Справа № 947/17606/24
Провадження № 1-кп/947/950/24
03.10.2024 року
Колегія суддів Київського районного суду міста Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
провівши в м.Одесі у судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22024000000000425 від 15.05.2024 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Миколаїв, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
за участю сторін провадження: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22024000000000425 від 15.05.2024 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1, п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заперечував проти заявленого клопотання, зазначивши, що прокурором не доведено існування ризиків, на які той посилається, обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, також у нього наявні захворювання, які потребують постійного лікування, а в умовах утримання в слідчому ізоляторі, останньому не надається необхідна медична допомога, а тому захисник просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений підтримав свого захисника.
Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При розгляді клопотання прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Під час досудового розслідування до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який пізніше було продовжено судом до 01.08.2024 року.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, йому не було повідомлено про підозру в будь-якому іншому кримінальному провадженні, суд вважає, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України прокурором не доведений.
Також, на переконання суду, прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України та не обґрунтовано, яким чином обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню.
Однак, приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні такого кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що санкція ч.2 ст.111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Таким чином, викладене свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, ст.ст.370-372 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 01.12.2024 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала підлягає оскарженню у встановленому порядку.
Головуючий Суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3