Справа № 755/7095/23
"07" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
секретарів судових засідань: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м. Києва, кримінальне провадження за № 12023100040000773 від 25.02.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджана, уродженця Йолчубейлі, Сабірабадського району, Республіки Айзербайджан, азербайджанця, громадянина Азербайджану, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_7 ,
перекладача: ОСОБА_8,
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, тобто станом на 24.02.2023 в Україні діяв правовий режим воєнного стану, який станом на теперішній час не скасовано. ОСОБА_5 огли 24.02.2023 приблизно о 20 год. 40 хв., перебуваючи в центральній частині м. Києва, саме на Бессарабській площі 2, разом із особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, познайомились з неповнолітнім ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 та його знайомим ОСОБА_10 , вживали алкогольні напої та запропонували останнім продовжити дозвілля в приміщенні квартири, що знаходиться на Райдужному масиві міста Києва. Неповнолітній ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були напідпитку, погодились на вказану пропозицію і всі разом направились громадським транспортом, а саме автобусом № 114, за місцем призначення.
Вийшовши на зупинці громадського транспорту «Райдужний масив» ОСОБА_5 огли разом з неповнолітнім ОСОБА_9 , особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, а також ОСОБА_10 , направились дворами у напрямку житлового будинку, в якому ніби то знаходилась квартира, де планували подальше проведення дозвілля. Разом з тим, в цей самий час, усвідомлюючи той факт, що у неповнолітнього ОСОБА_9 є при собі цінне майно, а саме мобільний телефон, у ОСОБА_5 огли виник злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна цього ж дня, 24.02.2023 приблизно о 22 год. 40 хв. ОСОБА_5 огли, завів неповнолітнього ОСОБА_9 в неосвітлювану зону на території закинутого дитячого садка по АДРЕСА_2 , де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_9 , наніс декілька потужних ударів руками в обличчя потерпілого, від яких останній впав на землю та намагався чинити опір його діям. Проте, ОСОБА_5 огли продовжив в ході боротьби наносити удари ногами та руками ОСОБА_9 і таким чином, все ж таки подолав волю до опору з боку потерпілого, після чого повторно відкрито викрав з передньої кишені штанів неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Iphone 11» 128 GB», ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 вартістю 25 000 грн.
Після чого, ОСОБА_5 огли з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши при цьому матеріального збитку неповнолітньому потерпілому ОСОБА_9 на суму 25 000 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково та зазначив, що він з потерпілим раніше знайомим не був. Того дня вони з потерпілим просто випивали. Вказав, що бійка почалася через поведінку потерпілого, який виявляв неповагу. В свою чергу ніякого умислу щось у когось відбирати у нього не було.
Допитаний судом потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 24.02.2023 він гуляв разом із своїм знайомим ОСОБА_11 , з яком вони випили пляшку коньяку. Після цього ОСОБА_12 придбав ще одну пляшку яку вони вже розпивали разом із ОСОБА_5 . Під час спілкування з ОСОБА_5 останній бачив його телефон та навушники. Вказав, що в подальшому, приїхавши на тролейбусі АДРЕСА_3 , вони пішли в туалет на територію дитячого садка, після чого попрямували до будинку. Підійшовши до будинку його товариш виявив відсутність у нього телефону, який на їх думку був загублений на території дитячого садка, після чого вони пішли його шукати. Прийшовши на територію дитячого садка, ОСОБА_12 відвели в сторону, а його попросили вимкнути ліхтарик, після чого він отримав удар в обличчя та його почали бити, а також душити. Зазначив, що впевнений в тому, що удари наносив саме ОСОБА_5 , який і забрав його телефон «Айфон 11» чорного кольору після чого того як він почав втрачати свідомість, після чого ОСОБА_5 втік.
Допитаний судом свідок ОСОБА_10 пояснив, що він з обвинуваченим раніше знайомий не був та його не бачив. Вказав, що з ОСОБА_13 вони зустрілися 24 лютого на майдані. Гуляючи біля ЦУМу вони зустрілися з ОСОБА_5 та його другом з якими вжилали алкоголь. Згодом ОСОБА_5 запропонував проїхати до їх квартири. В той час у нього та ОСОБА_13 при собі були телефони, конкретно у ОСОБА_13 був телефон марки «Айфон 11». Телефони ОСОБА_5 бачив. В той час ОСОБА_5 був одягнений в темну куртку та кросівки. Зазначив, що до квартири вони їхали на автобусі № 114. Доїхавши та вийшовши біля вулиці Братиславської він хотів викликати таксі, проте ОСОБА_5 наполягав на поїздці саме автобусом. Вийшовши з автобусу вони з ОСОБА_13 йшли позаду, а ОСОБА_5 з своїм товаришем йшли попереду, перемовляючись один з одним. В подальшому він відійшов в туалет біля дитячого садочка, а Івана ОСОБА_5 відвів у сторону. Вказав, що він нічого не бачив, а тільки чув звуки. Далі його почали бити і він побіг в ліс. ОСОБА_13 після того випадку він не бачив, з ним не зв'язувався та не спілкувався. Як наносили удари ОСОБА_13 він не бачив, оскільки його також били. Чи забирали майно ОСОБА_13 він також сказати не може, оскільки не бачив.
Крім показань потерпілого у судовому засіданні, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, які долучені до матеріалів кримінального провадження.
Так, відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.02.2023, зареєстрованою Дніпровським УП ГУНП у м. Києві, 24.02.2023 о 22 год. 40 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , на території закинутого дитячого садочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невідомий наніс тілесні ушкодження і відкрито заволодів мобільним телефоном «Айфон 11».
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 10.04.2023, складеного слідчим слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 , за участю потерпілого ОСОБА_9 , потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що вони разом із своїм товаришем та двома особами з якими вони познайомилися та спільно вживали алкогольні напої, приїхали до закинутого дитячого садочка, де йому особа кавказької зовнішності зненацька нанесла удар рукою в голову від якого він втратив рівновагу та між ними почалася бійка, в ході якої йому удари наносилися руками та ногами. Після повалення на землю, особою кавказької зовнішності почав застосовуватися здушуючий прийом. В подальшому, вирвавшись, та вже не чинячи опору особі кавказької зовнішності, останній з його кишені забрав належний йому мобільний телефон, який знаходився у штанах.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2023, складеного старшим слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 , за участю потерпілого ОСОБА_9 та в присутності представника потерпілого, потерпілий ОСОБА_9 на запитання слідчого відповів, що він дійсно може впізнати особу, яка 24.02.2023 близько 22 години відносно нього вчинив грабіж (відкрите заволодіння) мобільного телефону «Айфон 11», після чого втік у невідомому напрямку. На запитання, чи впізнає він когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_9 заявив, що він впізнає особу, яка відносно нього здійснила грабіж та викрала мобільний телефон марки «Айфон 11» та зображена на фотознімку № 2.
Згідно додатку до протоколу з біографічними даними осіб, які пред'являлись для впізнання, особа чоловічої статі (чоловік) на фото під номером № 2 - ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Решта три чоловіки на фото під номерами АДРЕСА_4 ніякого відношення до кримінального провадження № 12023100040000773 не мають.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.02.2023, складеного старшим слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 , за участю свідка ОСОБА_10 , на запитання слідчого відповів, що він дійсно може впізнати особу, яка скоїла відносно його знайомого ОСОБА_13 , 24.02.2023 грабіж у місті Києві. На запитання, чи впізнає він когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_10 заявив, що впізнає особу, яка відносно його знайомого ОСОБА_13 , 24.02.2023 скоїла грабіж у місті Києві. Впізнає особу на фото № 2 (два).
Згідно додатку до протоколу з біографічними даними осіб, які пред'являлись для впізнання, особа чоловічої статі (чоловік) на фото під номером № 2 - ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Решта три чоловіки на фото під номерами АДРЕСА_4 ніякого відношення до кримінального провадження № 12023100040000773 не мають.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 19.05.2023, складеного слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 , за участі підозрюваного ОСОБА_5 та в присутності понятих, ОСОБА_5 пояснив, що в лютому місяці він разом із своїм знайомим перебував в центральній частині міста Києва, де вони познайомилися з раніше невідомими особами з якими почали вживати алкогольні напої. Потім під приводом продовження дозвілля вони запропонували продовжити у квартирі, на що вони погодилися та на автобусі направилися на Райдужний масив. В подальшому проходивши по території закинутого дитячого садочка у ОСОБА_5 задзвонив телефон, після чого один із хлопців з якими вони познайомилися висмикнув мобільний телефон та почав грубо спілкуватися з його дівчиною. Будучи обуреним поведінкою хлопця, ОСОБА_5 почав наносити удари руками в область голови, після чого обхвативши руками його тулуб, кинув прийом «Прогиб» на землю, після чого продовжив наносити йому удари ногами та руками по тулубу потерпілого та керуючись слушним моментом з кишені викрав у нього мобільний телефон «Айфон» і відразу побіг із ним додому. Усвідомивши, що це не його мобільний телефон зрозумів, що вчинив грабіж.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. п. 3, 5 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику в справах про злочини проти власності» грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.
Аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яким він обвинувачується, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого в умовах воєнного стану.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом в контексті рішень Європейського суду з прав людини означає, що сукупність обставин справи встановлена під час судового розгляду, виключає будь яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, документів на право перебування на території України не має, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, посткримінальну поведінку обвинуваченого, його спосіб життя, та те, що останній раніше судимий за вчинення, зокрема, корисливого злочину, а також враховує, що злочин було вчинено проти неповнолітньої особи.
Як убачається зі змісту обвинувального акту складеного слідчим та затвердженого прокурором, органом досудового розслідування в частині зазначення відомостей передбачених п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України, допущено описки в частині зазначення прізвища та ініціалів обвинуваченого, а саме зазначено особу потерпілого та особу не маючої відношення до даного кримінального провадження.
Вищевказані описки судом визнаються технічними та такими, що не впливають на розгляд судом даного кримінального провадження.
Так, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, з огляду на часткове визнання ним вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Такий висновок узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (рішення у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року) (рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).
Санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, відсутності встановлених судом пом'якшуючих обставин, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи відомості про особу обвинуваченого та його посткримінальну поведінку, позицію сторони обвинувачення в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України.
В частині заявленого цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно приписів п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
В силу ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Нормою ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи, що заявлені позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджено дослідженими судом доказами, зокрема копією фіскального чеку № 32518 від 27.08.2021, відповідно до якого вартість мобільного телефону «IPhone 11 128 GB BLACK» становить 22 499 грн., а майнова шкода обвинуваченим самостійно не відшкодована, керуючись нормами п. 10 ч. 1 ст. 56, ст. 128 КПК України, ст. ст. 11, 13, 1166 ЦК України, цивільний позов в частині стягнення майнової шкоди підлягає задоволенню.
В частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., суд зазначає наступне.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та співмірності.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц та Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, цивільний позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача, нею понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які вона могла б реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади з метою захисту порушених прав, лікувальних закладів. Визначену суму у розмірі 100 000 грн. цивільний позивач вважає мінімальною компенсацією за перенесені нею та ОСОБА_9 душевні страждання.
Як убачається із доданої до позовної заяви копії виписки № 256 із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній у зв'язку із побиттям був госпіталізований в задовільному стані до медичного закладу 25.02.2023 та перебував там до 27.02.2023 з діагнозом «ЗЧМТ, струс головного мозку. Множинні ссадна обличчя».
Так, на переконання суду отримані потерпілим ОСОБА_9 травми вплинути на загальний стан його організму, але до суттєвого впливу на процеси в організмі не призвели.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн. не відповідає засадам розумності та виваженості, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
В частині вирішення питання процесуальних витрат суд зазначає наступне.
Перекладач має право одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження (п. 3 ч. 2 ст. 68 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, витрати, пов'язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.
Відповідно до п. 6-1 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 710 від 01 липня 1996 року, зі змінами та доповненнями, розмір винагороди перекладача, якщо виконана робота не є його службовим обов'язком, становить 15 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину надання послуг з усного перекладу. До розміру винагороди перекладача, який залучається судом для надання послуг з перекладу, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема: 1,25 - якщо перекладач надає послуги з перекладу в справі, яка перебуває в провадженні суду, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше 1 млн. осіб.
Згідно приписів ст. 125, ч. 1 ст. 126 КПК України, суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.07.2023, задоволено клопотання захисника обвинуваченого про залучення перекладача та залучено до участі у кримінальному провадженні перекладача (т. 1 а.с. 70-70 зв.).
28 червня 2024 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва від перекладача ОСОБА_19 надійшло клопотання про відшкодування витрат пов'язаних з перекладом.
Згідно матеріалів справи, в судовому засіданні від 26.12.2023, послуги з перекладу обвинуваченому надавалися перекладачем ОСОБА_19 , з яких час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 6 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 35 хв. час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 21 хв., а всього 6 год. 56 хв.
02 липня 2024 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва надійшли клопотання перекладача ОСОБА_8 про відшкодування витрат пов'язаних з перекладом.
З матеріалів справи убачається, що перекладачем ОСОБА_8 надавалися послуги з переклад обвинуваченому в судових засіданнях: 25.07.2023 тривалістю 4 год. 23 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 5 хв. час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 18 хв.); 08.08.2023 тривалістю 4 год. 32 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 3 хв. час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 29 хв.); 07.11.2023 тривалістю 5 год. 17 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 1 год. 4 хв., час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 13 хв.); 08.01.2024 тривалістю 4 год. 51 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 48 хв., час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 3 хв.); 14.03.2024 тривалістю 4 год. 24 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 9 хв., час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 15 хв.); 18.04.2024 тривалістю 5 год. 23 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 14 хв., час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 1 год. 09 хв.); 19.04.2024 тривалістю 6 год. 07 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 43 хв., час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 1 год. 24 хв.); 20.05.2024 тривалістю 4 год. 42 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 9 хв., час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 33 хв.); 14.06.2024 тривалістю 5 год. 45 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 1 год. 09 хв., час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 36 хв.); 18.06.2026 тривалістю 5 год. 27 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 39 хв., час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 48 хв.); 28.06.2024 тривалістю 5 год. 18 хв. (час затрачений у зв'язку із явкою до суду - 4 год.; затрачений час у зв'язку з розглядом справи - 16 хв., час вимушеного очікування в суді не з вини перекладача - 1 год. 02 хв.).
Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на 01.01.2023 становив 2 684 грн., отже, одна година перекладу у судовому засіданні становить 402 грн. 60 коп. (2 684 грн. х 15 % = 402,60 грн.), а одна хв. 7 грн. 57 коп. (402,60 грн. : 60 хв. = 6,71 грн.).
Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 в розмірі 3 028 грн., отже, одна година перекладу у судовому засіданні становить 454 грн. 20 коп. (3 028 грн. х 15 % = 454,20 грн.), а одна хв. 7 грн. 57 коп. (454,20 грн. : 60 хв. = 7,57 грн.).
Загальна кількість часу, відпрацьованого перекладачем в судових засіданнях в період 2023 року складає: 14 год. 12 хв., що з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25 становить 7 146 грн. 15 коп.
Загальна кількість часу, відпрацьованого перекладачем в судових засіданнях в період 2024 року складає: 42 год. 35 хв., що з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25 становить 23 817 грн. 12 коп.
Отже, сума, котра підлягає відшкодуванню перекладачу ОСОБА_8 за послуги надані за період часу 2023 - 2024 років складає 30 963 грн. 27 коп. (7 146 грн. 15 коп. + 23 817 грн. 12 коп.).
Крім цього, сума, котра підлягає відшкодуванню перекладачу ОСОБА_19 за послуги надані в судовому засіданні 26.12.2023 складає 3 489 грн. 20 коп.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Враховуючи, що санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі, у строк відбуття покарання ОСОБА_5 слід зарахувати строк тримання під вартою відбутий останнім.
Керуючись ч. 5 ст. 72, ч. 4 ст. 186 КК України, ст. ст. 100, 124, 126, 128, 129, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Після набрання вироком законної сили строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання запобіжний захід у виді строку тримання під вартою відбутого ОСОБА_5 з 15 травня 2023 року по 22 травня 2023 року та з 07 листопада 2023 року по 26 вересня 2024 року.
Цивільний позов ОСОБА_20 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_20 майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 22 499 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а всього стягнути 27 499 (двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.
Після набрання вироком законної сили, речові докази у кримінальному провадженні, а саме: чоловічу куртку чорного кольору з коміром з штучного хутра, та чоловіче взуття (мокасини) чорного кольору, передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 019725 від 15.03.2023) - повернути власнику.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 2 672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 00 коп. за проведення судово-медичної експертизи № 040-563-2023 від 17.04.2023.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві провести оплату ОСОБА_19 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , за час затрачений ним у зв'язку з явкою за викликом у судове засідання 26 грудня 2023 року у розмірі 3 489 (три тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп., перерахувавши грошові кошти на рахунок НОМЕР_4 , МФО 322001.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві провести оплату ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , за час затрачений ним у зв'язку з явкою за викликом у судові засідання для здійснення перекладу у розмірі 30 963 (тридцять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 27 коп., перерахувавши грошові кошти на рахунок НОМЕР_6 , МФО НОМЕР_7 .
Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України, роз'яснити ОСОБА_5 право на звернення з клопотанням про помилування та право на ознайомлення з журналом судового засідання, а також подачу на нього своїх зауважень.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя