Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2351/24
Провадження № 3/376/797/2024
"25" вересня 2024 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Коваленко О. М. , розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
У провадження Сквирського районного суду Київської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до наданих суду адміністративних матеріалів 22.07.2024 року о 12 год. 46 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_1 , в с.Шамріївка, а/д н-02, у порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, не природна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водія ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №891707 від 22.07.2024 року за ч.1 ст.130 КУпАП України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнав. При цьому, ОСОБА_1 , пояснив суду, що дійсно 22.07.2024 року о 12 год. 46 хв. керував автомобілем марки «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_1 , в с.Шамріївка, а/д н-02, однак наркотичних засобів не вживав, не погодився на проходження тесту у зв'язку з безпідставністю вимог співробітників поліції. Вказана ситуація змусила ОСОБА_1 , самостійно звернутися до медичного закладу з метою проходження огляду на стан сп'яніння, на підтвердження чого надав висновок щодо результатів медичного огляду КНП «Рокитнянська БЛ» від 22.07.2024 року, відповідно до якого у водія ОСОБА_1 станом на 17 год. 40 хв. 22.07.2024 року ознак сп'яніння не виявлено.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 , просив закрити адміністративне провадження відносно нього, у зв'язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Наголосив, що наркотичні засоби на момент складення адміністративного протоколу він не вживав, та й взагалі їх не вживає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення правопорушника, суддя прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається наступне.
22.07.2024 року о 12 год. 46 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21061», д.н.з. НОМЕР_1 , в с.Шамріївка, а/д н-02, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, не природна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, від керування ТЗ не відсторонявся. Подія зафіксована на портативний відеореєстратор (БК Моторола) №477912, №477922.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ч.1 ст.130 КУпАП).
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , надані у судовому засіданні, якими він повністю заперечував факт порушення ним правил дорожнього руху, судом було досліджено матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а саме:
-протокол серії ААД №891707 від 22.07.2024 року;
-направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 ,
-акт огляду на стан наркотичного сп'яніння,
-розписка,
-рапорт,
-відеозапис з портативного відео реєстратора (БК Моторола) №477912, №477922.
-висновок щодо результатів медичного огляду КНП «Рокитнянська БЛ» від 22.07.2024року,
Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Під всебічним, повним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Норма ч.1 ст.130 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №891707 від 22.07.2024 року, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з таких підстав.
Виходячи з системного аналізу положень ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, натомість суду надано висновок щодо результатів медичного огляду КНП «Рокитнянська БЛ» від 22.07.2024 року, відповідно до якого у водія ОСОБА_1 станом на 17 год. 40 хв. 22.07.2024 року ознак сп'яніння не виявлено.
Крім того, в протоколі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутній запис про свідків правопорушення. Зазначені обставини унеможливили викликати та допитати свідків у даному провадженні.
Крім того, за змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Це означає, що у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий повинен бути проведений у найближчому закладі охорони здоров'я.
Як вбачається з оглянутих записів з відео реєстраторів №477912, №477922, працівники патрульної поліції запропонували ОСОБА_1 , пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, на що він категорично відмовився від проходження тесту, посилаючись на безпідставність вимог співробітників поліції, оскільки наркотичних засобів не вживав та був неправомірно зупинений. Після чого працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для здійснення медичного огляду на стан сп'яніння є складення протоколу відносно ОСОБА_1 , який було складено 22.07.2024 року о 13 год. 09 хв. При цьому, медичний огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проводився у КНП «Рокитнянська БЛ» о 17 год. 40 хв. 22.07.2024року, відповідно до якого у водія ОСОБА_1 станом на 17 год. 40 хв. 22.07.2024 року ознак сп'яніння не виявлено.
Також переглядом записів з відео реєстраторів №477912, №477922 встановлено, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.
Крім цього, як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 , таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
Тобто, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідає позиції, викладеної у Постанові ВС України від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17.
Одночасно слід констатувати, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні дані про виконання поліцейськими вимог ч.ч 1 7 ст. 266 КУпАП, щодо відсторонення правопорушника від керування транспортним засобом та про передачу керування автомобілем уповноваженій ним особі, яка має посвідчення водія, а тому встановлений факт не відсторонення ОСОБА_1 працівниками поліції від керування транспортним засобом не спростовує тверджень притягуваного про те, що він стверджував поліцейським, що наркотичних речовин не вживав.
З урахуванням наведеного, пояснення ОСОБА_1 суд визнає належними та допустимими доказами, з підстав відсутності будь-яких доказів неправдивості його показань.
У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об'єктивної сторони складу інкримінованого йому діяння.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, ст. 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З урахуванням положень зазначеної статті та відповідно до загальних засад адміністративного права України об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона в своїй сукупності визначають склад адміністративного правопорушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і, відповідно до вимог п. 1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 10, 24, 33,130,221, 247, 268, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом десяти днів.
Суддя О. М. Коваленко