справа №757/40260/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/6190/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
03 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307 КК України,у кримінальному провадженні №12023000000001536 від 23 серпня 2023 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів скоєних проти особи) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307 КК України, у межах строку досудового розслідування, а саме до 07 листопада 2024 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, клопотання старшого слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення та обрати ОСОБА_7 інший запобіжний захід у межах строку досудового розслідування у вигляді цілодобового арешту за місцем її постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням відповідно до статті 194 КПК України наступних обов'язків: прибувати за викликом до слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; носити електронний засіб контролю.
Уважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що фактично стороною обвинувачення не наведено жодного аргументу та не надано жодного переконливого доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а лише наведено припущення та суб'єктивні твердження, які не мають жодного реального підтвердження, а клопотання обґрунтовано виключно на підставі тяжкості можливого покарання.
Вказує, що ОСОБА_7 добровільно висловила бажання співпрацювати зі слідством та активно сприяти розкриттю злочину, а відтак на даний час жодного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не існує.
Зауважує, що ОСОБА_7 має низку хронічних хвороб і поточних проблем зі здоров'ям, які потребують системного щоденного медичного контролю та спостереження у профільних спеціалістів.
Посилається на те, що захворювання ОСОБА_7 прогресують в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», а неодноразові звернення захисника підозрюваної до Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області є безрезультатними.
Уважає, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою фактично позбавив ОСОБА_7 можливості працювати та відповідно виконувати свій конституційний обов'язок щодо належного утримання своєї непрацездатної матері.
Також ОСОБА_7 позитивно характеризується за попереднім місцем проживання, про що свідчить характеристика, видана Відділенням поліції №6 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області, на обліку у лікарів нарколога/психіатра не перебуває, має постійне місце роботи та проживання.
03 жовтня 2024 року на електронну адресу суду надійшли доповнення від захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , в яких останній, зокрема, зазначає, що при відсутності вагомих доказів у сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених КПК України, сторона захисту не має доводити суду обставини, які вказують на те, що ризики не існують, тобто тягар доведення існування ризиків не замінюються тягарем доведення їх відсутності.
На думку захисника, ігнорування та викривлення обставин, позиції сторони захисту свідчить про упередженість слідчого судді, що виразилася у формальному підході до вирішення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 , її захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001536 від 23 серпня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 309, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною першою статті 255, частиною другою статті 255 КК України.
18 липня 2024 року у межах кримінального провадження №12023000000001536 від 23 серпня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку статті 208 КПК України.
18 липня 2024 року у межах кримінального провадження №12023000000001536 від 23 серпня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307 КК України.
19 липня 2024 року підозрюваній ОСОБА_7 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 вересня 2024 року включно.
02 вересня 2024 року постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_11 продовжено строк досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 18 жовтня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2024 року продовжено строк досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 18 січня 2025 року.
09 вересня 2024 року до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів скоєних проти особи) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу Офісу Генерального прокурора Іваном ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12023000000001536 від 23 серпня 2023 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів скоєних проти особи) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307 КК України, у межах строку досудового розслідування, а саме до 07 листопада 2024 року включно.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що із врахуванням стадії досудового розслідування даного кримінального провадження та обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, продовження існування ризиків, про які зазначив слідчий суддя у мотивувальній частині ухвали суду, тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється остання, дані про особу підозрюваної, її майновий стан, у разі визначення будь-якого розміру застави остання матиме можливість його внести та, будучи під дієї запобіжного заходу не пов'язаного з ізоляцією, підозрювана зможе здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а тому можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не зможе запобігти вищевказаним ризикам, заявленим у клопотанні.
Крім того, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваній; дані, що характеризують особу підозрюваної, її вік та стан здоров'я, у зв'язку з чим дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженні досудове розслідування не закінчено, завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим внаслідок складності кримінального провадження, оскільки з об'єктивних причин необхідний додатковий строк для проведення та завершення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, проведення та завершення яких потребує додаткового часу.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваної ОСОБА_7 з інкримінованими їй кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що у даному кримінальному провадженні досудове розслідування не закінчено, завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим внаслідок складності кримінального провадження, оскільки з об'єктивних причин необхідний додатковий строк для проведення та завершення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, проведення та завершення яких потребує додаткового часу.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється.
Зокрема, наявні у матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України, у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваної та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Також місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, зважаючи на положення пункту 5 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якого слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України та особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Крім того, колегією суддів у ході судового розгляду досліджено усі надані стороною захисту відомості про стан здоров'я підозрюваної та наявність у неї ряду захворювань, відомості про назви та перебіг яких містяться в матеріалах судової справи.
Разом з тим, надані відомості про стан здоров'я не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення підозрюваній запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не надано доказів про неможливість утримання підозрюваної під вартою та неможливість отримання нею необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_7 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваної, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 добровільно висловила бажання співпрацювати зі слідством та активно сприяти розкриттю злочину; обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою фактично позбавив ОСОБА_7 можливості працювати та відповідно виконувати свій конституційний обов'язок щодо належного утримання своєї непрацездатної матері, а також, що ОСОБА_7 позитивно характеризується за попереднім місцем проживання, про що свідчить характеристика, видана Відділенням поліції №6 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області, на обліку у лікарів нарколога/психіатра не перебуває, має постійне місце роботи та проживання, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 з доповненнями - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3