01 жовтня 2024 рокуСправа № 495/7386/24
Номер провадження 2/495/4011/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Волкової Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
29.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (актовий запис № 238).
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. 15.09.2012 був укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 238.
Позивач зазначив, що шлюб фактично припинив існування і носить формальний характер, тому подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Обставини, які б перешкоджали розірванню шлюбу - немає.
Подальше збереження сім'ї неможливе, внаслідок чого позивач зазначає, що в наданні сторонам строку для примирення немає необхідності.
1.2. Відповідач правом подачі відзиву не скористався.
2. Рух справи у суді.
Ухвалою від 02.08.2024 відкрито провадження у справі № 495/7979/24 та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження на 28.08.2024, відкладено на 01.10.2024.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення.
У судове засідання 01.10.2024 учасники справи не прибули.
30.09.2024 представник позивача - адвокат Стрєзев А.І. надав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду належно повідомлений; про поважність причин неявки, відкладення розгляду справи суду не заявив.
У зв'язку із не виявленням обставин, які перешкоджають проведенню судового засідання, враховуючи заяви учасників провадження, керуючись частиною першою статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.
4. Фактичні обставини справи.
15.09.2012 був укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 238, що підтверджується оригіналом свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.01.2020.
5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
5.1 Відповідно до статті 51 Конституції України, яка кореспондується із статтею 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із положеннями частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері.
Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина і чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Вимогами частин третьої, четвертої статті 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (стаття 110 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 109 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (стаття 112 СК України).
6. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
За результатами розгляду справи судом враховано, що подружні стосунки між сторонами не скалилися через протилежні погляди на шлюб, несумісні характери, небажання спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, у подружжя втрачено почуття поваги один до одного, шлюб носить формальний характер. Доказів, які б спростовували вказані обставини суду не надано.
З огляду на викладені правові норми, встановлені обставини та позицію сторін щодо неможливості збереження сімейних стосунків, суд вважає, що збереження сім'ї в даному випадку буде нічим іншим, як примушуванням сторін до збереження шлюбних відносин, а тому недоцільно надавати подружжю термін на примирення, а шлюб слід розірвати.
7. Розподіл судових витрат.
7.1 Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частин и першої статті 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з доведеності понесення стороною таких витрат і з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн до позовної заяви представник позивача - адвокат Стрезєв А.І. надав договір про надання правової допомоги № 52 від 18.07.2024; копію ордеру від 25.07.2024 № 1386605; довідку про отримання суми гонорару за договором № 52 від 18.07.2024.
Відповідно до пункту 4 договору сторони домовились, що гонорар адвоката визначається у фіксованій сумі - 4 000 грн; послуги надано у формі консультації, оформлення та подання позовної заяви до суду; супровід справи в суді першої інстанції.
Керуючись положеннями частини третьої статті 141 ЦПК, принципами дійсності, необхідності, розумності розміру витрат з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, враховуючи сталу судову практику, сформовану Верховним Судом у даній категорії спорів, суд знаходить необхідним зменшити суму правничої допомоги до 2 000 грн.
7.2 Судовий збір.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 грн 20 коп. необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстровано 15.09.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 238.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) та витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн (дві тисячі грн).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Ю.Ф. Волкова