07 жовтня 2024 рокуСправа №160/20941/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати нарахованої ОСОБА_1 пенсії з 23.05.2022 року по 31.03.2023;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 23.05.2022 року по 31.03.2023 року у розмірі 104204,42 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року по справі №160/14486/22 позивачу була призначена пенсія з 23.05.2022 року, проте сума пенсія за періол з 23.05.2022 року по 31.03.2023 року виплачена не була. У зв'язку з чим позивач через свого представника звернувся до відповідача з запитом з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 . На який, відповідачем була надана відповідь про те, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обліковується сума пенсії, яка була нарахована на виконання рішенням суду від 02.11.2022 по справі № 160/14486/22, за період з 23.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі 104204,42 грн. Виплата заборгованості буде проводитись згідно вищезазначеного Порядку після надходження відповідного фінансування. Позивач уважає такі дії протиправними, оскільки порушують його право на отримання пенсії, що є складовою частиною права на соціальний захист є його конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, яка доставлена до електронного кабінету відповідача - 07.08.2024.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
30 серпня 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що доплата за період з 23.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі 104204,42 грн буде виплачена відповідно до Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» після надходження відповідного фінансування. Відповідно, грошові кошти у вигляді доплати за період з 23.05.2022 по 31.03.2023, котре належить ОСОБА_1 не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та не знаходиться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судових рішень, можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як внутрішньо переміщена особа та з 23.05.2022 отримує пенсію за віком на пільгових умовах робота за Списком № 2 за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 по справі № 160/14486/22.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 02.12.2022 по справі № 160/14486/22 задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 31.05.2022 № 046050012881 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період роботи: з 04.10.1989 по 03.02.1999 - на посадах механіка дільниці та в.о. головного механіка в Єнакіївському спеціалізованому управлінні тресту «Донбасдомнаремонт по ремонту металургійних печей та обладнання», з 10.07.1984 по 15.08.1984 - на посаді слюсаря по ремонту металургійного обладнання в Єнакіївському ордену Трудового Червоного Знамені металургійного заводу в період практики, з 17.06.1985 по 08.08.1985 - на посаді слюсаря з металургійного устаткування обмжимного цеху у ПРАТ «Єнакіївський металургійний завод», з 05.09.1986 по 25.09.1989 - на посаді майстра з ремонту обладнання у вуглезбагачувальному цеху в Єнакіївському коксохімічному заводі, з 19.05.2015 по 16.03.2017 - на посаді слюсаря- ремонтника дільниці ремонту котельного і енергетичного устаткування металургійного виробництва цеху ремонту металургійного устаткування в ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» та з 03.05.2019 по 30.04.2022 - на посаді механіка дільниці виробничої дільниці подрібнення сировини та шихтування у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2022 (дати звернення) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2022 по справі № 160/14486/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зараховано до пільгового стажу вищевказані періоди роботи ОСОБА_1 та за результатом повторного розгляду заяви від 23.05.2022 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
В Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обліковується сума пенсії, яка була нарахована на виконання рішенням суду від 02.11.2022 по справі № 160/14486/22, за період з 23.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі 104204,42 грн.
Представник позивача звернувся із запитом від 12.01.2024 року до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплачених нарахованих сум пенсії позивача.
Листом від 02.02.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, повідомило, що в управлінні обліковується сума пенсії, яка була нарахована на виконання рішенням суду від 02.11.2022 по справі № 160/14486/22, за період з 23.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі 104204,42 грн. Виплата заборгованості буде проводитись згідно вищезазначеного Порядку після надходження відповідного фінансування.
Позивач не погодившись із вказаними діями відповідача звернувся до суду з позовом.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправним, а тому звернувся за захистом порушеного права з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлений обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.
За приписами статті 47 Закону № 1058-VI, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Закон № 2262 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
За положенням статті 52 Закону № 2262 особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Витрати на доставку пенсії здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до приписів статті 55 Закону, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Судом встановлено, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії.
Не заперечується сторонами і та обставина, що виплату таких коштів можливо здійснити при надходженні відповідних коштів з Державного бюджету України до бюджету Пенсійного фонду України на підставі Порядку № 1165.
У преамбулі до Закону № 1058 та Закону № 2262 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цих Законів.
Отже, Порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно вказаними Законами.
Жодних змін до вказаних Законів з приводу особливостей виплати пенсіонерам заборгованості по пенсії не приймалось.
Встановлення Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України, від обов'язку виконання приписів Закону та здійснення такої виплати, та не може позбавляти права особи на отримання належних сум пенсій.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Також, за абз. 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Проте, матеріали справи не містять доказів виконання його умов відповідачем, а саме обліку сум пенсійних виплат за минулий період, формування переліку отримувачів виплат за минулий період та включення позивача до переліку осіб, яким буде проведена виплата згідно з Порядком № 1165, у відповідні роки, та звернення за отриманням додаткового фінансування.
Також, Порядок № 1165 визначає додаткові умови виплати пенсій за минулий період, що не передбачені Конституцією України та Законами № 1058.
Положення Порядку № 1165 жодним чином не перешкоджають вирішенню вказаного питання отримання заборгованості з пенсій в судовому порядку на користь відповідних отримувачів.
Суд зазначає, що вказаний Порядок та інші, на які посилається відповідач, не є законами, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання виплат позивачем, а тому право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.
Суд вважає за необхідне зауважити, що підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави. У спірних правовідносинах, відповідач не врахував положення Закону, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні та відповідно є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях, право особи, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, правових підстав для невиплати заборгованості по пенсійним виплатам судом не встановлено.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24.07.2023 по справі №420/6671/18 з огляду на приведені вище обставини суд уважає помилковим, оскільки відповідна правова позиція була застосовано виключно у випадку вирішення питання щодо застосування приписів, передбачених ст.378 КАС України. Зокрема, у справі № 420/6671/18 позивач просив зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити позивачу заборгованість по пенсії з червня 2017 року з урахуванням фактично проведених виплат, які судом було задоволено.
Зі змісту постанови Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18, на яку посилається відповідач, спірним питанням у цьому судовому рішенні було зміна способу і порядку виконання рішення за заявою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з зобов'язання виплатити заборгованість сум пенсії на стягнення конкретно визначених сум.
У вказаній постанові суд зазначив, що способом відновлення порушеного права позивачки у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, водночас стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог.
Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб'єктним й об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, посилання відповідача на вказану постанову Верховного Суду, є помилковим, оскільки обставини та підставі у вказаному рішенні є відмінними від спірних правовідносин.
Що стосується обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов'язання відповідача виплати суму зарогованості пенсії, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Разом з цим, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 23.05.2022 року по 31.03.2023 року у розмірі 104204,42 грн.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі № 160/21301/23.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки основна вимога задоволена.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з відрядженням судді ОСОБА_2 , рішення суду ухвалено - 07.10.2024 року.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати нарахованої ОСОБА_1 пенсії з 23.05.2022 року по 31.03.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 23.05.2022 року по 31.03.2023 року у розмірі 104204,42 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев