ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
03 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/431/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ - Шорстов О.Ю., на підставі довіреності;
від Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса - Швидкий О.О., на підставі довіреності.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст рішення складено та підписано 29.07.2024 року
у справі №916/431/24
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса
про стягнення 5 400 217 грн. 74 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У лютому 2024 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Одеса, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 160 949 662 грн. 35 коп., 2 579 285 грн. 61 коп. 3% річних, 2 820 932 грн. 13 коп. інфляційних втрат, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між ним та позивачем договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 18.06.2019 року № 0522-03041, неналежним чином виконуються господарські зобов'язання в частині оплати заборгованості за надані позивачем послуги за період з червня по грудень 2023 року у нарахованому вище розмірі, внаслідок чого, на переконання останнього, замовник зобов'язаний сплатити суму основного боргу та відшкодувати виконавцю нараховані на суму заборгованості 3% річних та інфляційні втрати у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
05.04.2024 року та 19.04.2024 року до Господарського суду Одеської області від представника позивача надійшли клопотання (вх. №14194/24, вх. №16088/24) про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 160 949 662 грн. 35 коп. основної заборгованості у зв'язку з її сплатою та відсутністю предмета спору в цій частині.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/431/24 було задоволено клопотання представника позивача, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 160 949 662 грн. 35 коп. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрите.
13.05.2024 року до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява (вх. № 19071/24) про відстрочення виконання судового рішення, у якій Акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса просило суд першої інстанції, у випадку наявності підстав для задоволення позовних вимог, відстрочити виконання ним судового рішення на 1 рік у відповідності до вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/431/24 (суддя Невінгловська Ю.М.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ до Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса про стягнення 5 400 217 грн. 74 коп. задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 2 579 285 грн. 61 коп. 3% річних та 2 820 932 грн. 13коп. інфляційних втрат; вирішено питання про розподіл судових витрат; відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі № 916/431/24 строком на 1 рік - до 18.07.2025 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ в частині стягнення з Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса сум нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Разом з тим, за висновками місцевого господарського суду, у даному випадку наявна винятковість обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення, а тому, з метою дотримання балансу інтересів як позивача, так і відповідача, можливе відстрочення виконання рішення у даній справі до 18.07.2025 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, доводи та заперечення інших осіб - учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/431/24 скасувати в частині відстрочення його виконання строком на один рік до 18.07.2025 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги скаржник, посилаючись на встановлені процесуальним законодавством підстави для відстрочення виконання судового рішення, зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення у даній справі, суд першої інстанції фактично врахував лише майнові інтереси відповідача, не надавши об'єктивної та належної оцінки обставинам, на які посилався позивач в своїх запереченнях.
Скаржник вказує, що відповідачем не надано належних доказів скрутного фінансового становища, а саме, звіт про фінансовий стан за 2023 рік, внаслідок чого неможливо належним чином оцінити дійсний фінансовий стан відповідача на теперішній час.
Тобто, на думку позивача, суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність підстав для відстрочення, не встановив в повній мірі наявності виняткових обставин у відповідача для такого відстрочення, заперечення позивача проігнорував, фінансовий стан відповідача для своєчасного виконання рішення суду не дослідив, а отже, безпідставно на максимально допустимий строк відстрочив виконання рішення суду, чим порушив права позивача на судовий захист.
Крім того, позивач вказує, що суд першої інстанції, відстрочивши виконання рішення на один рік, позбавив позивача права отримати справедливу та своєчасну компенсацію від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за порушення з вини відповідача грошового зобов'язання, що значно порушує баланс інтересів між сторонами не на користь позивача. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/431/24, справу призначено до судового розгляду.
16.09.2024 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ, в якому останній просить суд у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі № 916/431/24 відмовити, рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/431/24 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.
Зокрема, у відзиві відповідач вказує, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов вірного, справедливого висновку щодо наявності об'єктивних обставин, передбачених ст.331 Господарського процесуального кодексу України для відстрочення виконання даного рішення на 1 рік, оскільки судом було враховано економічне становище відповідача, різницю в тарифах позивача та відповідача, тривалий період її існування, встановлені та зафіксовані НКРЕКП фактичні обставини та логіку винесених Регулятором рішень, підтвердження, у тому числі, останнім фактів завдання збитків Товариству, знищення майна останнього, існування форс-мажорних обставин, виключних обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення без виключення його виконання в майбутньому, факт виконання основного зобов'язання Товариством, його стратегічне значення для забезпечення сталого функціонування енергетичного сектору, що, в свою чергу, забезпечує функціонування економічного, військового, інфраструктурного, комунального, транспортного секторів та сфер України.
В судовому засіданні, представник скаржника підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове, яким відмовити Акціонерному товариству «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення.
Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/431/24 в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
18.06.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», як оператором системи передачі (ОСП) та Акціонерним товариством «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», як користувачем було укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) обслуговування №0522-03041 (в редакції додаткової угоди № 3 від 17.09.2021 року), за умовами п. 1.1. якого цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі Об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.
За цим договором ОСП зобов'язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки.
На виконання умов вказаного вище договору, позивачем надавалися послуги відповідачу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами наданих послуг на загальну суму 160 949 грн. 35 коп., з ПДВ, а саме: від 30.06.2023 за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 на суму 36 323 096,21 грн., від 31.07.2023 за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 на суму 46 754 035,09 грн., від 31.08.2023 за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 на суму 49 129 040,18 грн., від 30.09.2023 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 на суму 41 730 170,63 грн., від 31.10.2023 за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 на суму 44 625 358,22 грн., від 30.11.2023 за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 на суму 52 788 274,04 грн., від 31.12.2023 за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 на суму 65 490 701,15 грн.
Також, як вбачається з матеріалів господарської справи, між сторонами було підписано Акти коригування за попередні розрахункові періоди, які сальдуються при здійсненні поточних розрахунків а саме: акт коригування від 16.06.2023 до акту надання послуги від 31.03.2023 за яким суму зменшено на 50 727,64 грн.; акт коригування від 17.07.2023 до акту надання послуги від 30.04.2023 за яким суму зменшено на 49989,5 грн.; акт коригування від 18.08.2023 до акту надання послуги від 31.05.2023 за яким суму зменшено на 26 782,39 грн.; акт коригування від 20.10.2023 до акту надання послуги від 30.06.2023 за яким суму зменшено на 24459,55 грн.; акт коригування від 17.11.2023 до акту надання послуги від 31.07.2023 за яким суму збільшено на 26 722,85грн.; акт коригування від 27.12.2023 до акту надання послуги від 30.08.2023 за яким суму зменшено на 1 395,84 грн.
За наявними у матеріалах справи розрахунками, у відповідача перед позивачем виник за цим договором основний борг за період червень - грудень 2023 року станом на 31.01.2024 року в розмірі 160 949 662 грн. 35 коп., в зв'язку з простроченням оплати якого позивач нарахував відповідачеві 3% річних у розмірі 2 579 285 грн. 61 коп. та інфляційні у розмірі 2 820 932 грн. 13 коп. за вказаний ним період такої прострочки, за стягненням яких звернувся з позовом до суду.
Між тим, як вже було зазначено, судом встановлено, що відповідачем, після звернення позивача до суду з позовною заявою, здійснювалися погашення спірної заборгованості, у зв'язку з чим суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, ухвалою від 18.07.2024 року закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 160 949 662 грн. 35 коп., основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмета спору.
16.05.2024 року до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява (вх. № 19726/24) про відстрочення виконання судового рішення, у якій Акціонерне товариство «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса просило суд першої інстанції, у випадку наявності підстав для задоволення позовних вимог, відстрочити виконання ним судового рішення на 1 рік у відповідності до вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Вказана заява відповідачем аргументована, насамперед, запровадженням в Україні воєнного стану та пов'язаних з ним систематичних обстрілів енергетичної інфраструктури, а також тим, що НКРЕКП своїми розпорядженнями від 17.01.2023 року №13-р та від 25.04.2023 року №118-р фактично підтвердило наявність об'єктивних причин для розстрочення виконання Акціонерним товариством «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» господарських зобов'язань, які виникли перед Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», як оператором системи передачі, та які свідчать про скрутне матеріальне становище відповідача.
Крім цього, відповідач звернув увагу суду першої інстанції на ту обставину, що ним сплачено позивачу основну суму заборгованості за договором та сторони у даній справі вочевидь не перебувають у рівних фінансових умовах, а їх економічні інтереси не є збалансованими.
Відтак, на переконання Акціонерного товариства «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса, наведене вище слугує підставами для надання відповідачу відстрочки виконання рішення строком на 1 рік.
На підтвердження своєї правової позиції, викладеної у заяві, відповідачем було надано суду копії наступних документів: постанова НКРЕКП №1058 від 14.06.2023 року; лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2021/02.0-7.1; лист розпорядження НКРЕКП від 17.01.2023 року №13-р; розпорядження НКРЕКП від 25.04.2023 року №118-р; роздруківку тарифів Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»; постанови НКРЕКП від 21.12.2022 року; постанови НКРЕКП від 23.05.2023 року.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ із заявою відповідача про розстрочення судового рішення не погодилося та 16.05.2024 року до Господарського суду Одеської області направило заперечення (вх. №19726/24), у яких просило суд відмовити Акціонерному товариству «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», м. Одеса у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі.
Мотивуючи ці заперечення, позивач наголосив, що Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ належить до державного сектору економіки та забезпечує роботу об'єктів критичної інфраструктури, входить до переліку об'єктів державної власності, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. В той же час, майно позивача в результаті ракетних атак на енергетичні об'єкти магістральних мереж України також зазнало пошкоджень, що має наслідком понесення великих фінансових витрат для відновлення стабільної роботи енергоспроможності держави. Крім того, позивач зазначає, що затримка оплати послуг з боку відповідача створює великі фінансові труднощі для позивача, оскільки ці кошти вже зараз вкрай необхідні для забезпечення нормальної роботи енергетичної інфраструктури та створення захисту від ракетних обстрілів.
Відтак, як зазначено позивачем, на сьогодні він перебуває у не менш скрутному становищі, ніж інші суб'єкти господарювання, які постраждали та продовжують потерпати внаслідок військової агресії РФ. А тому, на його переконання, затримка отримання стратегічним підприємством коштів, які можуть бути направлені на відновлення критичної інфраструктури, створює для нього негативні фінансові ризики.
Крім того, позивач вказує, що погашення суми основної заборгованості в ході розгляду справи не свідчить про добросовісність відповідача, оскільки своєчасна та повна оплата послуги є його обов'язком за договором. Також позивач зазначає, що порушуючи договірні зобов'язання, відповідач створює умови з-за яких виникає загроза щодо виконання позивачем своїх функцій, в тому числі зобов'язань за договорами по обслуговуванню енергооб'єктів позивача, оплати праці працівникам позивача та виконанню грошових зобов'язань з третіми особами за укладеними договорами.
Тому позивач вважає, що відстрочення виконання судового рішення у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів позивача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.
Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами у даній справі спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для відстрочення відповідачу строку на виконання судового рішення.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Оскільки у даному разі рішення суду першої інстанції апелянтом оскаржується лише в частині задоволення місцевим господарським судом під час ухвалення рішення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, обставини щодо задоволення Господарським судом Одеської області позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, в силу вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в апеляційному порядку не переглядаються.
Так, за доводами апеляційної скарги скаржник фактично стверджує, на відсутність тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Судова колегія не погоджується з позицією скаржника, викладеною ним в апеляційній скарзі, зважаючи на таке.
Частинами 1 та 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19).
В той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.
Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.
Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання.
Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, відстрочка (розстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Отже, для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення, вірно враховано, що у даному разі наявні загальновідомі обставини, зокрема, військова агресія проти України, внаслідок якої масовані ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України негативно впливають на економіку держави та ускладнюють діяльність як позивача, так і відповідача, а отже негативно впливають на сторони у даному спорі в зв'язку з введеним воєнним станом.
Відтак твердження про те, що кошти, які відповідач наразі отримує під час здійснення своєї господарської діяльності, мають скеровуватися в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та підготовку до наступного осінньо-зимового періоду є суттєвим та таким, що має право на існування в даних надзвичайних умовах значущості стабільної роботи енергосистеми країни, яка перебуває у статусі воюючої.
Більш того, з урахуванням того, що на відповідача фактично покладено зобов'язання забезпечення здійснення ним виробничої діяльності (передачу електричної енергії), відстрочка виконання рішення призведе до реального виконання рішення суду, оскільки дасть можливість відповідачу продовжувати свою господарську діяльність та належним чином виконувати свої господарські зобов'язання.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність висновку суду першої інстанції, викладеного в оскаржуваному рішенні про достатню винятковість обставин для застосування у даному випадку визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення.
Окрім того, погашення відповідачем основної суми заборгованості свідчить про те, що ним вчинено фактичні дії, спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем та останній не має на меті уникнення сплати нарахованих позивачем та стягнутих судом першої інстанції сум 3% річних та інфляційних за прострочення виконання основного зобов'язання за спірним договором про надання послуг.
Відтак, на переконання колегії суддів, відстрочивши виконання рішення суду на один рік, місцевий господарський суд забезпечив стабільну діяльність відповідача, як стратегічного підприємства в умовах воєнного стану країни та реальне виконання рішення суду.
При цьому, колегією суддів враховується, що надання відповідачу відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Тобто, у даному разі, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, інтереси сторін, та, беручи до уваги докази, надані відповідачем на підтвердження своєї правової позиції про відстрочення виконання судового рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що установлений ним строк відстрочки в 1 рік не є надто тривалим та надмірним з огляду на конкретні обставини цієї справи та розмір вже погашеної відповідачем заборгованості.
Відтак, переглянувши частково оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та з урахуванням наявних у справі письмових доказів у їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, а лише зводяться фактично до незгоди з судовим рішенням в оскаржуваній частині.
При цьому висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні в частині наявності підстав для відстрочення виконання судового рішення є правомірними та узгодженими як з нормами матеріального права, так і з вимогами процесуального закону.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Тобто, сутність обґрунтованості рішення суду полягає в тому, що воно має бути ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/431/24 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284, 331 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/431/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 року у справі №916/431/24 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 03.10.2024 року.
Повний текст постанови складено 07.10. 2024 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош