Справа №:755/17071/24
Провадження №: 6/755/1930/24
"07" жовтня 2024 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали заяви Товариства з обмежено відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , приватний виконавець Мельник Юрій Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником.
Вказана заява була передана в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до змісту ч.2 ст.446 ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Місце виконання рішення визначене статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, законодавець пов'язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 жовтня 2020 року у справі №263/14171/19.
Як убачається зі змісту заяви, на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1
В заяві зазначена адреса боржника - АДРЕСА_1 .
Однак, матеріали заяви не містять доказів вчинення виконавчих дій за місцем проживання боржника.
За інформацією про виконавче провадження НОМЕР_1, виконавчий документ передано на виконання до ФОП ОСОБА_2 , де боржник отримує дохід.
Місцезнаходження вказаного ФОП відноситься до адміністративної території Голосіївського району міста Києва.
Таким чином, звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва, заявник не врахував вчинення виконавчих дій за місцем отримання боржником доходу.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом(стаття 125 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи та беручи до уваги місце вчинення виконавчих дій - за місцем отримання боржником доходу, суд приходить до висновку про передачу вказаної заяви на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 31, 353, 354, 446 ЦПК України, суд -
Матеріали цивільної справи за заявою Товариства з обмежено відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_1 , приватний виконавець Мельник Юрій Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал», про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником - передати на розгляд за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва (03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14-А).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: