справа №752/11041/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/4963/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
03 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, право власності на яке зареєстроване за підозрюваною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме:
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2678672126120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611091501:07:002:0003, площа(га): 0.4;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2675324726120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611000000:05:007:0315, площа(га): 0.067;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2675312926120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611000000:05:007:0316, площа(га): 0.1;
-автомобіль марки Haval Dargo д/н/з НОМЕР_1 , з vin-кодом НОМЕР_2 .
Заборонено суб'єктам державної реєстрації (нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно і органам державної реєстрації прав), суб'єктам державної реєстрації визначених приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (окрім реєстраційних дій за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо реєстрації прав управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали слідчого судді про передачу Національному агентству в управління майна) вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо внесення записів пов'язаних з зміною власника, іпотекодержателя, інших записів пов'язаних з відступлення права вимоги за договорами забезпечення.
Заборонено підозрюваній ОСОБА_7 розпоряджатися указаним вище нерухомим та рухомим майном з метою уникнення його приховування, пошкодження, псування, знищення та передачі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
У мотивування скарги зазначає, що неприпустимо обґрунтовувати клопотання твердженнями слідчого та прокурора про начебто вчинений злочин ОСОБА_7 , оскільки слідчим та прокурором не доведено вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину.
Звертає увагу суду, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/11041/24 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 прокурору було відмовлено.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000100 від 14 лютого 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою, четвертою статті 368, частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 369-2 КК України.
У клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням установлено, що у період часу з 14 лютого 2023 року по 30 травня 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, завідуюча неврологічним відділенням ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_7 організували злочинну схему одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, поєднаного з вимаганням, за вплив на прийняття рішення службовими особами ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», при прийнятті рішення та забезпечення документального підтвердження амбулаторного лікування громадян, забезпечення документального підтвердження діагностичних, лікувальних заходів, а також забезпечення підготовки пакету документів щодо направлення осіб з встановленими ознаками втрати працездатності до ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», яким приймається рішення про наявність хронічного професійного захворювання, для подальшого скерування до медико - соціальної експертної комісії, якою приймається рішення про присвоєння відповідної групи інвалідності.
Так, згідно розробленого злочинного плану ОСОБА_7 підшукувала громадян, які мають стабільне фінансове положення та можуть надати необхідну суму коштів у якості неправомірної вигоди за надання послуг - отримання групи інвалідності за професійними захворюваннями.
У той же час, завідуюча неврологічним відділенням ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» ОСОБА_10 , відповідно до відведеної ролі, спрямованої на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій, зокрема, членами лікарсько - експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», у формі безперешкодного виготовлення та підписання на користь осіб медичних висновків лікарського - експертної комісії спеціального профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність хронічного професійного захворювання, для подальшого скерування проходження медико - соціальної експертної комісії та отримання групи інвалідності.
В кінці червня 2023 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_11 вирішив оформити групу інвалідності у зв'язку з хронічними захворюваннями, набутими із виконанням шкідливих робіт. Від невстановлених в ході досудового розслідування осіб дізнався про те, що ОСОБА_12 зможе допомогти у безперешкодному проходженні лікарського обстеження в КНП «Покровська міська лікарня» Покровської міської ради Донецької області для встановлення діагнозу та в подальшому скерування для підтвердження діагнозу ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України».
Так, ОСОБА_11 , більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, зателефонував ОСОБА_12 для обговорення питання можливості отримання групи інвалідності.
Під час телефонної розмови, ОСОБА_12 відповів, що на даний час отримати групу інвалідності дуже тяжко, але він може здійснити вплив на прийняття рішення службовим особами КНП «Покровська міська лікарня» Покровської міської ради Донецької області та в подальшому на медико-соціальної експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» у разі надання останньому неправомірної вигоди.
Також ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_11 особисту зустріч.
13 серпня 2023 року о 18 год 00 хв згідно попередньої домовленості ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 . В ході розмови ОСОБА_12 виказав вимогу про передачу йому неправомірної вигоди у сумі 50 000 гривень за вплив на прийняття рішення службовими особами КНП «Покровська міська лікарня» Покровської міської ради Донецької області про проходження амбулаторного лікування. У подальшому документи, складені КНП «Покровська міська лікарня» Покровської міської ради Донецької області ОСОБА_12 будуть направлені для підтвердження діагнозу до ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України».
Також, ОСОБА_12 зауважив, що у разі передачі неправомірної вигоди у сумі 50 000 гривень ОСОБА_11 не потрібно буде перебувати у лікарні. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_11 о 18 год. 15 хв. надав ОСОБА_12 неправомірну вигоду у сумі 50 000 гривень.
29 лютого 2024 року ОСОБА_11 стало відомо, що ОСОБА_12 помер.
13 березня 2024 року ОСОБА_11 зателефонував на мобільний номер телефону НОМЕР_3 ОСОБА_12 , де на вказаний дзвінок відповіла жінка, яка представилась дружиною ОСОБА_12 - ОСОБА_7 .
ОСОБА_11 сказав, що ОСОБА_12 готував останньому документи (для подальшого отримання групи інвалідності) в КНП «Покровська міська лікарня» Покровської міської ради Донецької області про проходження амбулаторного лікування для встановлення хронічного захворювання, та в подальшому для скерування до ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» для підтвердження діагнозу. Також, повідомив, що віддав ОСОБА_12 50 000 гривень, на що ОСОБА_7 повідомила, що вона сама зробить всі необхідні документи.
20 травня 2024 року ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди для себе та ОСОБА_10 , яка у свою чергу має здійснити вплив на прийняття рішення членами медико-соціальної експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», через месеенджер «Viber» зателефонувала ОСОБА_11 та повідомила, щоб останній приїхав до ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 75, для проходження медичного обстеження. Також надала контактний номер телефону завідуючої неврологічним відділенням ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» ОСОБА_10 - НОМЕР_4 .
У той же день ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_10 , остання повідомила ОСОБА_11 , щоб він прийшов до ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» для проходження медичної комісії та зазначила, що останній буде проходити лікування в неврологічному відділенні.
21 травня 2024 року ОСОБА_11 прибув до ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України», де в реєстратурі йому віддали паперовий пакет, в якому знаходились документи медичної карти амбулаторного хворого КНП «Покровська міська лікарня» Покровської міської ради Донецької області №25 від 27 січня 2021 року, виписка з медичної карти амбулаторного хворого КНП «Покровська міська лікарня» №333 від 30 березня 2023 року з підписом лікаря КНП «Покровська міська лікарня» Покровської міської ради Донецької області ОСОБА_14 .
З указаними документами ОСОБА_11 прийшов до ОСОБА_10 , остання забрала документи та висунула вимогу, щоб ОСОБА_11 надав їй неправомірну вигоду у сумі 500 гривень та в подальшому надав неправомірну вигоду в сумі 500 гривень лікуючому лікарю.
У цей же день о 20 год. 15 хв. ОСОБА_7 через месенджер «Viber» зателефонувала ОСОБА_11 та висунула вимогу про надання їй неправомірної вигоди для подальшої передачі ОСОБА_10 , яка у свою чергу має здійснити вплив на прийняття рішення членами медико-соціальної експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» в сумі 85 000 гривень.
У подальшому, 27 травня 2024 року о 16 год. 08 хв. ОСОБА_11 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання вимоги ОСОБА_7 , передав останній неправомірну вигоду у розмірі 2 200 доларів США (що є еквівалентом 88 858 гривень) для подальшої передачі ОСОБА_10 за здійснення нею впливу на прийняття рішення службовим особами уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема, членами лікарсько-експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» за підтвердження хронічного професійного захворювання ОСОБА_11 .
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням.
02 червня 2024 ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
Санкція частини третьої статті 369-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна.
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна №381336216 від 03 червня 2024 року за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано право власності на наступні об'єкти нерухомості, а саме:
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2678672126120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611091501:07:002:0003, площа(га): 0.4;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2675324726120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611000000:05:007:0315, площа(га): 0.067;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2675312926120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611000000:05:007:0316, площа(га): 0.1;
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо транспортних засобів та їх власників за ОСОБА_7 , зареєстровано право власності на рухоме майно, а саме:
- автомобіль марки Haval Dargo д/н/з НОМЕР_1 , з vin-кодом НОМЕР_2 .
11 червня 2024 року до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, право власності на яке зареєстроване за підозрюваною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме:
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2678672126120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611091501:07:002:0003, площа(га): 0.4;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2675324726120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611000000:05:007:0315, площа(га): 0.067;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2675312926120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611000000:05:007:0316, площа(га): 0.1;
-автомобіль марки Haval Dargo д/н/з НОМЕР_1 , з vin-кодом НОМЕР_2 .
Заборонити суб'єктам державної реєстрації (нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно і органам державної реєстрації прав), суб'єктам державної реєстрації визначених приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (окрім реєстраційних дій за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо реєстрації прав управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали слідчого судді про передачу Національному агентству в управління майна) вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо внесення записів пов'язаних з зміною власника, іпотекодержателя, інших записів пов'язаних з відступлення права вимоги за договорами забезпечення, а також заборонити ОСОБА_7 розпорядження та користування щодо вищевказаних об'єктів нерухомого майна, з метою уникнення його приховування, пошкодження, псування, знищення та передачі.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про арешт майна - задоволено.
Накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, право власності на яке зареєстроване за підозрюваною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме:
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2678672126120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611091501:07:002:0003, площа(га): 0.4;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2675324726120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611000000:05:007:0315, площа(га): 0.067;
- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2675312926120, земельна ділянка з кадастровим номером: 2611000000:05:007:0316, площа(га): 0.1;
-автомобіль марки Haval Dargo д/н/з НОМЕР_1 , з vin-кодом НОМЕР_2 .
Заборонено суб'єктам державної реєстрації (нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно і органам державної реєстрації прав), суб'єктам державної реєстрації визначених приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (окрім реєстраційних дій за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо реєстрації прав управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали слідчого судді про передачу Національному агентству в управління майна) вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо внесення записів пов'язаних з зміною власника, іпотекодержателя, інших записів пов'язаних з відступлення права вимоги за договорами забезпечення.
Заборонено підозрюваній ОСОБА_7 розпоряджатися указаним вище нерухомим та рухомим майном з метою уникнення його приховування, пошкодження, псування, знищення та передачі.
З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно, право власності на яке зареєстроване за підозрюваною ОСОБА_7 , з тих підстав, що ОСОБА_7 оголошено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна як виду покарання.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що є підстави вважати, що підозрювана у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , будучи завчасно обізнаною про надходження до слідчого судді клопотання слідчого про арешт її нерухомого майна, може вжити заходів щодо його швидкого відчуження на користь третіх осіб з метою уникнення покарання та відшкодування спричинених нею збитків (шкоди).
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним частиною першою статті 98 КПК України, та застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою відшкодування спричинених збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна, а саме на нерухоме та рухоме майно підозрюваної.
Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Дане майно відповідає ознакам, зазначеним у статті 98 КПК України, до переліку зазначеного у клопотанні майна входить майно, яке належить підозрюваній і на даний час у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що суд може призначити останній покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення (відчуження) доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи скаржників про те, що неприпустимо обґрунтовувати клопотання твердженнями слідчого та прокурора про начебто вчинений злочин ОСОБА_7 , оскільки слідчим та прокурором не доведено вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину.
Також не впливають на прийняте слідчим суддею рішення щодо наявності підстав для накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_7 посилання захисника на те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/11041/24 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_7 прокурору було відмовлено, зокрема, зважаючи на те, що майно, на яке слідчий просив накласти арешт, відповідає ознакам, зазначеним у статті 98 КПК України, а санкція інкримінованого підозрюваній ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з конфіскацією майна.
Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п'ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3