_1 , що 09.03.2023 року під час виконання бойового наказу в районі н.п. Білогір'я Запорізької області потрапив під ворожий обстріл та отримав акубаротравму.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 04.05.2023 р. № 306 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2023 № 305 « Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за період з 01 квітня по 30 квітня 2023 року», яким відповідно до Постанови КМУ № 168 призначено ОСОБА_1 до виплати за період з 09.03.2023 року по 31.03.2023 року 74 193,54грн.

19.05.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку № 1559 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України видана молодшому сержанту ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 08.04.2022 року по 18.06.2022р., з 05.08.2022 року по 04.11.2022 року, з 13.12.2022 року по 05.02.2023року, з 07.02.2023 року по 09.02.2023 року, з 11.02.2023 року по 16.02.2023 року, з 02.03.2023 року по 08.03.2023 року, з 05.04.2023 року по 17.04.2023 року, з 21.04.2023 року по 24.04.2023 року, з 28.04.2023 року по 30.04.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 20.05.2023 року № 142 молодшого сержанта ОСОБА_1 командира кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 ( по особовому складу) від 13 квітня 2023 року № 51-РС у відставку за підпунктом «а» пунтку 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ( за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), вважати таким, що 20 травня 2023 року справи та посаду здав, виключити із списків військової частини НОМЕР_1 і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Цим же наказом визначено, що загальна вислуга років у ЗСУ станом на 20 травня 2023 року становить - 05 років 07 місяців 07 днів, служба у військовій частині НОМЕР_1 становить 01 рік 02 місяці 25 днів.

В календарному обчисленні вислуга років становить - 04 роки 07 місяців 07 днів, служба у військовій частині НОМЕР_1 становить 01 рік 02 місяці 25 днів.

В пільговому обчисленні вислуга років становить 01 рік 00 місяців 00 днів, служба у військовій частині НОМЕР_1 - не можливо встановити.

Вислуга років у Збройних Силах України на день зарахування до військової частини НОМЕР_1 становить:

загальна - 04 роки 04 місяці 12 днів.

20.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до командира частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату компенсації за неотримане речове майно.

20.05.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь № 1571 на рапорт, якою відмовлено у задоволенні рапорту на підставі Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний та особливий період та листа роз'яснення ІНФОРМАЦІЯ_4 ( № 763 від 12.12.2022 року).

06.06.2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до командира вч НОМЕР_1 з заявою про розгляд його рапорту при виплату грошової компенсації.

26.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно.

26.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою про надання роз'яснень щодо складових нарахованих та сплачених йому сум грошового забезпечення.

18.08.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь № 2615, якою роз'яснено про наявну вислугу років на час звільнення позивача з військової частини НОМЕР_1 та що була відображена у наказі № 142 від 20.05.2023 року.

07.05.2024 року Військовою частиною НОМЕР_2 надано довідку про доходи ОСОБА_1 № 1872/ФЕС відповідно до якої нараховано позивачу у березні 2022 року 30385,56грн., у квітні 2022 року 19 817,25грн., у травні 2022 року 44011,25 грн., у червні 2022 року 170367,41грн.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у нарахуванні додаткової грошової винагороди не в повному обсязі та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (надалі, також - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі, також - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022/, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023 та триває до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (надалі, також - Постанова №168), яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 1 Постанови №168, зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України видано окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (надалі, також - Доручення від 23.06.2022 №912/з/29), згідно з пунктом 1 якого під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Абзацами 1 та 2 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Водночас, абзацами 3-7 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Відповідно до пункту 4 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку №2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Надати право керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24 лютого 2022 року.

Пунктом 14 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 передбачено, що це доручення застосовувати з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022).

Тобто зазначене Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 видане Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, застосовується з 01.06.2022 (крім окремих випадків, коли положення цього акта застосовуються з 24.02.2022). При цьому абзацом 4 пункту 5 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 надано право керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп включати до довідок про безпосередню участь у бойових діях або заходах терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається довідка про дні безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах.

07.05.2024 року військовою частиною НОМЕР_2 надано довідку про доходи ОСОБА_1 № 1872/ФЕС відповідно до якої нараховано позивачу у березні 2022 року 30385,56грн., у квітні 2022 року 19 817,25грн., у травні 2022 року 44011,25 грн., у червні 2022 року 170367,41грн.

Як вказано судом вище, згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, виходячи з аналізу норм чинного законодавства та наданих до матеріалів адміністративної справи доказів суд зазначає, що безпосередня участь ОСОБА_3 в заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що дає право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,00грн., матеріалами справи підтверджена, а також відповідачем надано докази нарахування та виплати позивачеві грошової винагороди з перерахунком минулих періодів.

Дослідивши наведені вище обставини справи та письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд вважає, що позивачу додаткова винагорода, яка визначена постановою КМУ від 28.02.2022 N 168 виплачувалась в повному обсязі.

Стосовно позовної вимоги про нарахуванню та виплату грошового забезпечення включаючи усі додаткові види грошового забезпечення виходячи із показника прожиткового мінімуму за 2022, 2023 роки, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Так, відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

« 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022).

Отже, позиція відповідача про те, що під час розрахунку грошової допомоги слід застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, який встановлено постановою КМУ №704, як сталої величини, визначеного станом на 01.01.2018, не грунтується на положеннях чинного законодавства.

Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу інших видів грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 746/32197 (далі Порядок № 260).

Відповідно до Порядку № 260 більшість інших видів грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про їх надання, зокрема:

щомісячні основні види грошового забезпечення, у тому числі, надбавка за вислугу років (розділу IV Порядку № 260);

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу (розділ V Порядку № 260), надбавка за особливості проходження служби (розділ VІ), надбавка за кваліфікацію (розділ VІІІ), надбавка за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу (розділ ІХ), надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць і фахівців, які залучаються до підготовки рішень і висновків державних експертів з питань таємниць (розділ Х), надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень (розділ ХІ), надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (розділ ХІІ), надбавка за почесні звання (розділ ХІІІ), надбавка за спортивні звання (розділ ХІV), доплата за науковий ступінь та за вчене звання (розділ ХV), премія (розділ ХVI), морська винагорода (розділ ХVІІ) тощо);

одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі, грошова допомога для оздоровлення (розділ ХХІІІ Порядку № 260), виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (розділ ХХIV Порядку № 260);

компенсації за всі невикористанні дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки (пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260);

одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби (пункт 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260).

Зважаючи на викладене, оскільки розрахунковою величиною грошової допомоги на оздоровлення є посадовий оклад, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про зобов'язання здійснити перерахунок сум грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 та 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови КМУ № 704.

Стосовно позовної вимоги про нарахування та виплату набавки за вислугу років з урахуванням попередньої встановленої вислуги - 05 років 08 місяців 26 днів суд зазначає, що не вбачає підстав для її задоволення, оскільки відповідачем було внесено зміни Наказом № 142 від 20.05.2023 року командира військової частини НОМЕР_1 було внесено зміни до наказу командира №30 від 25.02.2022 року відповідно до яких п.п. 1.20 п.1. був викладений в наступній редакції:

Вислуга років у Збройних Силах України на день зарахування до військової частини НОМЕР_1 становить:

загальна - 04 роки 04 місяці 12 днів.

Стосовно позовної вимоги про компенсацію вартості не отриманого речового майна, що належало позивачеві до видачі суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті затверджений Порядок № 178, пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в п. 3 Порядку "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18.

Відповідно до абз. 1 та 3 п. 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві від 20.05.2023 просив надати йому довідку про вартість за не отримане ним речове майно, однак вказана довідка не була видана та не було виплачено належну до виплати компенсацію.

Згідно довідки № 1 про вартість речового майна, що належить до видачі молодшому сержанту ОСОБА_1 ним не було отримано двадцять чотири предмети на суму шість тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 90 коп.

При цьому доказів виплати позивачу суми речового майна, що належить до видачі, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу позивача шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане ним речове майно у сумі 6 697,90грн.

Стосовно позовної вимоги про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00грн. за час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманого поранення суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022 року) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

25.03.2022 для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р, Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 року №248/1298 та від 18.04.2022 №248/1529.

В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у пунктах 4-8, 10, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.

З урахуванням вищеозначеного рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, в подальшому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).

Згідно з п.9 розділу XXXIV Положення №260 (в редакції Наказу МОУ від 25.01.2023 №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гри. також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.

Отже військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.

Нормами Постанови №168 встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:

- пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, тоді як виплата такої додаткової винагороди особам, які перебувають на лікуванні або у відпустці, здійснюється за умови, якщо така відпустка надана для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Військовослужбовець, який дістав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини, за весь час стаціонарного лікування отримує винагороду 100000 грн. При цьому, таку винагороду зберігають за час відпустки після лікування, якщо поранення було важким, а ступінь важкості поранення визначають ВЛК. Під час лікування після поранення (без прив'язки до тяжкого), але обов'язково пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці отримують і грошове забезпечення, і додаткову винагороду 100000 грн. а під час відпустки за станом здоров'я (під час реабілітації) додаткову винагороду 100000грн отримують лише ті військовослужбовці, в кого поранення визнано тяжким за висновком ВЛК.

Випискою із медичної карти хворого № 2612 КНП «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради підтверджено перебування на стаціонарному лікуванні з 09.03.2023 року по 20.03.2023 року ОСОБА_1 з діагнозом ЗЧМТ. Струс головного мозку. Акубаротравматичне ураження вух без порушення цілісності б/перетинки. Тіннітус.

Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1123 відділення фізичної реабілітації ОСОБА_1 з 21.03.2023 року по 04.04.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок травми що пов'язана із захистом Батьківщини.

Таким чином у відповідача був обов'язок щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00грн. за час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні внаслідок отриманої травми в районі ведення бойових дій, що пов'язана із захистом Батьківщини.

Стосовно позовної вимоги про ненарахування та невиплату грошової допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 - 2023 роки суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами 1,2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених Постановами КМ № 1052 від 27.12.2017, № 103 від 21.02.2018) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п.33.1, 33.2 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної з 01 березня 2018 року, далі Постанова №704) передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.1, 7 і 9 Розділу XXIV. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (чинної з 20 липня 2018 року) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до рішення Міністра оборони України від 16.01.2024р. № 183/уд виплачується виключно за наявності таких підстав:

-смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

-поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

-у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;

-порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

- захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

-сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та за відповідності військовослужбовця визначеним окремим дорученням Міністра оборони України умовам.

Разом з тим, попри твердження позивача, матеріали справи не містять доказів, що останній протягом 2022-2023 року і до моменту звільнення з військової служби звертався до командира в/ч НОМЕР_1 із відповідним рапортом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо подання недостовірної звітності про нараховане грошове забезпечення до органів Пенсійного фонду України та до Державної податкової служби суд зазначає про таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, яке, в силу положень ст.2 Закону №1058-IV гарантується, зокрема, солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

У силу приписів ч.1 ст.15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, роботодавці.

Згідно із ч.2 ст.20 Закону № 1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

За приписами ч,6 ст.20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст.20 Закону №1058-IV).

У відповідності до вимог ч.1 ст.21 вказаного Закону №1058-ІV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від:

-державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців;

-застрахованих осіб;

-фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

-центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;

-податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією;

-державної служби зайнятості;

-інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами;

-зберігачів;

-інших джерел, передбачених законодавством.

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному, правлінням Пенсійного фонду, відповідній доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до положень ст.106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Аналогічні приписи висвітленні в інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Згідно з п.1, 2, 10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; єдиний внесок на загальнообов' язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; допускати посадових осіб податкового органу до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до податкового органу; пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України"Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (ч.2 та ч.8 ст.9 Закону №2464-VI).

Отже, обов'язок щодо ведення обліку, сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків заробітної плати застрахованої особи - працівника.

Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.

У частині 2 статті 20 Закону №2464-VI зазначено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Так, судом було досліджено наявні у матеріалах справи дані про нараховану заробітну плату ( дохід, грошове забезпечення) в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 за звітні 2022 - 2023 роки.

Дійсно, суд погоджується з твердженнями позивача, оскільки відомості, що відображені помісячно у звітних періодах не відповідають нарахованим та сплаченим позивачеві сумам грошового забезпечення відповідно до наданих довідок про доходи.

Таким чином позовна вимога також підлягає задоволенню.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 25.02.2022 року по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році, включаючи щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові (надбавка за особливості проходження служби, премія) види грошового забезпечення, індексацію, грошову допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за нараховані та невикористані дні основної та додаткової відпустки, одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 25.02.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», включаючи щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові (надбавка за особливості проходження служби, премія) види грошового забезпечення, індексацію, грошову допомогу на оздоровлення, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», включаючи щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові (надбавка за особливості проходження служби, премія) види грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за нараховані та невикористані дні основної та додаткової відпустки, одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі у період військової служби з 25.02.022 по 20.05.2023 року.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , грошову компенсацію за неотримане речове майно у період військової служби з 25.02.022 по 20.05.2023 року у розмірі 6 697,90грн.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на стаціонарному лікуванні з 09.03.2023 по 04.04.2023 року.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на стаціонарному лікуванні з 09.03.2023 по 04.04.2023 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 щодо подання недостовірної звітності по нарахованому грошовому забезпеченню та страховому стажу ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , до органів Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 подати достовірну звітність по нарахованому грошовому забезпеченню та страховому стажу ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , до органів Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України.

В решті позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук

Попередній документ

122127772

Наступний документ

122127774

Інформація про рішення:

№ рішення:	122127773
№ справи:	160/9509/24
Дата рішення:	20.09.2024
Дата публікації:	09.10.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (05.03.2025)
Дата надходження:	24.02.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

24.12.2024 00:00	Третій апеляційний адміністративний суд
28.01.2025 00:00	Третій апеляційний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

УХАНЕНКО С А

ШАЛЬЄВА В А

суддя-доповідач:

РЯБЧУК ОЛЕНА СЕРГІЇВНА

УХАНЕНКО С А

ШАЛЬЄВА В А

суддя-учасник колегії:

ІВАНОВ С М

КАШПУР О В

СОКОЛОВ В М

ЧЕРЕДНИЧЕНКО В Є