07 жовтня 2024 рокуСправа №160/20944/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач-2), у якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.06.2024 року № 047350007206 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 20.06.2024р., з урахуванням при призначенні пенсії страхового стажу Позивачки з 01.08.1983 р., по 27.01.1987 р., (тривалістю 3 роки 05 місяців 27 днів) в колгоспі імені Кірова Царичанського району Дніпропетровської області на посаді бухгалтера.
На обґрунтування позовних вимог, зазначено, що 20 червня 2024 року Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.06.2024 року № 047350007206 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у Позивачки 31 року стажу роботи відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачка уважає, що відповідач протиправно не зараховано до страхового стажу Позивачки періоду її роботи з 01.08.1983 року по 27.01.1987 року, в колгоспі «Кірова» Царичанського району Дніпропетровської області на посаді бухгалтера, оскільки спірний стаж підтверджується записами трудової книжки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
04 вересня 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що за доданими документами до страхового стажу позивач підстав для зарахування періоди виплати матеріальної допомоги за час перебування на обліку в центрі зайнятості з 18.04.2003 по 14.10.2003 відсутні, оскільки це не передбачено ст. 24 від 09.07.2003 року №1058-IV ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За доданими документами до страхового стажу позивачу не враховано періоди роботи в колгоспі ім. Кірова за 1979-1980, 1983-1987 роки згідно архівної довідки від 12.06.2024 №429 виданої КУ “Царичанський трудовий архів» Царичанської селищної ради, оскільки в книгах обліку та заробітної плати за вище вказані роки, на підставі яких видана довідка міститься скорочення в написанні імені та по батькові заявниці, що не відповідає паспортним даним громадянина України. Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії за віком та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж станом на 20.06.2024 позивача становить 22 роки 01 місяць 03 дні. На підставі вищевикладеного, Головним управлінням правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 31 років.
11 вересня 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що згідно з принципом екстериторіальності заяви та документи позивача від 20.06.2024 було розглянуто Головним управліннями Пенсійного фонду України в Рівненській області та винесено рішення № 047350007206 від 27.06.2024 про відмову у призначені пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік. Крім того, зауважили, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не відмовляло в призначенні пенсії Позивачу.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що 20.06.2024 року Позивач звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява та надані до неї документами щодо призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та 27.06.2024 винесено рішення № 047350007206 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік..
На обґрунтування рішення зазначено, що згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії за віком та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж станом на 20.06.2024 позивача становить 22 роки 01 місяць 03 дні. До страхового стажу позивач не зараховано періоди виплати матеріальної допомоги за час перебування на обліку в центрі зайнятості з 18.04.2003 по 14.10.2003, оскільки це не передбачено ст. 24 від 09.07.2003 року №1058-IV ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; до страхового стажу позивачу не враховано періоди роботи в колгоспі ім. Кірова за 1979-1980, 1983-1987 роки згідно архівної довідки від 12.06.2024 №429 виданої КУ “Царичанський трудовий архів» Царичанської селищної ради, оскільки в книгах обліку та заробітної плати за вище вказані роки, на підставі яких видана довідка міститься скорочення в написанні імені та по батькові заявниці, що не відповідає паспортним даним громадянина України.
Позивач не погодившись із вказаними рішенням відповідача звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Відповідно до положень частини першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За визначенням, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень частини 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до приписів статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, пунктом 3 Порядку, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з п. п. 1, 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п. п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника вносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення.
За змістом п. 13 Постанови № 310, всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи (служби) є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 01.07.1981 р., вбачається, що Позивачка у спірний період працювала: з 01.08.1983 р., по 27.01.1987 р., в колгоспі імені Кірова на посаді бухгалтера.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.06.2024 № 047350007206 в частинні не зарахування до страхового стажу позивачки період роботи з 01.08.1983 р., по 27.01.1987 р., в колгоспі імені «Кірова» Царичанського району Дніпропетровської області на посаді бухгалтера, не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому підлягає скасуванню, а спірний період роботи зарахуванню до страхового стажу позивачки.
За частинами 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржила позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 340/9245/21, від 08 березня 2023 у справі № 160/11878/22, від 05 квітня 2023 року у справі 160/11235/22, від 05 квітня 2023 року у справі 340/3832/22.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням ч. 1 ст. 2 КАС України та ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає, що належним способом захисту прав, свобод, інтересів позивача, буде визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 27.06.2024 № 047350007206 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20 червня 2024 року, з урахуванням висновків суду.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивачки підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з відрядженням судді ОСОБА_2 , рішення суду ухвалено - 07.10.2024 року.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 047350007206 від 27.06.2024р. про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1983 р., по 27.01.1987 р., (тривалістю 3 роки 05 місяців 27 днів) в колгоспі імені Кірова Царичанського району Дніпропетровської області на посаді бухгалтера та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20 червня 2024 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ-21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев