Справа № 761/6281/20
Провадження № 1-кп/761/802/2024
04 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про призначення амбулаторної психолого-психіатричної експертизи у кримінальному провадженні по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України (відомості внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019100100008313 від 30.08.2019)
В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
В ході судового розгляду захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про призначення амбулаторної психолого-психіатричної експертизи.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Прокурор заперечував проти заявленого клопотання та просив відмовити в його задоволенні, зазначивши, що підстави для проведення такого дослідження не були встановлені як під час досудового розслідування, так і не виникли під час судового розгляду, відтак на думку прокурора таке клопотання є затягуванням розгляду справи.
Суд, вислухавши доводи сторін, розглянувши клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Відповідно до п.1.2.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 244 КПК України сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо: 1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з'ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок; 2) сторона захисту не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин.
У судовому засіданні встановлено, що захисник просить призначити судову психолого-психіатричну експертизу, для встановлення психічного, психологічного та емоційного стану обвинуваченого, а відтак, і для правильної кваліфікації дій обвинуваченого у подальшому, необхідно встановити, чи мала місце раптовість виникнення особливого стану у обвинуваченого, чи це було безпосередньою реакцію обвинуваченого на протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу. Та просить вирішити питання, чи страждав обвинувачений на будь-який психічний розлад на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення? Якщо так, то на який? Чи міг він усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення? Чи страждає на даний час обвинувачений на будь-який психічний розлад і чи здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? Яка загальна психологічна характеристика особистості обвинуваченого тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КК України, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу.
Стаатя 509 ч. 1 КПК України встановлює, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є: 1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; 2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).
З огляду на досліджені судом матеріали кримінального провадження, будь-яких відомостей про наявність у обвинуваченого згідно з медичними документами розладу психічної діяльності або психічного захворювання стороною захисту суду не надано. Також матеріали справи не містять відомості, що поведінка обвинуваченого під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була неадекватною. Не була такою поведінка обвинуваченого і під час судового розгляду, навпаки, поведінка та емоційний стан обвинуваченого відповідав загальновизнаним нормам та правилам поведінки, під час допиту ОСОБА_4 послідовно розповідав про обставини інциденту, не зазначав про втрату свідомості, чи інші стани, які б свідчили про доцільність встановлення його психо-емоційного стану.
Доводи обвинуваченого про те, що він певний проміжок часу до 2006 року нібито перебував на обліку у лікарів нарколога та психіатра (зі слів), проте в подальшому був знятий з них, також свідчать про те, що навіть при доведеності обвинуваченим перебування на таких обліках у ранній період, лікарями при вирішенні питання щодо можливості зняття його з таких обліків, досліджувались усі обставини, та такий облік продовжено не було.
При таких обставинах суд не вбачає достатніх та належних підстав для задоволення клопотання захисника та відмовляє у його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 242-245, 332, 350, 372 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_5 про призначення амбулаторної психолого-психіатричної експертизи у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_6