Справа № 357/7643/24 Головуючий в суді І інстанції - Дубановська І.
Провадження № 33/824/3693/2024 Головуючий - Олійник В.І.
23 вересня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Олійник В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Ханова Андрія Олександровича - захисника ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 185 КУпАП, -
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 13 (тринадцять) діб.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Згідно постанови судді та протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 20 травня 2024 року о 10 год 57 хв в АДРЕСА_2 , не виконував законне розпорядження (вимогу) про припинення правопорушення, а саме, не реагував на законну вимогу перевірки документів, яка була неодноразово повторена, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, адвокат Ханов А.О. - захисник ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у справі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідності до ч. 2 ст. 277 КУпАП справа за ст. 185 КУпАП розглядається протягом доби. Згідно матеріалів справи не зрозуміло, коли вона зареєстрована в суді, однак на автоматичний розподіл потрапила 29.05.2024 року, а розглянута лише 12.06.2024 року, тобто з порушенням строків, передбачених ч. 2 ст. 277 КУПАП.
На подібні випадки звертав увагу Верховний Суд України у своїй «Практиці розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (185 - 185-2 КпАП).
Так, ВСУ зазначав - «Виявлено випадки порушення судами вимог ч.2 ст.277 КУАП, зокрема, допускалися порушення строків розгляду справ із закінченням доби (для справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.185 КупАП) та триденного строку (для справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.185 КупАП)».
Щодо суті правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягається до відповідальності зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 «не виконував законне розпорядження (вимогу) про припинення правопорушення, а саме, не реагував на законну вимогу перевірки документів, яка була неодноразово повторена».
Слід звернути увагу на вказане поліцейським у протоколі про «не реагував на законну вимогу». Так, поліцейський захід у вигляді перевірки документів передбачений ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», яка має виключний перелік підстав для перевірки документів у особи.
До матеріалів справи додано значну кількість відеозаписів, зі змісту яких вбачається, що вимога поліцейського не була законною. Зокрема, на відеозаписі із назвою «clip-24» зафіксовано, як поліцейський керує службовим транспортним засобом, потім зупиняється і підходить до ОСОБА_1 майже одразу каже «можна ваші документи», не називаючи ніяких підстав. Далі згадує вказану ст.32 і додає «на підставі того, що військовий час, все». Коли ОСОБА_1 запитує про підстави перевірки документів двоє поліцейських кажуть «просто перевірити ваші документи і все». Надалі поліцейські повідомляють ще одну причину перевірки документів - «наявність підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення». Однак, ніхто з поліцейських взагалі ніяким чином не розтлумачив, про яке правопорушення йде мова. У матеріалах справи немає жодного посилання на те, про яке саме правопорушення йшла мова.
Відтак, вважає що у поліцейських не було підстав перевіряти документи, а тому у ОСОБА_1 не виник обов'язок пред'явити документи, тобто він нічого не порушив, коли не надав документи. Натомість, без наявного правопорушення поліцейські вигадали, що вони його припиняли, а тому зафіксували неіснуючу злісну непокору, оскільки нічого іншого вигадати просто не змогли. При цьому, очевидно і підтверджується відеозаписом, що у діях ОСОБА_1 ніякої злісної непокори не було, оскільки законної вимоги йому так і не було пред'явлено.
Таким чином, суд першої інстанції не надав цьому ніякої уваги, визначивши, що ОСОБА_1 ще й поводив себе зухвало, чого не було і не підтверджується відеозаписом.
В судовому засіданні, у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисники апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, апеляційним судом у судове засідання викликався працівник патрульної поліції Куніцький В.В. , яким складався протокол про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції поліцейський Куніцький В.В. пояснив, що патрулюючи, побачили особу, яка йшла по лісосмузі, враховуючи військовий стан та об'єкти які знаходяться неподалік, вирішили встановити особу, відтак пред'явили законне розпорядження (вимогу) на перевірку документів, з посиланням на Закон України «Про Національну поліцію». Однак, ОСОБА_1 тривалий час не виконував їх вимогу, відмовлявся від наполегливих, неодноразово повторених законних вимог працівників поліції при виконанні службових обов'язків про надання документів. Поведінка та дії ОСОБА_1 відносно працівників поліції супроводжувались зухвалістю. Після цього його було доставлено у відділок поліції для встановлення особи та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги,заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисників, а також працівника патрульної поліції Куніцького В.В. суд приходить до наступного.
Висновки суду про доведеність події адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, стверджуються зібраними у адміністративній справі доказами, зокрема:
- протоколом, де зазначено, що « ОСОБА_3 20 травня 2024 року о 10 год 57 хв в АДРЕСА_2 , не виконував законне розпорядження (вимогу) про припинення правопорушення, а саме, не реагував на законну вимогу перевірки документів, яка була неодноразово повторена, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП».
У протоколі ОСОБА_1 вказав про те, що «з викладеним в протоколі категорично не згоден, свідків не має»;
- протоколом АЗ №110914 від 20 травня 2024 року, про адміністративне затримання за ст. 261 КУпАП, згідно з яким ОСОБА_1 затримали 20 травня 2024 року о 10 год 57 хв, для встановлення особи, складання відповідних адміністративних матеріалів;
- копією доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, до якої застосовано затримання від 20 травня 2024 року та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, згідно якого призначений адвокат Мелашенко О.П., затриманому на підставі ст. 185 КУпАП;
- трьома дисками з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських від 20 травня 2024 року, згідно яких, зокрема, установлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які пред'явили законне розпорядження (вимогу) на перевірку документів, з посиланням на Закон України «Про Національну поліцію». Працівники поліції були у службовій формі та на службовому транспортному засобі, виконували вимоги ОСОБА_1 відносно роз'яснення йому вказаної вимоги. Водночас ОСОБА_1 тривалий час не виконував їх вимогу, відмовлявся від наполегливих, неодноразово повторених законних вимог працівників поліції при виконанні службових обов'язків про надання документів. Поведінка та дії ОСОБА_1 відносно працівників поліції супроводжувались зухвалістю. Адміністративне правопорушення ОСОБА_1 здійснювалось в активній формі, в основному з ініціативи ОСОБА_1 та через використання незначного (нікчемного) приводу, відбувалось в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжувалось зухвалою поведінкою.
Дані докази ставити під сумнів у суду апеляційної інстанції немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП є вірною, оскільки ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції при виконанні ними службових обов'язків.
Разом з цим, вважаю, що при вирішенні питання про вид стягнення суд допустився помилки.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
За змістом ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
На думку суду, із урахуванням обставин вчиненого правопорушення, даних про особу правопорушника, який раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та реєстрації, працює, суд вважає за можливе до ОСОБА_1 застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
Керуючись ст.294 КУпАП суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Ханова Андрія Олександровича - захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Накладене на ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 13 діб, пом'якшити до штрафу у розмірі 255 грн., що становить п'ятнадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.І. Олійник