м. Вінниця
07 жовтня 2024 р. Справа № 120/13750/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на протиправне рішення комісії державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених на підставі ст. 10, 50, 57, 93, 101, 147,151-1 КВК України відповідно до протоколу № 4 від 10.03.2023 про відмову засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 у можливості представлення до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, як засудженому що не став на шлях виправлення, оскільки вважає, що відповідачем не дотримано вимог Порядку визначення ступеня виправлення засудженого та Методики визначення ступеня виправлення засудженого.
Ухвалою суду від 11.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Окрім того, цією ухвалою вирішено витребувати у Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" та зобов'язано надати суду у строк, визначений для подання відзиву на позовну заяву всі належним чином засвідченні копії матеріалів, на підставі яких комісією Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" прийнято рішення про відмову в можливості представлення ОСОБА_1 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк як засудженому, що не став на шлях виправлення, що оформлене протоколом №4 від 10.03.2023.
Копію ухвали від 11.09.2023 відповідач отримав 13.09.2023, що підтверджується розпискою.
Ухвалою від 15.11.2023 повторно витребувано у відповідача належним чином засвідченні копії матеріалів, на підставі яких комісією державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" прийнято рішення про відмову в можливості представлення ОСОБА_2 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк як засудженому, що не став на шлях виправлення, що оформлене протоколом №4 від 10.03.2023.
Копію ухвали від 15.11.2023 відповідач отримав 22.11.2023, що підтверджується розпискою.
Ухвалою суду від 22.02.2024 до відповідача застосовано захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку ч. 1 ст. 149 КАС України.
Ухвалою від 15.04.2024 повторно витребувано у відповідача належним чином засвідченні копії матеріалів, на підставі яких комісією державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" прийнято рішення про відмову в можливості представлення ОСОБА_2 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк як засудженому, що не став на шлях виправлення, що оформлене протоколом №4 від 10.03.2023.
26.04.2024 відповідачем надано витребувані судом матеріали.
Відзив на позовну заяву відповідач не подав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та з 30.06.2010 відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".
10.03.2023 комісія державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених на підставах статей 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України прийняла рішення у формі протоколу № 4, яким ОСОБА_1 відмовлено в можливості представлення його до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк як засудженому, що не став на шлях виправлення.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, тому вернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кримінальний кодекс України (далі - КК України) має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
У відповідності до ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного вироком.
У разі заміни не відбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 154 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Відповідно до ч. 12 ст. 154 КВК України разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі.
Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації.
Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 №847/5 затверджено Інструкцію про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів (далі - Інструкція №847/5), яка регламентує діяльність відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень (далі - підрозділ) установ виконання покарань (далі - установа) та слідчих ізоляторів (далі - СІЗО) з питань приймання до установ (СІЗО), обліку, переміщення під вартою (конвоювання) засуджених (осіб, які тримаються під вартою), звільнення їх з установ (СІЗО) та з інших питань, пов'язаних з виконанням вироків судів та інших судових рішень.
Відповідно до Розділу 6 Інструкції №847/5 В установі (СІЗО) створюється комісія, яка розглядає питання про подання:
до суду - матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»;
до міжрегіональної комісії, центральних комісій щодо установ центрального та південного регіонів - матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених статтями 10, 50, 93 КВК України в межах зони діяльності центрального та південного регіонів або міжрегіонального управління без зміни рівня безпеки; матеріалів щодо переведення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, для відбування покарання з однієї установи виконання покарань (сектору) до іншої установи виконання покарань (сектору) в межах зони діяльності центрального та південного регіонів або міжрегіонального управління згідно з вимогами статей 101, 151-1 КВК України без зміни рівня безпеки;
до центральної комісії - матеріалів щодо переведення засуджених на підставах, встановлених статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України, через міжрегіональну комісію, центральні комісії щодо установ центрального та південного регіонів, коли таке переведення виходить за межі повноважень цих комісій.
Згідно з п. 3 - 5 Інструкції №847/5 за три місяці до розгляду матеріалів на засіданні комісії підрозділ складає списки засуджених, які надаються для організації роботи з підготовки матеріалів заступнику начальника установи (СІЗО) із соціально-виховної та психологічної роботи, начальнику оперативного підрозділу, начальнику відділу нагляду і безпеки установи (відділу режиму і охорони СІЗО), начальнику медичної частини (фельдшерського пункту, лікарняного закладу).
Засідання комісії відбуваються у визначеному для цього приміщенні установи (СІЗО) в присутності засудженого.
Засідання комісії проводяться не менше двох разів на місяць. Рішення комісії ухвалюється простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на її засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.
Пунктом 6 Інструкції №847/5 визначено, що засідання комісії оформлюється протоколом засідання комісії з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 КК України), заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (стаття 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», переведення засуджених на підставах, установлених статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України (додаток 17), який підписується головою, членами комісії та секретарем комісії. Рішення комісії оголошується засудженому під особистий підпис на витязі з протоколу, який долучається до його особової справи.
У разі прийняття рішення про відмову в можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким засуджений ознайомлюється під особистий підпис з висновком щодо ступеня виправлення засудженого, форма якого передбачена Методикою визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 № 294/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.01.2023 за № 117/39173.
З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2023 відбулось засідання комісії Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених на підставі ст. 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України.
Відповідно до оскаржуваного протоколу №4 від 10.03.2023, ОСОБА_1 одноголосно відмовлено у можливості представлення його до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, як засудженому, що не став на шлях виправлення.
В основну прийнятого рішення покладено інформацію, наведену у проекті висновку щодо ступеня виправлення засудженого. Кількість балів, що набрані ОСОБА_1 відповідно до розділів ІІ-VI становить - 24.
Позивач не погоджується із рішенням комісії, що оформлено протоколом від 10.03.2023 №4 та зазначає, що працівники установи, які відповідальні за соціально-виховну роботу із засудженими, будь-якої індивідуальної програми соціально-виховної роботи щодо засудженого ОСОБА_1 не здійснювали.
У свою чергу, у розділі IV «Стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роби» вказано, що «заходи виконані повністю у визначені терміни/достроково)», внаслідок чого поставлено засудженому ОСОБА_1 - 0 балів.
Щодо доводів сторони позивача в цій частині слід зазначити, що наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 за № 294/5 затверджено Порядок визначення ступеня виправлення засудженого (далі - Порядок №294/5). Цей Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань (слідчого ізолятора) (далі - установи) матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (далі - заміна покарання) відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, для визначення ступеня виправлення засудженого.
Відповідно до п. 6 Порядку №294/5 проєкт висновку складається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, проведеної згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України, та з використанням підсистеми "КАСАНДРА" Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, а також стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим (далі - Індивідуальна програма засудженого), яка є складовою Щоденника індивідуальної роботи із засудженим, Щоденника соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім, визначених Положенням про відділення соціально-психологічної служби, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року № 2300/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2013 року за № 1863/24395, та інформації, отриманої від уповноваженого органу з питань пробації (щодо засуджених до довічного позбавлення волі).
Пунктом 9 Порядку №294/5 визначено, що засуджений до довічного позбавлення волі додатково до подання щодо можливості представлення його до заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк повинен подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації (далі - індивідуальний план), форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Індивідуальний план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженому усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженого після звільнення.
Індивідуальний план складається засудженим до довічного позбавлення волі разом з начальником відділення СПС у термін не більше ніж 15 календарних днів після завершення проведення оцінки ризиків вчинення повторного правопорушення у двох примірниках. Один примірник зберігається у засудженого, другий - у начальника відділення СПС. Стан його виконання перевіряється заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи кожні шість місяців, про що робиться відповідна відмітка.
Відповідно до Положення про відділення соціально-психологічної служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 № 2300/5 (далі - Положення №2300/5) індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим - документ, що визначає цілі роботи із засудженим та заходи, спрямовані на задоволення криміногенних потреб і досягнення позитивних змін у житті засудженого, відповідальних осіб за їх виконання, чіткі терміни виконання та містити примітку про результати виконання кожного заходу. Індивідуальна програма складається спільно із засудженим, зрозумілою для нього мовою, з урахуванням віку, рівня розвитку, життєвого досвіду, сформованих життєвих навичок. Начальник відділення соціально-психологічної служби, до якого розподілено засудженого, ознайомлює його з індивідуальною програмою та тими заходами, які мають бути реалізовані у її межах;
ціль в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - бажаний очікуваний результат соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим в межах визначеної криміногенної потреби;
заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - конкретні кроки, які мають бути впроваджені для досягнення кожної визначеної цілі щодо впливу на криміногенну потребу засудженого. Визначення заходів залежить від рівня життєвих навичок засудженого, його досвіду та розуміння виконання визначених заходів. Складні заходи, які реалізовуються у кілька етапів, ліпше розділити і прописати окремими пунктами.
Відповідно до п. 9 Положення № 2300/5 соціально-виховна та психологічна робота із засудженими здійснюється відповідно до індивідуальних програм, які складаються за результатами медичного обстеження, психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення, кримінологічної, кримінально-правової характеристики, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та реалізуються, в тому числі за допомогою програм диференційованого виховного впливу.
Ступінь виправлення засуджених визначається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.
Оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення проводиться згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України.
У результаті проведення оцінки ризиків визначаються криміногенні потреби засудженого, на мінімізацію яких спрямовуються цілі та заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.
Індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим складається начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого було розподілено засудженого.
Індивідуальна програма є документом, який постійно використовується в роботі із засудженим, коригується та доповнюється за необхідності.
Отже, зі змісту Порядку №294/5 та Положення №2300/5 вбачається, що індивідуальна програма соціально-виховної роботи є документом, що складається з метою визначення цілей роботи із засудженим та заходів, спрямованих на задоволення криміногенних потреб і досягнення позитивних змін у житті засудженого. При цьому, така програми розробляється начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого було розподілено засудженого.
Водночас, доказів того, що відповідна індивідуальна програми соціально-виховної роботи була розроблена для засудженого ОСОБА_1 відповідачем не надано.
При цьому, судом тричі витребовувалось в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» всі належним чином засвідченні копії матеріалів, на підставі яких комісією державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" прийнято рішення про відмову в можливості представлення ОСОБА_1 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк як засудженому, що не став на шлях виправлення, що оформлене протоколом №4 від 10.03.2023.
У свою чергу, відповідачем надано лише висновок щодо ступеня виправлення засудженого від 10.03.2023 та протокол комісії №4 від 10.03.2023.
Відтак, зі змісту наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити, на підставі яких документів відповідач у розділі IV «Стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роби» дійшов висновку, що «заходи виконані повністю у визначені терміни/достроково» та проставлено засудженому ОСОБА_1 - 0 балів.
Також суд зазначає, що протокол № 4 від 10.03.2023 не містить жодних конкретних посилань на підтвердження тих обставин, що позивач не стає на шлях виправлення, та не містить будь-яких вказівок на позитивні характеристики засудженого і на підстави їх відхилення.
На переконання суду, відповідач, розглядаючи характеристику позивача, та приймаючи спірне рішення, зобов'язаний був у рішенні вказати які з характеристик позивача, на переконання комісії, є позитивними, а які негативними, тобто такими що не дають відповідачу можливості прийняти позитивне для позивача рішення.
Також, в основу спірного рішення мав бути покладений аналіз наявності чи відсутності процесу позитивних змін, які відбуваються в особистості позивача та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, що в розумінні ст. 6 КВК України є виправленням засудженого, однак протокол №4 від 10.03.2023 не містить відповідних обґрунтувань.
Крім того, як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 12 ст. 154 КВК України, визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації, однак складений відповідачем висновок складений без участі представника уповноваженого органу з питань пробації, про що свідчить відсутність зазначення представника та його підпису у висновку.
Водночас, з приводу доводів представника позивача про те, що в розділах ІІ «Критерії виправлення засудженого», ІІІ «Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення», V «Характеристика під час відбування покарання», VI «Психологічна характеристика засудженого» відповідачем занижено бали, слід зазначити, що суд надає оцінку оскаржуваному рішенні та мотивам його прийняття через призму дотримання відповідачем процедури ухвалення рішення, обґрунтованості такого рішення та позбавлений можливості надати оцінку таким характеристикам засудженого як нервово-психічна стійкість, комунікативні особливості, мотивація до змін, самооцінка, ризик повторного вчинення кримінального правопорушення, ставлення до суспільного життя тощо.
При цьому, стороною позивача лише зазначено, що відповідачем неправильно визначено бали засудженому ОСОБА_1 у таких розділах без обґрунтування та посилання на конкретні докази, які б підтверджували такі факти.
За сукупністю вставлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що рішення комісії державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених, оформлене протоколом № 4 від 10.03.2023 є протиправним та відповідно до ст. 5 КАС України підлягає скасуванню.
Підлягає також задоволенню вимога про зобов'язання комісії державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених повторно здійснити розгляд питання щодо визначення можливості представлення засудженого ОСОБА_1 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених, оформлене протоколом № 4 від 10.03.2023, в частині відмови ОСОБА_1 в можливості представлення до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Зобов'язати комісію Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" по розгляду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання біль м'яким, встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, переведення засуджених повторно здійснити розгляд питання щодо визначення можливості представлення засудженого ОСОБА_1 до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (засуджений до довічного позбавлення волі, відбуває покарання у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» за адресою: вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21001, РНОКПП 2927809731).
Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 08562602).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна