Справа № 727/2938/21
Провадження № 1-кп/727/49/24
02 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретарів судових засідань - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
обвинуваченого ОСОБА_15
захисників в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 , ОСОБА_17
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці кримінальні провадження за № 120212620200000618 від 14.03.2021р. та № 12023000000000648 від 17.04.2023 року, об"єднані на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.05.2023 року відносно: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бузовиця Кельменецького району; мешканця АДРЕСА_1 , українця, з середньою освітою, не одруженого; раніше неодноразово судимого, в останнє: 23.04.2015 Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 1 ст. 307, ч.1 ст.71 КК України до позбавлення волі на 4 роки 20 днів, відповідно до ст.71 КПК України частково приєднано не відбуту частину покарання по вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.07.2011р., - обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 307 КК України, ВСТАНОВИВ:
Формулювання обвинувачення доведеного судом.
Обвинувачений ОСОБА_15 , 14.03.2021, близько 19 години, ОСОБА_15 , знаходячись на майданчику, що розташований поруч із буд. АДРЕСА_2 , переслідуючи злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, умисно, протиправно, повторно, відкрито викрав з правої кишені куртки ОСОБА_18 мобільний телефон «Xiaomi Redmi 4x», вартістю 3100 гривень разом із чохлом, вартістю 150 гривень та SIM карткою оператора стільникового зв'язку Vodafone з № НОМЕР_1 , вартістю 100 гривень. У подальшому ОСОБА_15 з місця вчинення злочину втік, чим своїми умисними діями спричинив матеріальної шкоди ОСОБА_18 на загальну суму 3350 грн.
Також, обвинувачений ОСОБА_15 , з метою реалізації злочинного умислу, направленого на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфін, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений час і місці, не пізніше 10.06.2021р., незаконно придбав дві частини таблетки у блістері із написом «subutex», які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, який незаконно зберігати за адресою місця проживання АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту. 10.06.2021 року, близько о 15.50 год., за попередньою домовленістю з ОСОБА_15 , до під?їзду будинку АДРЕСА_3 , прийшла ОСОБА_19 , де під час спілкування, на питання останньої, щодо можливого придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфін, обвинувачений погодився продати дві частини таблетки у блістері з написом «subutex», що містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, за кошти в сумі 600 гривень. Отримавши від ОСОБА_19 грошові кошти наперед, ОСОБА_15 , дотримуючи засобів конспірації, з метою пересвідчення у відсутності спостереження за ним з боку працівників правоохоронних органів, запропонував останній, зачекати його на місці зустрічі та передачі грошових коштів, а сам зайшов за адресою свого проживання АДРЕСА_1 , де розпочав слідкувати за навколишнім середовищем, для уникнення викриття з боку співробітників правоохоронних органів. Цього ж дня, тобто 10.06.2021 року, о 16.00 годину, ОСОБА_15 , пересвідчившись у відсутності спостереження з боку працівників правоохоронних органів, через вікно вищезазначеної квартири, покликав за адресою свого проживання ОСОБА_19 , де діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний умисел направлений на незаконний збут 2 частин таблеток у блістері з написом «subutex», які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , передав з рук в руки ОСОБА_19 , тим самим незаконно збув, 2 частини таблеток у блістері з написом «subutex, в яких відповідно до висновку експерта, міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін, загальною масою 0,0063 г, який ОСОБА_15 , незаконно зберігав за адресою свого проживання, з метою подальшого збуту. Згідно таблиці N?2, списку N?2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» буренорфін віднесено до наркотичного засобу, обіг якого обмежено.
Позиція сторони захисту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 , свою вину у вчиненні інкримінованих злочинах, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч.2 ст.307 КК України, визнав в повному обсязі.
В порядку вимог ст.. 351 КПК України ОСОБА_15 суду надав покази, у яких зазначив, що близько вечора 2021р. в березні він йшов через дитячу площадку і непомітно викрав телефон, пройшовши декілька метрів, потерпілий виявив що пропав телефон, на крики він не реагував, телефон викрав таємно, так мені здалося, він пішов в сторону магазину, а потім почав бігти, по дорозі телефон випав, коли він забіг в ТЦ Майдан то викликали працівників поліції. Телефон був в курточці в кишені, він його бачив; спочатку він йшов, за ним йшли хлопці, він це бачив, хлопці щось кричали, на крики він не реагував, потім він почав швидко бігти, побіг дворами і забіг в магазин за адресою Стасюка-Проспект Незалежності м. Чернівці, він чув як хлопці і серед яких був потерпілий щось кричали йому, він забіг в ТЦ Майдан з центрального входу, який ближче до Готелю «Турист» і пішов в магазин Сільпо, а потім він побачив як забігли хлопці, які покликали охоронця та в магазині «Сільпо» його було затримано.
ОСОБА_15 також пояснив, що у 2021 року до нього підійшла жінка яку він знав давно та попросила щоб він дав їй наркотичні засоби, так як у неї «ломка»; спочатку він не хотів цього робити, а потім побачив як їй погано дав їй ОСОБА_21 за гроші в сумі 600 грн.. Зазначив в показах, що зустріч з жінкою відбулася біля будинку де він проживає; їй було погано, жінку крутило та коли вони зайшли до під'їзду, жінка передала йому кошти, а він піднявся в квартиру до себе, куди, з його дозволу зайшла і жінка, де він їй передав 2 частинки від своєї дози таблетки Субітекс. Пояснив, що до себе покликав жінку, щоб ніхто не бачив її. Просив його суворо не карати, врахувати дуже важкий стан здоров'я та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Докази, покладені в основу обвинувального вироку.
Допитаний, під присягою, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_18 у присутності законного представника, батька і захисника, надав показання про те, що на початку березня 2021р. о 19.00 годин вечора стояв із друзями біля дитячого майданчику по АДРЕСА_2 , де побачили людину яка ходить із фонариком і щось шукає. Він поклав руку до кишеню і виявив, що відсутній його мобільний телефон, після чого в нього виникла підозра, саме що людина з фанариком викрала телефон. Він почав кричати щоб хлопець зупинився, інші його друзі також стали кричати, а хлопець почав тікати, і він із друзями затримали хлопця, в особі якого в залі суду впізнав обвинуваченого ОСОБА_15 Пояснив, що після затримання обвинуваченого, телефону в нього не було, останній його викинув Він телефон знайшов і після того, як приїхали працівники поліції, ОСОБА_15 усе пояснив і показав місце де він телефон викинув, біля будки де продають булочки, це за 200-300 м. від ТЦ Майдану, саме куди і забіг обвинувачений, там його затримали охоронці. Зазначив, що він кричав ОСОБА_15 зупинитися і повернути телефон. Не заперечував в показах, що за його участі були проведені слідчі дії, із застосуванням відео зйомки. В показаннях вказав, що матеріальна шкода йому відшкодована матір'ю ОСОБА_15 та у нього претензій до останнього ні матеріального, ні морального характеру немає; просив обвинуваченого суворо не карати, без позбавлення волі.
Допитаний, під присягою, в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 надав покази про те, що він 14.03.2021р. перебував на зміні в магазині «Сільпо» ТЦМайдан, працював за монітором, коли побачив як молодий чоловік, в особі якого у залі суду впізнав обвинуваченого ОСОБА_15 , забіг всередину торгового центру, а через деякий час за ним забігли молоді хлопці, в інтервал близько пів хвилини. Пояснив, що коли він підійшов в торговий зад, то інші працівники охорони магазину уже виводили ОСОБА_15 , як йому було сказано при ньому ніякого мобільного телефону не було, інші молоді хлопці розповіли про те, що останній вкрав мобільний телефон, тому за ним і бігли до торгового центру і викликали поліцію. По приїзду працівників поліції, обвинувачений боявся чогось, просив його не бити, запевнив, що усе розкаже як були події.
Свідок ОСОБА_23 під присягою надав в суді покази, що у його товариша ОСОБА_24 вкрали мобільний телефон, саме тоді, як він ОСОБА_25 і інші хлопці стояли позаду вулиці Стасюка м. Чернівці на площадці і спілкувались, було близько 21-22 години вечора, тоді ще біля них знаходився не знайомий їм чоловік в куртці з капюшоном; він стояв за ним, в метрах 10, і ніби за кимось спостерігав, після чого побіг і пробігаючи біля ОСОБА_26 , його задів, а згодом ОСОБА_26 сказав що у нього немає мобільного телефону марки Ксіомі. В залі суду, по статурі і зросту, свідок упізнав в особі обвинуваченого незнайомого йому чоловіка який пробігав 14.03.2021 року попри ОСОБА_26 і побіг далі. Він з ОСОБА_26 і іншими друзями побігли за хлопцем і біля магазину «Терешкіно» на землі ОСОБА_26 побачив свій телефон розбитий, ОСОБА_26 підняв телефон і усі продовжили доганяти незнайому особу, який біг в сторону Майдану, та коли він з іншими добігли до кільця вулиці Героїв Майдану, особа бігла у напрямку готелю Турист, а потім забігла в ТЦ «Майдан» на правий вхід. Пояснив, що першими до торгового центру забігли ОСОБА_26 і ОСОБА_27 , він забіг через пару хвилин і побачив, що охоронці магазину затримали вже незнаного чоловіка; в нього мобільного телефону не було.
Аналогічні показанні під присягою в суді надав і свідок ОСОБА_28 .
Під присягою, в залі суду, свідок ОСОБА_29 надав покази про те, що 14.03.2021р.. він працював охоронцем магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в ТЦ Майдан і перебував на зміні, коли, близько 20:00 години почув крики біля відділу побутової хімії і там побачив хлопців які гучно розмовляли. Коли він спустився до відділу, вже приїхали працівники поліції які в нього взяли свідчення. В той час невідомий хлопець якого затримали працівники охорони кричав про допомогу; в нього були ознаки наркотичного сп'яніння. Пояснив, що з ним колега ОСОБА_30 , він перший підійшов до хлопця, в особі якого впізнали ОСОБА_15 , Пояснив, що коли приїхали працівники поліції, хлопці показали розбитий мобільний телефон мобільний марки Ксіомі. В наданих показах, свідок пояснив, що часто в магазині Сільпо раніше бачив обвинуваченого; бували і випадки, коли він виводив ОСОБА_15 із - за прилавку.
Аналізуючи свідчення свідків, які були допитані під час судового слідства, суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою, були стабільні протягом усього слідства, останні були попереджені про кримінальну відповідальність. Крім того, їх свідчення узгоджуються з іншими матеріалами кримінальних проваджень які були безпосередньо досліджені судом та які в свою чергу свідчать про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому діянь, зокрема підтверджуються письмовими доказами, зокрема, (в кримінальному провадженні №12021262020000618 по обвинуваченню за ч.2 ст. 186 КК України), а саме:
- витягом з ЄРДР, якими підтверджується факт внесення відомостей в ЄРДР за №12021262020000618 (т. 1, а.с. 1-2);
- постановою про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 15.03.2021 року, згідно якої, кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні 12021262020000618 від 14.03.2021 року за ч. 1 ст. 186 КК України перекваліфіковано на ч. 2 ст. 186 КК України (т. 1, а.с. 8-9);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення у ОСОБА_18 від 14.03.2021 року, з якого вбачається, що потерпілий заявив про вчинення відносно нього протиправних дій, які виразились в тому, що 14.03.2021 року близько о 19:00 незнайомий відкрито викрав його телефон марки Xiaomi чорного кольору, вартістю близько 3100,00 грн. (т. 1, а.с. 11);
- протоколом огляду місця події (за участі понятих) від 14.03.2021 о 20:37 годин, зокрема квартири за адресою АДРЕСА_2 під час огляду виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Xiaomi - чорного кольору, та слід пальця руки відібраний з екрану мобільного телефону (Т. 1, а.ст12-13), з фото таблицею (т. 1, а.с.14-24);
- протоколом огляду предмету від 15.03.2021 року, вилучених в ході огляду місця події, зокрема мобільного телефону марки Xiaomi - чорного кольору (т. 1, а.с.25);
- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 15.03.2021, якою визнано речовим доказом мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4x», чорного кольору з резиновим чохлом, із стартовим пакетом №095-69-565-22 (т. 1, а.с.26), та квитанцією №3985 від 15.03.2021 р. про прийняття речових доказів на зберігання (т. 1, а.с.27);
- протоколом отримання експериментальної дактилокарти для експертного дослідження (т. 1, а.с.29);
- висновком експерта №СЕ-19/126-21/2106-Д від 24.03.2021 - відповідно до якого - сліди папілярних ліній на відрізку білої дактилоплівки, що виявлені та вилучені під час огляду місця події від 14.03.2021 року по АДРЕСА_4 - для ідентифікації особи непридатні. Питання: «Якщо так, то чи належать вони ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?» не вирішувалось у зв?язку з тим, що сліди папілярних ліній на відрізку білої дактилоплівки, що виявлені та вилучені під час огляду місця події від 14.03.2021 року по АДРЕСА_4 - для ідентифікації особи непридатні (т. 1, а.с.35-37) з доданими ілюстративними таблицями (т. 1, а.с.38-42); сейф-пакет №5310922 (т. 1, а.с.43);
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 14.03.2021р. (т. 1, а.с.46-48);
- протоколом огляду предмету від 24.03.2021 року, а саме: CD-R - диск із звукозаписами (т. 1, а.с.59);
- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 24.03.2021, якою визнано речовим доказом звукові файли «1615744011.298567» та «1615744095.298569» розмов оператора спецлінії «102» від 14.03.2021 року (т.1, а.с. 60);
- протоколом огляду предмету від 18.03.2021 року, оглянуто: CD-R - диск (Т. 1, а.с.кпр. 63), з відеозаписом від 14.03.2021 року з відеокамер магазину «Най-Най» який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , CD-R - диск (т.1, а.с.66), з відеозаписом від 14.03.2021 року з відеокамер за адресою: АДРЕСА_6 , CD-R - диск (т.1, а.с.68), з відеозаписом від 14.03.2021 року з відеокамер за адресою: АДРЕСА_4 , (т. 1, а.с.69);
- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 18.03.2021, якою визнано речовим доказом диски з відеозаписами з камер спостереження за адресами: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , (т. 1, а.с.70);
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_18 від 22.03.2021 року (т. 1, а.с.82-84), та DVD-R диском (т. 1, а.с.85);
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_28 від 22.03.2021 року (т. 1, а.с.93-94), та DVD-R диском (т. 1, а.с.95);
- квитанцією №ПН2864 від 23.03.2021 року про внесення оплати застави за ОСОБА_15 (т.1 а.с.110);
- висновком №387 Чернівецького обласного наркологічного диспансеру від 15.03.2021 про те, що підозрюваний ОСОБА_15 відмовився від проходження медичного огляду та обстеження (т.1 а.с120);
- висновком експерта №266 від 23.03.2021 - відповідно до якого, ОСОБА_15 на час проведення експертизи ознак психічного захворювання не виявляє. За своїм психічним станом він може усвідомлювати свої дії керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_15 ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, він міг усвідомлювати свої дії керувати ними. За своїм психічним станом на час проведення експертизи ОСОБА_15 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
та доказами (в кримінальному провадженні №12021260000000069№12021260000000069 по обвинуваченню за ч.2 ст. 307 КК України), а саме:
- витягом з ЄРДР, якими підтверджується факт внесення відомостей в ЄРДР за №12021260000000069 (т. 2 а.с.1);
- ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16.04.2021 року, на підставі якої задоволено клопотання слідчого (т.2 а.с.8-10) про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_15 терміном на два місяці (т.2 а.с.11-13);
- постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.04.2021 року (т.2 а.с.17-19);
- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 11.06.2021р. (т.2 а.с.22-23);
- протоколом огляду грошей від 10.06.2021 року за результатами якого було оглянуто грошові кошти на загальну суму 600,00 грн. (т.2 а.с.25) з фото таблицею (т.2 а.с.26);
- протоколом огляду покупця від 10.06.2021 року за результатами якого було оглянуто громадянку ОСОБА_19 та видано 600,00 грн. для проведення оперативної закупки (т.2 а.с.27);
- протоколом добровільної видачі від 10.06.2021 року за результатами якого громадянка ОСОБА_19 добровільно видала працівникам поліції сріблястий блістер з двома половинками таблетки «SUBUTEX» (т.2 а.с.28) з фото таблицею (т.2 а.с.29);
- постановою про призначення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 16.06.2021 року призначено експертизу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів у кримінальному провадженні №12021260000000069 (т.2 а.с.30);
- висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/126-21/4986-НЗПРАП від 23.06.2021 - відповідно до якого надані на дослідження дві частини таблетки у блістері з надписом «SUBUTEX» містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, маса якого становить 0,0063 г. (т.2, а.с.36-39);
- постановою про визнання речовим доказом та передачею його на зберігання від 05.08.2021, якою визнано речовим доказом дві частини таблетки, які згідно висновку експерта №СЕ-19/126-21/4986-НЗПРАП від 23.06.2021 містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, маса якого становить 0,0063 г. та блістер з надписом «SUBUTEX, Lot:019508. EXP:07/2023», (т.2, а.с.40), та квитанцією про прийняття на зберігання наркотичних засобів (т.2, а.с.41);
- протоколом про хід проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо -, відео контроль особи від 16.06.2021р. (т.2 а.с.42) з доданим оптичним носієм DVD-R з відеозаписами (т.2 а.с.43); - протоколом огляду від 28.02.2023 року, оглянуто оптичний носій DVD-R диск №289-2594 (т.2 а.с.43), з якого вбачається розмова ОСОБА_15 та ОСОБА_19 (т.2 а.с.47-49);
- витягом з ЄРДР, якими підтверджується факт внесення відомостей в ЄРДР за №12021260000000273 (т. 2 а.с.50) та постановами про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 12.08.2021 року в одне провадження, та зареєстровано в ЄРДР під №12021260000000069 (т.2 а.с.54-55, 60-61);
- витягом з ЄРДР, якими підтверджується факт внесення відомостей в ЄРДР за №12021000000000411 (т. 2 а.с.60);
- протоколом обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 14.03.2023 року (т.2 а.с.127-132), за результатами якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки Redmi чорного кольору, також до протоколу обшуку додано флеш-носій micro SD з відеозаписами (т.2 а.с.133);
- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.02.2022 року, частково задоволено клопотання слідчого (т.2 а.с.164-170) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнення ОСОБА_15 з під варти 17.03.2023 року, під заставу у розмірі 214 720,00 грн.
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04.04.2023р. (т.2 а.с.182-185) з доданим описом речей і документів,
- висновком судово-психіатричного експерта №394 від 05.04.2023 - відповідно до якого, ОСОБА_15 , на час проведення експертизи ознак хронічного психічного захворювання не виявляє, а виявляє ознаки психічного розладу у формі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, за своїм психічним станом він може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_15 ознак хронічного психічного захворювання, ознак недоумства не виявляв, а виявляв ознаки психічного розладу у формі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, він міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час, ОСОБА_15 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 2, а.с.188-189);
- протоколом огляду предмету від 12.04.2023 року, оглянуто сейф-пакет №PSP2140134 в якому знаходяться мобільний телефон марки Redmi чорного кольору, вилучений 14.03.2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.190-206);
- постановою про визнання речовим доказом від 12.04.2023, якою визнано речовим доказом мобільний телефон марки Xiaomi Redmi p csv rfhnj. НОМЕР_2 (т. 2, а.с.207-208);
Аналіз доказів та висновки суду.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Як вбачається із ст. 121 Конституції України та ст. 36 КПК України, підтримання державного обвинувачення покладається на прокурора. При цьому, завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України). У ст. 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій,прав,свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
При цьому, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).
Нормами ст. 26 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Суд у кримінальному провадження вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Статтею 23 КПК України закріплено принцип безпосередності дослідження показань, речей і документів, зокрема, що суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення та підлягають доказуванню.
При цьому, докази подані тією чи іншою стороною повинні бути належними та допустимими (ст. 85, ст. 86 КПК України).
Крім того, безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Досліджені безпосередньо судом докази в їх сукупності, покладені в основу обвинувального вироку, узгоджуються між собою, є логічно послідовними та не викликають сумнівів у їх достовірності.
Згідно із ч.2 ст.4 КК України - кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Таким чином, на переконання суду, беззаперечним є те, що саме сторона обвинувачення зобов'язана доводити винуватість особи в межах висунутого обвинувачення поза розумним сумнівом. Як передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду. Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі. Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Розглянувши справу у межах пред'явленого обвинувачення, суд, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_15 за пред'явленим йому обвинуваченням доведена.
Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації інкримінованих діяння, дають підстави дійти висновку про наявність у діях обвинуваченого складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч.2 ст.307 КК України.
Так, відповідно до диспозиції ст. 186 КК України, об'єктивна сторона даного злочину характеризується вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Основним безпосереднім об'єктом грабежу є право власності, а у разі вчинення грабежу, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, направленим на відкрите викрадення та прагнення одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків, досягти іншої матеріальної вигоди, в основі якого лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок чужого майна та спеціальна мета - безоплатно обернути його на свою або іншої особи користь.
Згідно п. 2, п. 3 Постанови пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, тощо. Грабіж, - як відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Окрім того, грабіж можливо вчинити лише з прямим умислом. Прямий умисел при вчиненні грабежу виражається у тому, що винний усвідомлює, що вчиняє відкрите вилучення чужого майна, усвідомлює неминучість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді майнової шкоди для потерпілого та бажає їх настання. Тому мотив грабежу завжди є корисливим по відношенню до його предмету, тобто вчиняється з метою збагачення, матеріальної вигоди.
Як було встановлено із досліджених доказів, та, беручи до уваги покази усіх учасників провадження, зокрема самого обвинуваченого, який надав показання про те, що коли він почув, що потерпілий і його друзі кричать і побігли за ним, він мобільний телефон, який викрав у ОСОБА_18 викинув. За аналізом показів наданих вищенаведеними свідками та потерпілим, вбачається, що при затриманні ОСОБА_15 в нього мобільного телефону Ксіомі при собі не було, що фактично було підтверджено і показами як потерпілого, так і свідків вищенаведених. А, отже збагатися за рахунок викраденого відкрито майна належного потерпілому, ОСОБА_15 не зміг, тобто матеріальної вигоди не отримав, хоча і умисел обвинуваченого за з'ясованих в судовому засіданні обставин і насамперед це вбачається з пояснень обвинуваченого, потерпілого і свідків, був направлений на відкрите викрадення чужого майна і на те, що б у подальшому продати викрадений мобільний телефон; однак, як видно з показів наданих суду потерпілим ОСОБА_18 , він претензій матеріального характеру до ОСОБА_15 не має, телефон йому було повернуто працівниками поліції, хоча в нього і було розбито скло.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України, суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що вина ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_15 за ч.2 ст. 186 КК України, судом кваліфіковано вірно, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно. При цьому викрадення вважається відкритим, якщо воно вчиняється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної можливості розпоряджатися вилученим майном.
Відповідно до вимог ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення віднесено до категорії тяжких злочинів.
Оцінивши у сукупності досліджені докази, суд дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.
Згідно із Постановою Пленуму ВСУ N 4 від 26.04.2002 про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій фактів.
Суд враховує, що обвинувачений скоїв тяжкий, умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів та приймає до уваги характер і спосіб скоєного кримінального правопорушення, наявність чітких, не спростованих доказів винуватості особи.
Згідно з ст. 8, 9, 17 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зі змісту частини 4 статті 17 КПК убачається, що лише розумні сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи, тобто сумніви, що можуть виникнути лише на підставі аналізу наданих сторонами доказів чи на відсутності таких доказів, їх доведення поза розумним сумнівом. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17).
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
Дії обвинуваченого ОСОБА_15 вірно суд кваліфікує за ч. 2 ст. 307 КК України, які виразились у незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України. Наркоманія - це надзвичайно небезпечне соціальне явище, яке підриває здоров'я людини, викликає деградацію особи, втрату нею соціального статусу. Вчинений ОСОБА_15 наведений вище злочин відноситься згідно вимог ст. 12 КК України до категорії тяжких злочинів.
Судом окрім вищенаведених доказів по справі були досліджені і документи, що характеризують особу обвинуваченого.
Так, згідно вимоги ВІТ ГУНП у Чернівецькій області, на ОСОБА_15 вбачається, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні, корисливі злочини (т.1 а.с. 118-119, т.2 а.с. 152-153) та зокрема, був засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.04.2015, ОСОБА_15 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307 (т.1 а.с.. 121-123, т.2 а.с. 154-159). Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 07.07.2015р, залишено без змін вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.04.2015 відносно ОСОБА_15 (т.1 а.с. 124-127; т.2 а.с. 220-222).
З відповіді ОКНП «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» видно, що що ОСОБА_15 зареєстрований з 2007 року перебуває на обліку, з діагнозом синдром залежності від опіоїдів і марихуани (т.1 а.с.134; т.2 а.с. 150);
За місцем проживання ОСОБА_15 характеризується згідно довідки-характеристики позитивно (т.1 а.с. 149, 151);
Призначення покарання
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахоююювувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають, в тому числі:принципи права; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу. Такі поняття роз'яснені в постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 205/7091/16-к, від 27.03.2019 у справі № 344/11089/17, від 29.10.2020 у справі № 487/5034/18.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Суд, враховує роз'яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 згідно якого…окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Викладене підтверджується правовою позицією Верховного Суду, висловленою у Постанові від 02 жовтня 2018 року по справі № 752/8309/16-к.
В правових позиціях (Постанова від 10.07.2018р.; від 09.10. 2018 року (справа № 148/1211/15-к; справа № 756/4830/17-к), Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_15 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які віднесене до категорії тяжких злочинів, обставини їх вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання, його відношення до скоєного.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, що пом'яшують покарання обвинуваченого ОСОБА_15 , суд визнає його щире каяття у вчиненому та сприяння розкриттю злочинів, відшкодування добровільно завданих збитків потерпілому ОСОБА_33 , активне сприяння у розкритті злочинів, тяжкі наслідки від вчинення яких не настали.
Обставин, відповідно до ч.1 ст.67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
При призначенні обвинуваченому покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України враховує окрім наведеного і дані про особу ОСОБА_15 , а саме те, що останній є особою молодого віку, має зареєстроване місце проживання за яким характеризується задовільно, перебуває на обліку у лікаря нарколога та перебуває на обліку в лікаря психіатра Чернівецької обласної психіатричної лікарні; раніше який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив в період не погашеної і не знятої судимості, і зокрема, злочин за ст. 186 ч.2 КК України вчинив відносно неповнолітнього потерпілого, шкода якому, як видно з показів ОСОБА_18 , його законного представника, батька - ОСОБА_34 відшкодована в повному обсязі, претензій до ОСОБА_15 останні не мають. Вказане підтверджено в самим обвинуваченим, який також в поясненнях зазначив, що на протязі тривалого періоду часу вживає наркотичні і психотропні речовини; з покупцем ОСОБА_35 він давно знайомий, знає останню, як особу, яка також вживає психотропні речовини, а тому і на її прохання поділився з нею частиною психотропної речовини, при цьому взявши від неї грошові кошти.
Обвинувачений ОСОБА_15 за з'ясованих в засіданні обставин має ряд хронічних захворювань. Зокрема, згідно наданої суду і відповідно дослідженої в судовому засіданні медичної документації, ОСОБА_15 перебував на стаціонарному лікуванні, саме: - з 15.03.2020 року до 23.03.2020 року в ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» у відділення №51-0. Діагноз основний: Зловживання опіатами зі шкідливими наслідками та психотичними включеннями; - з 03.04.2020 року до 17.04.2020 року в ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» у відділенні №51-01. Діагноз основний: Гостра інтоксикація з розладами сприйняття внаслідок поєднаного вживання опіоїдів, амфетамінів, канабіоїдів»; - з 05.11.2020 року до 06.11.2020 року в ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» у відділенні №51-14. Діагноз основний: Зловживання психоактивних речовин з шкідливими наслідками. ГРЗ (гостре респіраторне захворювання)»; - з 09.02.2021 року в ОКНП «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» у віллі ленні №51-14. Діагноз основний: Зловживання опіоїдами (субітекс) та алкоголем з шкідливими наслідками. Правобічна н/ч пневмонія. COVID-19-ідентифікований; - з 17.06.2022 року до - 21.06.2022 року в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» м. Чернівці у відділенні (код №063) Діагноз основний: Негоспітальна лівобічна полісегментарна пневмонія III кл. гр. ЛН (легенева недостатність) І ст. Післяін'єкційна флегмона правої сідниці, правого стегна; - з 21.06.2022 року до 02.07.2022 року в ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» м. Чернівці. Діагноз основний: Флегмона правого стегна.
З медичної карти амбулаторного хворого карти відомо, що гр. ОСОБА_15 06.09.2022 р. був взятий на диспансерний облік В ОК «Протитуберкульозний диспансер». В карті містяться наступні записи: - 06.09.2022 р. Діагноз: ВДТБ (відкритий деструктивний туберкульоз) верхньої долі лівої легені (інфільтративний), Дестр+МБТ+МГ- резист 0, гТМЧ 0 М-К + ОРТМЧ І 0, Гісто. Кат І, Каг III (2022 р.). Ускладнення основного: Тубінтоксикація. Кахексія. Кровохаркання. Супутній: ОСОБА_36
- 06.09.2022 р. Результат бактеріологічного дослідження: Дата виділення культури:
10.10.2022 р. Проба: 1; позитивна; Л4к. Виділена культура: M. Tuberculosis.
- Результат дослідження крові на СНІД в ОКНП «Чернівецький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом». Дата замовлення: 30.08.2022 р. Дата друку: 16.11.2022 р. Вірусні гепатити (сироватка крові б/м №3861. Поверхневий антиген до гепатиту В (HBsAg) - результат негативний. Сумарні антитіла до гепатиту С (HCV) - результат позитивний.
- 31.08.2022 р. КНП «Міська поліклініка N?2» Рентгенологічне обстеження. Зліва на верхівці інфільтрати, тінь з ділянками просвітлення - екструзія? Лівобічна в/ч пневмонія. Туб. насторога.
- Рентген-лист. Представлена ФЛТ + РТ ВЧ лівої легені. Зліва в в/ч ділянка щільної, округлої Ф-М середньої інтенсивності на тлі І р. - до 0,5см, порушення цілісності I-го ребр. Ro-картина інфільтративного туберкульозу.
- 05.09.2022 р. Результат культурного дослідження (посіву) (попередній) ТБ О6а. Направлено з поліклініки N?2. Дата направлення: 05.09.2022 р. Біоматеріал: мокротиння. Дата доставки біоматеріалу: 05.09.2022 р. Лабораторний №3-12. Порядковий: №1477. Результат культурного дослідження на МБТ - дата посіву: 05.09.2022 р.; проба - 1; немає росту - Л; 1-19 колоній - 4к. Виділена культура має характерні ознаки Mycobacterium tuberculosis. Дата видачі попереднього результату 10.10.2022 р.
- 06.09.2022 р. Протокол засідання ЦЛКК N?125. Направляє на ЦЛКК: ОК «ПТД» пол. відділення N? 2. Направляється на ЛКК вперше. Діагноз пацієнта при представленні на розгляд: ВДТБ (06.09.22) в/долі лівої легені (інор.) Дестр (+) МБТ (-). МГ (-) Риф (-) ТМЧО М (-) К (вроб). ОРТМЧ 0, 0Гісто, Кат І. Каг 3 (2022).. Питання, з приводу якого хворий представляється на ЦЛКК: підтвердження діагнозу та призначення лікування. Висновок ЦЛКК ТБ: Діагноз підтверджено. Призначено схему лікування.
- 11.01.2023 р. Консультативний висновок спеціаліста ОКНП «ЧОКЛ». Висновок: Хронічний вірусний гепатит «С», малоактивний, стадія реплікації віруса 2,26х106 мо (мл). Хронічний гастродуоденіт, загострення.
- 16.05.2023 р. КНП «Міська поліклініка N?2» Протокол УЗД органів черевної порожнини. Заключення: УЗ-ознаки: дифузних змін печінки, спленомегалії, хронічного холециститу, хронічного панкреатиту. Д/з: Інфільтративний Туб-3 в/долі лівої легені у фазі розпаду МБТ? Рецидивуючий туберкульоз ?
З довідки лікарської консультативної комісії №58 від 06.09.2022р. вбачається, що видана ОСОБА_15 за встановленим йому діагнозом: Вперше діагностований туберкульоз (06.09.2022) верхньої долі лівої легені (інфільтративний). Деструкція (плюс), Мікобактерія туберкульозу (плюс) молекулярно-генетичний метод дослідження (мінус). Рифампіцин-резистентний метод (мінус), генотиповий тест медикаментозної чутливості (нуль), мікроскопія мокроти на мікобактерії туберкульозу методом мазка (мінус), культура - посів мокроти на рідке середовище (плюс), посів мокроти на тверде середовище (плюс) фенотиповий тест медикаментозної чутливості І (нуль), фенотиповий тест медикаментозної чутливості II (нуль), Категорія І, Когорта 3 (2022) згідно протоколу засідання лікарської комісії №125. Ускладнення основного діагнозу: Тубінтоксикація. Кахексія. Кровохаркання. Пацієнт продовжує лікування під контролем лікаря-фтизіатра, згідно рекомендації центральної лікарської комісії від 08.11.2022 р. №158; - 23.05.2023 р. 33ТБ (23.03.2023) в верхньої долі лівої легені у вигляді щільних після визначення. МБТ верхньої долі лівої легені, Кат S I Супутні захворювання: ОСОБА_36 та 24.05.2024 р. КНП «Міська поліклініка N?2» Ультразвукове обстеження органів черевної порожнини. УЗ-ознаки дифузних змін печінки. Хронічного холециститу. Хронічного панкреатиту. Спленомегалії.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №033 призначеної на підставі ухвали суду, комісія експертів прийшла до висновку, що ОСОБА_15 на момент проведення дійсної експертизи потребує систематичного медичного спостереження та стаціонарного лікування у профільних спеціалізованих закладах МОЗ України. Враховуючи дані, що містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме, дані медичних документів на ім.»я гр. ОСОБА_15 , комісія експертів піддає сумніву можливість надання ефективної медичної допомоги підекспертному в амбулаторних умовах незалежно від підпорядкування такого медичного підрозділу (зокрема, СІЗО, ін.), Водночас комісія експертів не має можливості визначити можливість чи неможливість надання адекватної медичної допомоги, зокрема стаціонарної, ОСОБА_15 в умовах невизначеної медичної установи в системі закладів виконання покарань.
Зважаючи на характер та особливості перебігу захворювань, які діагностовані у ОСОБА_15 і зазначені в попередніх пунктах дійсних «підсумків», комісія експертів приходить до висновку, що дані захворювання відносяться до переліку захворювань, які зазначені у Додатку №12 до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі (пункт 1 розділ У1, Наказ Мінюсту України та МОЗ України №1348/5/572 від 15.08.2014) «Перелік захворювань, які є підставою для подання до суду - матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», тобто, у разі засудження ОСОБА_15 до покарання у вигляді позбавлення волі, він набуде право, зазначене у першому абзаці даного пункту «Підсумків» (т.5 а.с. 1-14).
Відповідно до висновку судового-психіатричного експерта №394 від 05.04.2023 - ОСОБА_15 , на час проведення експертизи ознак хронічного психічного захворювання не виявляв, а виявляв ознаки психічного розладу у формі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, за своїм психічним станом він може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_15 ознак хронічного психічного захворювання, ознак недоумства не виявляв, а виявляв ознаки психічного розладу у формі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, він міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними (т. 2, а.с.188-189);
Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.
При призначенні покарання ОСОБА_15 , суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності. Отже, не може вважатися справедливим обрання більш суворого покарання з огляду лише на кримінальне минуле особи, без належного врахування особливостей даного конкретного злочину й інших даних, що всебічно характеризують винного та відображають його ставлення до скоєного.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Призначене ОСОБА_15 судом покарання відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, узгоджується із практикою касаційного суду і Європейського суду з прав людини та забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення, а також пропорційним і таким, що відповідає тяжкості правопорушення і не буде становити для нього особистого надмірного тягаря.
Суд, враховуючи наведені положення законодавства та дискреційні повноваження, оцінивши безпосередньо у судовому засіданні досліджені докази і матеріали, що характеризують особу і поведінку обвинуваченого, дані досудової доповіді від 31.05.2021 року, приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_15 можливе без ізоляції від суспільства.
Враховуючи наявність зазначених вище пом'якшуючих обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, особи обвинуваченого, приймаючи до уваги його ставлення до скоєних злочинів, його поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, позитивну характеристику, проживання з батьками, важкий стан здоров'я, документально підтверджений медичною документацією та висновками експертів вищеозначеними, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_15 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, без конфіскації майна. При цьому, суд звертає увагу на те, що реалізація єдиного наміру обвинуваченого, спрямованого на збут визначеної кількості психотропного засобу одному покупцю, з яким останній був знайомий протягом певного періоду часу, відповідає ознакам одиничного злочину, оскільки складається з юридично тотожних дій об'єднаних єдиним злочинним наміром, які у своїй сукупності утворюють єдине кримінальне правопорушення. Кримінальний процесуальний закон та закон про кримінальну відповідальність не містять такого поняття, як «епізод» кримінально протиправної діяльності, а в правозастосовній діяльності (за усталеними підходами) таким словом у контексті обставин конкретного кримінального провадження позначаються як діяння, які містять ознаки окремого кримінального правопорушення, так і складові етапи реалізації єдиного наміру стосовно вчинення продовжуваного кримінального правопорушення, які виявляються у вчиненні тотожних діянь, спрямованих на досягнення єдиної мети, що вчиняються в різні проміжки часу та формально (за об'єктивними ознаками) містять ознаки самостійних правопорушень. А, отже, безпідставними є доводи сторони захисту про неправильну юридичну оцінку дій обвинуваченого, які спираються на відмінне від вказаного вище тлумачення смислового значення слова «епізод», яке не є терміном (словом, що означає чітко окреслене спеціальне поняття), яке не позначає собою абияке кримінально-правове поняття, з огляду на що не має кримінально-правового значення. В аспекті кримінально-правової оцінки вчиненого обвинуваченим діяння та вирішення пов'язаних із цим питань про його кримінально-правові наслідки, впливає зміст установленої суб'єктивної сторони ст.. 307 ч.2 КК України, який віддзеркалює собою об'єктивні ознаки вчинених суспільно небезпечних діянь. А, отже, враховуючи кількісні складові протиправної поведінки ОСОБА_15 стосовно вчинення тяжких злочинів, з огляду на досліджені докази надані стороною обвинувачення та їх аналізу в сукупності з іншими доказами - показами потерпілого та свідків, суд і прийшов до висновку про можливість застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_15 щиро розкаявся у вчинених злочинах, у майбутньому обіцяє не скоювати нових злочинів, просить його суворо не карати. Протиправні дії обвинуваченого були викриті на початковому етапі та не призвели до настання жодних тяжких наслідків.
Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004. Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
При призначенні покарання обвинуваченому суд керується положенням п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Виходячи з наведених вимог закону, судом беруться до уваги і фактичні обставини справи, характер вчинених ОСОБА_15 злочинів та ступінь їх тяжкості, те що стан здоров'я обвинуваченого (діагноз основний: Інфільтративний Туб-3 в/долі лівої легені у фазі розпаду МБТ? Рецидивуючий туберкульоз, діагностований туберкульоз верхньої долі лівої легені (інфільтративний). Деструкція (плюс), Мікобактерія туберкульозу; порушення цілісності I-го ребр. Ro-картина інфільтративного туберкульозу. Тубінтоксикація. Кахексія. Кровохаркання. Хронічний холецистит. Хронічний панкреатит. Спленомегалія. Вірусні гепатити. Поверхневий антиген до гепатиту В (HBsAg); ОСОБА_36 ; Негоспітальна лівобічна полісегментарна пневмонія III кл. гр. ЛН (легенева недостатність) І ст. Флегмона правої сідниці, правого стегна. Зловживання опіатами зі шкідливими наслідками та психотичними включеннями. Правобічна н/ч пневмонія. COVID-19-ідентифікований, який потребує систематичного медичного спостереження та стаціонарного лікування у профільних спеціалізованих закладах МОЗ України; дані про його особу, визнання обвинуваченим фактів вчинення злочинних дій, та дійсне, відверте, а не уявне визнання свої провини у вчиненому, суд знаходить доцільним, необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, за наявності пом'якшуючих обставин (ч. 1, 2 ст. 66 КК України), що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, призначити йому покарання із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 307 КК України, вважаючи дане покарання справедливим та достатнім для попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на викладене, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, його поведінку (не порушував на досудовому розслідування та під час судового розгляду свої процесуальні обов'язки та умови обраного запобіжного заходу, сприяв слідству та суду), а також наявність в діях обвинуваченого таких пом'якшуючих обставин, як щире каяття, що полягає у відвертій негативній оцінці обвинуваченим своєї кримінально караної поведінки відсутність тяжких наслідків та характеристику ОСОБА_15 , добровільне відшкодування шкоди потерпілому, відсутність претензій з боку потерпілого і його законного представника та психологічної переорієнтації та прийняття обвинуваченим участі в замісній терапії щодо подальшого попередження відносно вживання наркотичних і психотропних речовин, суд вважає можливим застосувати дію ст. 75, ст. 76 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, вважаючи, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_15 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України та покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки такий вид покарання вбачається необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, усвідомлення мети кримінального покарання. Також це відповідатиме категорії справедливості як складової принципу верховенства права, оскільки покарання за злочин повинно бути домірним злочину; покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
За змістом ст. 75 КК України, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Питання призначення покарання та звільнення від його відбування визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
За приписами статей 50, 65 та 75 КК України, питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а і виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. В аспекті дотримання приписів статей 50, 65 КК України, звільнення від відбування покарання ОСОБА_15 з випробуванням, за приписами ст. 75 КК України, забезпечить досягнення мети загальної превенції злочинів, передбачених ст. 336 КК України.
Крім того, суд вважає, що важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв'язки; посткримінальну поведінку; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо.
Додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, суд не застосовує на підставі ст. 77 КК України, за приписами якої у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст.ст.118-126 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. За таких обставин суд вважає за необхідне зазначені вище процесуальні витрати стягнути з обвинуваченого на користь держави в загальному розмірі - 1340.15 гривень.
Заставодавцем - ОСОБА_37 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області (банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ, отримувач ТУ ДСА України в Чернівецькій області, розрахунковий рахунок отримувача 37319021008745, код отримувача 26311401, МФО отримувача 820172), згідно квитанції від 25.03.2021 року була внесена застава в розмірі 45 400 грн. (т.1 а.с. 107 - 111; т.4 а.с. 27-28), яка після вступу вироку в законну силу підлягає поверненню заставодавцю та з врахуванням позиції заставодавця ОСОБА_38 у поданій до суду заяві про зарахування суми у розмірі 214.720 грн. застави внесеної ним за обвинуваченого ОСОБА_15 , при застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України суд приходить до висновку про задоволення заяви заставодавця ОСОБА_39 і звернення 214720 грн. застави внесеної нею за обвинуваченого ОСОБА_40 на підтримку Збройних Сил України.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим.
Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 186 та ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому наступне покарання:
-за ч.2 ст. 186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України - 5 (п'яти ) років позбавлення волі, без конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, без конфіскації належного йому майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.
На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи (у разі працевлаштування);
3) не виїзджати з постійного місця проживання без дозволу органу пробації, за межі Чернівецької області та межі України.
Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем його проживання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вступу вироку в законну силу залишити застосовану у вигляді домашнього арешту. У строк покарання ОСОБА_15 зарахувати період перебування під вартою з 14.03.2021р. по 24.03.2021 року та з 15.03.2023 року по 17.03.2023 року включно.
Процесуальні витрати на залучення експерта у загальній сумі - 1340.15 грн. стягнути з ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави.
Заставу, внесену заставодавцем ОСОБА_37 , на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ, отримувач ТУ ДСА України в Чернівецькій області, розрахунковий рахунок отримувача 37319021008745, код отримувача 26311401, МФО отримувача 820172, згідно квитанції від 25.03.2021 року, в розмірі 45 400 грн. (т.1 а.с. 107 - 111; т.4 а.с. 27-28) - повернути заставодавцю.
Заставу, внесену в кримінальному провадженні № 12023000000000648, заставодавцем ОСОБА_37 за ОСОБА_15 за заявою останнього, у розмірі 214.720 грн., після набрання чинності вироком, - перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, а саме: Банк: Національний Банк України; МФО: 300001; Рахунок UA843000010000000047330992708; Код ЄРДПО 00032106; Отримувач: Національний Банк України
Речові докази, зокрема: - за постановою слідчого від 24.03.2021 року (т.1 а.с. 60) - диск з звуковими файлами розмов оператора спецлінії 102 від 14.03.2021 року - залишити в матеріалах кримінального провадження. - за постановою слідчого від 18.03.2021 року (т.1 а.с.70) - диск з відеозаписами з камер спостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження; - за постановою слідчого від 15.03.2021р. - мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4x», чорного кольору з резиновим чохлом, із стартовим пакетом №095-69-565-22 (т. 1, а.с.26), та квитанцією №3985 від 15.03.2021 р. - повернути потерпілому ОСОБА_41 - за постановою слідчого від 05.08.2021р., - дві частини таблетки, які згідно висновку експерта №СЕ-19/126-21/4986-НЗПРАП від 23.06.2021 які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, маса якого становить 0,0063 г. та блістер з надписом «SUBUTEX, Lot:019508. EXP:07/2023», (т. 2, а.с. 40), та квитанцією про прийняття на зберігання наркотичних засобів (т. 2, а.с. 41) - знищити; - за постановою слідчого від 12.04.2023 р. - мобільний телефон марки Xiaomi Redmi з сім картою (т. 2, а.с. 207-208) - повернути ОСОБА_15 .
Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст вироку складений та підписаний в нарадчій кімнаті 02.10.2024р.
Суддя ОСОБА_1