07 жовтня 2024 рокуСправа №160/20860/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фону Українив Житомирській області (відповідач-2), в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 № 046150015518 від 25.06.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 : до страхового стажу період навчання з 01.01.1992 по 29.06.1992 відповідно до диплому З № 0542148 та періоду роботи з 16.07.1992 по 03.10.2005 на території Республіки Узбекистан;
до пільгового стажу за Списком №1 за період з 05.01.1993 по 03.10.2005 на території Республіки Узбекистан.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з моменту права на її виникнення - з 23.04.2024 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати ОСОБА_1 при обчисленні пенсії заробітну плату за період роботи позивача на території Республіки Узбекистан з 16.07.1992 по 03.10.2005 року на підставі архівних довідок від 01.05.2024 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 17.06.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Проте, 25.06.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 046150015518 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, через відсутність страхового та пільгового стажу. Відповідачем протиправно не зараховані періоди роботи та навчання позивача після 31.12.1991 року посилаючись на припинення з 01.01.2023 Республікою Узбекистан участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
06 серпня 2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
19.08.2024 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що Позивач 17.06.2024 звернувся через веб-портал електронних послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. Управління в Житомирській області 25.06.2024 було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) в Респубдіці Узбекистан по 31.12.1991 року. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.01.1992 по 29.06.1992 відповідно до диплому З № 0542148 та період роботи з 16.07.1992 по 03.10.2005 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1992 року в Республіці Узбекистан. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано період з 05.01.1993 по 03.10.2005 відповідно до уточнюючої пільгової № 18-15/627 від 13.04.2007 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній в Республіці Узбекистан. Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 12 років 10 місяців 29 днів, страховий стаж з урахуванням пільгового обчислення за Списком №1 становить 15 років 10 місяців 29 днів. Пільговий стаж Позивача за Списком №1 становить 3 років 1 місяць 27 днів.
18 вересня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що Позивач 17.06.2024 звернувся через веб-портал електронних послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява та надані до неї документами щодо призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності, розглянута структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та 25.06.2024 винесено рішення № 046150015518 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу.
На обґрунтування рішення зазначено, що До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) в Респубдіці Узбекистан по 31.12.1991 року. Вік Позивача на дату звернення 50 років. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.01.1992 по 29.06.1992 відповідно до диплому З №0542148 та період роботи з 16.07.1992 по 03.10.2005 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1992 року в Республіці Узбекистан. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано період з 05.01.1993 по 03.10.2005 відповідно до уточнюючої пільгової № 18-15/627 від 13.04.2007 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній в Республіці Узбекистан. Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 12 років 10 місяців 29 днів, страховий стаж з урахуванням пільгового обчислення за Списком №1 становить 15 років 10 місяців 29 днів. Пільговий стаж Позивача за Списком №1 становить 3 років 1 місяць 27 днів.
Позивач не погодившись із вказаними рішенням відповідача звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України №1058 від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Частина 3 статті 4 Закону №1058 визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно із частиною 1 статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині 4 цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку №637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.05.2021 у справі № 229/2330/17 та від 05.12.2019 у справі №219/5643/16-а.
Суд зауважує, що відповідача не заперечується періоди роботи та навчання позивача в Республіці Узбекистан згідно записів трудової книжки та наданих документів, проте спірні періоди не зараховані, як до страхового стажу так і до пільгового стажу, оскільки з 01 січня 2023 року Республіка Узбекистан припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Надаючи правову оцінку таким висновкам у рішенні відповідача суд зазначає таке.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення
Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України ."Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення Республікою Узбекистан з 01.01.2023 участі в Угоді про, гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що законне має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, осіб, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Отже, відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача на підприємствах, розташованих на території Республіки Узбекистан з 16.07.1992 по 03.10.2005 р. та до пільгового стажу періоду з 05.01.1993 по 03.10.2005 року.
Також є протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу період навчання з 01.01.1992 по 29.06.1992 відповідно до диплому 3 № 0542148 з цих самих підстав, адже період навчання в цьому закладі з 01.09.1989 по 31.12.1991 року зараховано до страхового стажу.
З урахуванням наведеного суд вважає, що періоди навчання з 01.01.1992 по 29.06.1992 відповідно до диплому З № 0542148 та період роботи з 16.07.1992 по 03.10.2005 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1992 року в Республіці Узбекистан повинні бути зараховані до страхового стажу позивача, а також і до пільгового стажу період роботи з 05.01.1993 по 03.10.2005, що свідчить про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 25.06.2024 року за № 046150015518 відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України.
Водночас вирішуючи питання щодо врахування відповідачем заробітної плата (дохід) за період страхового стажу з 16.07.1992 по 03.10.2005 року в Республіці Узбекистан при обчисленні пенсії позивачу, суд уважає такі вимоги передчасні, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області оцінка архівним довідкам від 01.05.2024 року про заробітну плату та сплаченні страхові внески в оскаржуваному рішенні не надано.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги будуть передчасними.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує, що у силу статті 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, а відтак вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію не підлягає задоволенню.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, який визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні суду.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії, а відтак вимоги в цій частині до нього не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 340/9245/21, від 08 березня 2023 у справі № 160/11878/22, від 05 квітня 2023 року у справі 160/11235/22, від 05 квітня 2023 року у справі 340/3832/22.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки основна вимога задоволена.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з відрядженням судді ОСОБА_2 , рішення суду ухвалено - 07.10.2024 року.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фону України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 № 046150015518 від 25.06.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.01.1992 по 29.06.1992 відповідно до диплому З № 0542148 та період роботи з 16.07.1992 по 03.10.2005 на території Республіки Узбекистан.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період робити з 05.01.1993 по 03.10.2005 на території Республіки Узбекистан.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 червня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ-13559341) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев