Справа № 166/181/24 Провадження №11-кп/802/330/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 жовтня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 08 лютого 2024 року, яким -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, освіта середня, має на утриманні одну неповнолітню дитину,-
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, зобов'язавши нього періодично з'являтись для реєстрації в орган пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вироком вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за те, що він будучи військовозобов'язаним, 20 липня 2023, о 15 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_2 , відмовився від отримання повістки від працівників відділу про призов на військову службу. Будучи інформованим про призов на військову службу, умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Який не з'явився без поважних причин на 08 год. 00 хв. 21 липня 2023 року у пункт збору до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Чим порушив вимоги Закону України "Про загальну мобілізацію" від 03.03.2022, Закону України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023, ч.9 ст.1 ст.39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, не оспорюючи фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскаржує його через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 65, 75 КК України, суд першої інстанції під час прийняття рішення про можливість виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, не взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення та обставин його вчинення. Неправильне застосування судом першої інстанції вимог ст.ст. 65, 75 КК України призвело до призначення ОСОБА_8 надмірно м'якої міри покарання. Звертає увагу на те, що поза увагою місцевого суду залишилося те, що вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення хоча відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, проте спрямоване на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, під час дії воєнного стану, що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Крім того, судом не враховано суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яка полягає в тому, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України - захист незалежності та територіальної цілісності України набуває особливого значення та повинно бути забезпечено всіма можливими засобами. Наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягти такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. З огляду на вищевикладене просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. В решті вирок залишити без зміни.
В доповненнях та змінах до апеляційної скарги прокурор, з огляду на те, що ОСОБА_8 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі з інвалідністю, на строк до 10.07.2025, просить вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити останнього від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України на підставі ст.48 КК України.
До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 подав до апеляційного суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України на підставі ст.48 КК України, оскільки йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі з інвалідністю, на строк до 10.07.2025.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, та клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, міркування прокурора, захисника та обвинуваченого, які, кожен зокрема, просили звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.285 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).
Звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст.48 КК України - це право, а не обов'язок суду.
А застосування ст.48 КК України є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Відповідно до положень ст.48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Зі змісту вказаної норми Закону вбачається, що необхідною підставою звільнення від кримінальної відповідальності є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилась таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину.
При цьому, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, за якої особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен навести у судовому рішенні дані, які би свідчили про таку зміну обстановки та втрату суспільної небезпечності особою. Висновок про те, що особа перестала бути суспільно небезпечною, суд повинен зробити на підставі комплексного вивчення обстановки життєдіяльності суб'єкта та її впливу на його поведінку.
Відповідно до Постанови Пленум Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», судам необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто у об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст.48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Як убачається з довідки №14676 від 27.09.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 . ОСОБА_8 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (особа з інвалідністю) на строк до 10.07.2025.
Відтак, з огляду на вищенаведене, з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався і позитивно характеризується, його посткримінальної поведінки, колегія суддів приходить до висновку, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України - ухилення від призову за мобілізацією на особливий період, та на момент апеляційного розгляду справи, змінилася обстановка, так як ОСОБА_8 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.2 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (особа з інвалідністю) на строк до 10.07.2025, а тому вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. У результаті таких змін в житті обвинуваченого ОСОБА_8 істотно змінилась морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим, на думку суду, втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Згідно вимог ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частинами 1, 4 ст.286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України, відтак, вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 - закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та клопотання ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 08 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 ,- скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки.
Кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку з його звільненням від кримінальної відповідальності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді: