01 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 570/3801/23
Провадження № 22-ц/4815/794/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
секретар судового засідання - Андрошулік І. А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданнні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування як спадкоємць четвертої черги, ухвалене у складі судді Харечко С. П. у м.Рівне, повний текст складено 02.05.2024 року,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з травня 2012 року до дня його смерті, та просила визнати право на спадкування як спадкоємцем четвертої черги. Мотивуючи свої вимоги, вказувала на те, що 20.04.2012 року шлюб з колишнім чоловіком був розірваний, від шлюбу має двоє дітей. З ОСОБА_3 вона знайома була з дитинства, у шлюбі він не перебував і після розірвання шлюбу з першим чоловіком, з травня 2012 року вона, її двоє дітей та ОСОБА_3 почали проживати разом однією сім'єю у будинку АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 . Свого власного житла вона не мала. ОСОБА_3 був для неї чоловіком, виховував її дітей. За весь час спільного проживання однією сім'єю питання про реєстрацію шлюбу не піднімалося - були щасливі, жили, як сім'я, піклуються про здоров'я, щастя, добробут та безпеку одне одного та дітей від першого шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали спільний побут, робили невеличкі ремонти в будинку, закупляли разом продукти харчування, ліки, побутові товари, оплачували комунальні послуги. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 раптово помер, не залишивши заповіту. Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 вона отримала як дружина, організацією поховання займалася вона з дочкою ОСОБА_4 . У визначений законом шестимісячний строк, а саме - в травні 2021 року звернулася до приватного нотаріуса Рівненського міського округу Самсонюк О. А. із заявою про прийняття спадщини. Оскільки, шлюб з ОСОБА_3 вони не зареєстрували, нотаріус відмовив у видачі Свідоцтва про право на спадщину. Факт їх спільного проживання як чоловіка та жінки, підтверджується наявними спільними фотосвітлинами за весь час спільного життя, свідченням знайомих, фактом видачі саме їй свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , документами про організацію поховання покійного, наявністю у неї копії лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та копію його паспорта. Такі документами можуть мати тільки члени сім'ї, або близькі родичі.
Вона зверталась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 у порядку окремого провадження. ЇЇ заява була задоволена рішенням Гощанського районного суду від 13.08.2021 року і на підставі рішення суду вона отримала свідоцтво про право на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 . Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 липня 2023 року рішення Гощанського районного суду від 13.08.2021 року скасовано за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , заява залишена без розгляду.
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, тому, з метою оформлення права на спадщину, вона звернулась до суду з даним позовом.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування як спадкоємцем четвертої черги відмовлено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Пояснює: суд, відмовляючи у позові, вказав, що сторона позивача не навела достатньо доказів для задоволення вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з травня 2012 року по 15.04.2021 року. Проте, суд не взяв до уваги доводи, викладені стороною позивача як у позові так і в поясненнях, які підтверджені доказами. Підставами звернення до суду з позовом було те, що вони з ОСОБА_3 знайомі з дитинства. Після розірвання першого шлюбу з травня 2012 року вонап та ОСОБА_3 почали жити разом однією сім'єю у будинку, який належав ОСОБА_3 та знаходився за адресою: АДРЕСА_1 . Свого житла вона не мала, а тому проживала у ОСОБА_3 разом з своїми дітьми. ОСОБА_3 раніше не був одружений, дітей не мав, її дітей вважав своїми, піклувався про них, завжди називав їх донькою і сином, і багато оточуючих людей навіть не знали, що діти не є рідними для нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 раптово помер, і вона, як дружина, отримала Свідоцтво про смерть, з своєю дочкою займалась похованням.
Позивачка в апеляційній скарзі покликається на те, що факт проживання сім'єю підтверджується спільним проживанням її, ОСОБА_3 і її дітей у будинку померлого, а такої їх спільним побутом. Суд не звернув уваги, що у неї, як у члена сім'ї ОСОБА_3 зберігаються усі особисті документи, про викрадення яких ніхто не заявляв. В неї залишились копія лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копія паспорта ОСОБА_3 , а це є документами, доступ до яких мають тільки близькі, рідні люди. Зазначене повністю іде у розріз з поясненнями відповідачки про те, найріднішими людьми для померлого ОСОБА_6 була відповідачка та її син з невісткою, які навіть не з'явились на поховання ОСОБА_3 , хоча про його смерть були повідомлені.
Суд безперечно встановив, що похованням ОСОБА_3 займалась вона і її донька, місце поховання також визначала вони, а відповідачка навіть не з'явились на поховання ОСОБА_3 , хоча про його смерть була повідомлені.
Сумнівними є пояснення ОСОБА_7 (сина відповідачки), який вказував, що близько одного разу на місяці відвідував покійного, допомагав матеріально, однак, при цьому, маючи вихідний день у суботу, не долучився до поховань ОСОБА_8 . Показання свідків зі сторони відповідача, надані ними у судовому засідання не підтверджені жодними доказами. Суд не врахував розбіжності у показаннях цих свідків, які викликають сумніви у їх достовірності.
Поряд з цим, ОСОБА_1 зазначає, що її показання відображають реальну картину подій, підтверджені відповідними доказами в поєднанні з показаннями інших свідків. Тонкощі фактів проживання сім'ю і ведення спільного господарства, зазначені позивачкою, можуть бути відомі тільки при спільному проживання однією сім'єю. Спільний сімейний бюджет, в основному складався із заробітку ОСОБА_3 та допомоги дітей, однак кошти позивачка з ОСОБА_9 витрачала спільно. В період шлюбу зробили косметичний ремонт будинку, поставили пластикові вікна, поклеїли обої. Про те, що з ОСОБА_3 з 2015 року разом проживає якась жінка підтвердила у судовому засіданні відповідачка. В сукупності всі наведені докази підтверджують факт спільного проживання однією сім'єю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд вказав, що наявність у позивача документів, пов'язаних із смертю та захороненням ОСОБА_10 не можуть бути взятими до уваги, оскільки сама їх наявність не підтверджує факт перебування позивача в фактичних шлюбних відносинах, спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків з померлим і така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2019 року справа № 202/5003/16-ц.
Однак, посилання на вказану постанову є недоцільним, оскільки у справі № 202/5003/16-ц позивачем були подані документи тільки щодо поховання померлого.
Суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову, при цьому, поза увагою суду залишились всі наведені позивачкою факти і суд не надав їм належної оцінки. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до чаткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено: ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Рівне помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.04.2021 року.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №5091 від 16.04.2021 позивачкою було куплено домовину, хрест та ритуальний набір. Всього оплачено 6100 грн.
16.04.2021 року ОСОБА_4 уклала з КП «Спецкомбінат-ритуальна служба» Рівненської міської ради Договір-замовлення СК № 001231 на організацію та проведення поховання ОСОБА_3 .
Також 16.04.2021 року ОСОБА_4 було укладено з КП «Спецкомбінат-ритуальна служба» Рівненської міської ради Договір-замовлення СК № 001232 на організацію та проведення поховання ОСОБА_3 відповідно до якого визначено час та місце поховання останнього. За виконання всіх необхідних робіт, пов'язаних з перевезенням тіла ОСОБА_3 та його поховання нараховано 2625 гривень. Кошти були сплачені виконавцю послуг 16.04.2021 року, що підтверджується фіскальним чеком №0000008568 від 16.04.2021.
Для ОСОБА_4 Управлінням Пенсійного Фонду відшкодувано витрати на поховання.
ОСОБА_4 є дочкою позивачки - ОСОБА_1 .
Вказані обставини сторони не заперечують.
24 травня 2021 року ОСОБА_11 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського міського округу Самсонюк О. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на підставі якої, нотаріусом була заведена Спадкова справа №22/2021 щодо спадкового майна померлого.
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 13 серпня 2021 року у справі №557/1140/21 встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк O. A позивачці ОСОБА_1 видано Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0601 га, кадастровий номер якої 5610100000:01:042:0802.
30 серпня 2021 року до приватного нотаріуса Рівненського міського округу Самсонюк О. А. надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_3 .
У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.05.2023 року приватний нотаріус Рівненського міського округу Самсонюк О. А. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 , яка перебувала із спадкодавцем у фактичних шлюбних відносинах, постійно проживала з ним на день смерті.
У Постанові від 04.05.2023 року нотаріус вказала, що ОСОБА_2 додала до заяви документи, які не мали підтвердження родинних стосунків заявниці та померлого. Згідно пошуків та інформації, наявної і Державному реєстрі цивільного стану громадян, відомості про їх родинні стосунки встановлені не були.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 06.07.2023 року рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 13 серпня 2021 року скасовано, з підстав не залучення до справи ОСОБА_2 , яка є заінтересованою особою (двоюрідна сестра померлого). Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду. Роз'яснено ОСОБА_1 , що вона має право подати позов на загальних підставах.
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом.
Заперечуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_2 вказувала на те, що ОСОБА_3 ні разу не відзивався у розмовах про стосунки із ОСОБА_1 , як про стосунки чоловіка та жінки, які живуть без реєстрації шлюбу. Відносини позивачки та померлого носили швидше характер співмешканців, але ніяк не чоловіка та жінки, які ведуть спільний побут та господарство. Зазначає, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, останніх два роки проживав сам, потребував допомоги. Родина ОСОБА_3 лікувала останнього від алкоголізму. Будинок у якому проживав померлий перебував у аварійному стані, практично не придатний для проживання, без зручностей. Позивачка поховала ОСОБА_3 , а лише її донька, якій відшкодували витрати на поховання. Надані позивачкою копії фотографії не підтверджують її заявлені вимоги, тобто не є належними доказами. Без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, такі фотографії не вказують на те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду усталені відносини, які притаманні подружжю.
Разом з тим, у судовому засіданні відповідачка давала суперечливі пояснення: зокрема, поряд з категоричним запереченням перебування ОСОБА_1 у будинку ОСОБА_3 , вказувала, що їй казали про проживання ОСОБА_3 з якоюсь жінкою, позивачка приходила тільки для того щоб забрати у нього гроші, ОСОБА_3 її утримував, бо ніде не працювала.
Суперечливими є пояснення ОСОБА_2 про те, що вона та її син піклувались про покійного, оскільки з її пояснень у судовому засіданні встановлено, що вона не знала про наявність у нього інвалідності та хвороби, а відповідно до лікарської довідки ОСОБА_3 помер від виразки шлунку з крововиливом.
У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.05.2023 року нотаріус вказала, що ОСОБА_2 додала до заяви документи, які не мали підтвердження родинних стосунків заявниці та померлого. Згідно пошуків та інформації, наявної і Державному реєстрі цивільного стану громадян, відомості про їх родинні стосунки встановлені не були.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції не дав належної оцінки вищезазначеним обставинам, які підтверджують обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 ..
Оціннюючи пояснення свідків на підтвердження факту перебування ОСОБА_12 з ОСОБА_3 у відносинах, що мають ознаки шлюбних, наданих ними у судовому засіданні, суд першої інстанції вказав, що до таких показань відноситься критично, оскільки частина з них є близькими родичами позивачки, вони вказали лише загальні обставини.
З таким висновкам суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, оскільки допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 не є родичами позивачки, вони дали ствердні показання про те, що ОСОБА_15 та ОСОБА_16 знали як сусідів. ОСОБА_1 і ОСОБА_16 проживали разом в будинку, не відомо чи ОСОБА_15 і ОСОБА_16 були одружені, до них заходили в гості рідко. Пізніше ОСОБА_1 з ОСОБА_9 проживала удвох, а раніше проживала і її дочка ОСОБА_17 , чоловік ОСОБА_17 та їхні діти. ОСОБА_2 свідки не знають.
В Декларації № 0001-4039-3Р00 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнта ОСОБА_3 у графі «Довірена особа пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом» вказано ОСОБА_1 .
Позивачкою доведено, що всі особисті документи ОСОБА_3 після його смерті залишились у неї, окрім цього, у її володінні залишились документи, що підтверджують придбання майна, квитанції по олаті послуг електропостачання за тривалий період, квитанції про погашення кредиту ОСОБА_3 .
Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Апеляційний суд приходить до висновку, що сукупність наведених позивачкою аргументів та долучених до матеріалів справи доказів, дає підстави для встановлення того факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2012 року по день його смерті проживали спільно як подружжя, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки.
Зазначеного суд першої інстанції не врахував, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в частині встановлення факту проживання однією сім'єю.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на спадкування як спадкоємць четвертої черги, то такий спосіб захисту не є належним і позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню, оскільки спадкування у четвертій черзі спадкоємць має право на підставі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивачки на відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору підлягає 4293 гривні 60 копійок.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2024 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування як спадкоємць четвертої черги задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 4293 (чотири тисячі двісті дев'яносто три) гривні 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 4 жовтня 2024 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Гордійчук С. О.