Справа №753/14192/24
про залишення позовної заяви без руху
07 жовтня 2024 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить:
- розірвати шлюб, укладений 05 червня 2015 року у відділі реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дубровицького районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №55;
- стягувати щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Водночас, в роз'ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" зазначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК (діюча ст. 175 ЦПК). При цьому в позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Отже, дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.
Так, у порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить реєстраційних номерів облікової картки платника податків за їхньої наявності або номери і серію паспортів сторін, відомі адреси електронної пошти та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Крім того, в порушення п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем не зазначено ціну позову, яка, згідно п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Також згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, крім іншого: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У своєму позові позивач вказує, що дитина, на яку вона просить стягнути аліменти з відповідача, проживає разом із нею, проте не зазначає, якими доказами підтверджується ця обставина, і відповідні докази до позову не додаються.
Окрім зазначеного, відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; відсутня вказівка чи здійснювалися заходи досудового врегулювання спору, заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та відомості про вказані заходи; не зазначено позивачем про місцезнаходження оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до позовної заяви; не додано позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які вже понесені та можуть бути понесені в ході розгляду справи (п.п. 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
За таких обставин, наведені недоліки позовної заяви виключають можливість відкриття провадження у справі.
Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом подачі позовної заяви у новій редакції з приведенням останньої відповідно до вимог діючого Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п'ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.185 ЦПК України,
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.