Справа № 302/430/24
Провадження № 2-а/302/21/24
07.10.2024 року смт. Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, Закарпатська область), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Інспектор відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович Олександр Володимирович (адреса знаходження: смт.Міжгір'я, вул.Воз'єднання, 1 Хустського району Закарпатської області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
До Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який в подальшому уточнений в редакції від 17.04.2024 року (а.с.20-24) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування заявлених та в подальшому уточнених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 вказує, що постановою інспектора відділення поліції №2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Поповичем Олександром Володимировичем серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року, її, позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст.121 КУпАП за те, що 28.03.2024 року о 19:31 годині в селищі Міжгір'я по вул. Шевченка, керуючи транспортним засобом FORD FOCUS номерний знак НОМЕР_1 , керувала транспортним засобом, у якого не світила ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушила п.31.4.3.в ПДР України.
Як зазначає у позові ОСОБА_1 , вона дійсно керувала вказаним автомобілем у зазначений час та її зупинив поліцейський у зв?язку з тим, що її автомобіль має технічні несправності, а саме: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Між тим, перед початком руху вона, дотримуючись ПДР України, перевірила справність автомобіля. Вважає, що фара могла перестати працювати під час руху транспорту, а в умовах добре освітлених вулиць селища вона могла не помітити цієї несправності. Усунути порушення несправності транспортного засобу на місці зупинки їй не надали, хоча запасна лампа була наявна в бардачку, при цьому вона могла доїхати до місця, де проживає, куди залишалося біля 500 м. Також вказує, що дорожнє покриття по вул.Шевченка в селищі Міжгір'я в жалюгідному стані, на якому є нерівності та ями, що також могло призвести до ймовірної несправності.
Позивачка вважає винесену відносно неї постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, так як Правил дорожнього руху вона не порушувала, інспектором при винесенні постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності було порушено вимоги ст.ст. 278,279 та 268 КУпАП. Накладення на неї стягнення у виді штрафу вважає безпідставним, посилаючись на те, що наведені в постанові факти не відповідають дійсності та вимогам Закону, а тому постанова винесена з істотним порушенням вимог КУпАП та її прав, як водія та громадянина, а тому підлягає скасуванню як протиправна. Вважає, що працівник поліції дійшов передчасного висновку про її винуватість, вказавши, що на керованому нею автомобілі непрацююча ліва фара в режимі ближнього світла.
ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що вона виїхала на транспортному засобі з вказаними несправностями, як і доказів руху автомобіля з цими несправностями, а така несправність трапилася під час руху, та цім доводам під час розгляду справи, поліцейський не надав відповідної оцінки, їх не перевірив, що свідчить про неповне встановлення уповноваженою особою приписів ст.9 КУпАП, а саме наявності в її діях протиправної, винної поведінки.
Позивач вказує, що оскаржувана нею постанова не містить відомостей про докази, які свідчать про факт порушення нею ПДР та як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, а тому вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення відносно неї постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович Олександра Володимировича серії ЕНА № 1768684 від 28.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.04.2024 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, позивачці надано судом строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали, починаючи з дати отримання позивачем ухвали суду (а.с.15-17).
17.04.2024 року на виконання ухвали суду від 10.04.2024 року, позивачем ОСОБА_1 подана уточнена позовна заява, викладена в редакції від 17.04.2024 року та в якій відповідачем зазначено: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача визначено інспектора відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович Олександра Володимировича (а.с.20-24).
Ухвалою суду від 22.04.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі № 302/430/24. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін по справі. Витребувано від відповідача матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП за оскаржуваною постановою серії ЕНА № 1768684 від 28.03.2024 року (а.с.29-30).
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі та адміністративний позов разом з доданими до нього документами направлено 24.04.2024 року відповідачу ГУНП в Закарпатській області та третій особі на стороні відповідача (а.с.31) та судом встановлено відповідачу строк подання відзиву на позов та третій особі письмових пояснень, починаючи з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у даній справі.
07.05.2024 року на адресу суду відповідачем ГУНП в Закарпатській області подано відзив, оформлений представником ОСОБА_2 та викладений в редакції від 02.05.2024 року на позов ОСОБА_1 та до відзиву додано оптичний носій інформації (відеозапис) у виді DVD-R диску (а.с.32-35,39).
У поданому відзиві зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнає у повному обсязі, вказуючи про те, що 28.03.2024 року о 19:30 год. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 керувала автомобілем, в якого не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушила вимоги п.31.4.3 ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП. Постановою серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Відповідач вказує, що інспектором відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Поповичем О.В. було виявлено адміністративне порушення, вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП. При цьому на місці події інспектором здійснювалася відеофіксація порушення, на якому чітко зафіксовано автомобіль, яким керував позивач з неосвітленою фарою та який, у розумінні положень ст.251 КУпАП, є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Відповідач вказує, що інспектором Попович О.В. дотримано процедуру розгляду справи по факту вчинення ОСОБА_1 , правопорушення та інспектором з'ясовано всі необхідні обставини у даній справі, що підтверджується наявними доказами у виді відеозапису з нагрудної камери інспектора. Вважає постанову серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року, якою водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, законною, яка складена інспектором відповідно до норм КУпАП, та винесена на підставі та у передбаченому законодавством порядку. Посилання позивача на порушення ГУНП норм законодавства в даному випадку, вважають безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позовні вимоги не визнають повністю, просять у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Третьою особою: представником ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області направлено до суду диск з відеозаписом подій за участю ОСОБА_1 щодо правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП (а.с.42).
Повно та всебічно вивчивши матеріали справи №302/430/24, а також надані позивачкою докази, на яких ґрунтуються заявлені нею позовні вимоги, а також докази, надані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, та враховуючи всі обставини по даній справі, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступним підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням положень ч.8 ст.262 КАС України, судовий розгляд у даній справі проведено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Положеннями КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Як вбачається з оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року, складеної інспектором ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович О.В., позивачку по даній справі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень та копія цієї постанови є в матеріалах справи (а.с.12-13,27).
У змісті оскаржуваної постанови зазначається, що 28 березня 2024 року о 19-31 год., рухаючись по вулиці Шевченка в селищі Міжгір'я Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом FORD FOCUS номерний знак НОМЕР_1 , в якого не горіла ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушила вимоги пункту 31.4.3.в Правил дорожнього руху України - керування транспортним засобом з несправними зовнішніми світловими приладами, не горить ліва фара в темну пору доби та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП (а.с.27).
Як зазначає у позовній заяві ОСОБА_1 , вона дійсно керувала вказаним автомобілем у зазначений час та її зупинив поліцейський у зв?язку з тим, що її автомобіль має технічні несправності, а саме: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Та вважає, що фара могла перестати працювати під час руху автомобіля, а в умовах освітлених вулиць селища вона могла не помітити цієї несправності. Усунути порушення несправності транспортного засобу на місці зупинки їй не надали. Також наголошує на незадовільний стан дорожнього покриття по вул.Шевченка в селищі Міжгір'я, що також могло призвести до ймовірної несправності. Та позивачка вважає притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП незаконним та вказує, що доказів тих обставин, що вона виїхала на цьому транспортному засобі з указаними несправностями, як і доказів руху з цими несправностями, матеріали справи не містять.
Разом з тим, з наявних в матеріалах справи носіїв інформації у виді DVD-R дисків, доданих до відзиву відповідачем та наданих на запит суду представником відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, на яких міститься тотожні відеозаписи подій за участю водія ОСОБА_1 та на яких повно та детально зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, зокрема містять фіксацію на ділянці дороги по вул.Шевченка в селищі Міжгір'я транспортного засобу марки FORD FOCUS номерний знак НОМЕР_1 , на якого не працює ліва фара в режимі ближнього світла. Та на пропозицію працівника поліції пересвідчитись у вказаній несправності, водій ОСОБА_1 вийшла з даного автомобіля та безпосередньо на місці зупинки переконалася у цій несправності, підтвердивши даний факт. Вказані обставини та виявлені працівником поліції несправності водієм ОСОБА_1 не оспорювалися, про намір усунення цих несправностей автомобіля на місці зупинки, водієм не пропонувалося, що спростовує викладені ОСОБА_1 у позові обґрунтування.
Вказане, на переконання суду, дає підстави стверджувати про порушення позивачем вимог п. 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху.
Разом з тим, безпосередньо у позові, позивачем ОСОБА_1 вказується на керуванні нею автомобілем марки FORD FOCUS номерний знак НОМЕР_1 о 19-31 год 28.03.2024 року по вул.Шевченка в селищі Міжгір'я, з певними технічними несправностями, зокрема: не працює ліва фара в режимі ближнього світла, та вказану несправність вона могла не помітити в умовах добре освітлених улиць селища.
Згідно з пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених Законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Частина друга статті 122 КУпАП, за якою позивача ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність, окрім іншого, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, і тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі-міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст.14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху України (надалі ПДР України).
У відповідності до п.1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил
Пунктом 31.1 ПДР України унормовано, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктом 31.4.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади - а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
В свою чергу, частиною ч.1 статті 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
На обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем надано відеозапис з відеореєстратора, закріпленого на форменому одязі поліцейського, та вказаний оптичний диск було безпосередньо досліджено судом. Аналізуючи такий, суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 дійсно вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, оскільки на час зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , в транспортному засобі не горіла ліва фара ближнього світла, що власне ОСОБА_1 і підтвердила на відеозаписі та зазначила, що за день до вчинення адміністративного правопорушення така горіла, а станом на час зупинки - ні.
Таким чином, невиконання особами, які у розумінні чинного законодавства є водіями транспортних засобів, обов'язку, що передбачений у п.31.1 ПДР України має наслідком адміністративну відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з положеннями ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У ч.1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (ст.121 КУпАП).
При цьому, у відповідності до п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст.121 КУпАП, ухвалюється на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.80, 81, 121-126, 127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
У відповідності до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Оскаржувана постанова складена у відповідності до вимог статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у визначеному цією правовою нормою місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки, як роз'яснено у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 словосполучення «за місцем його вчинення», вжите у названій статті, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У даному випадку, спірна постанова складена відповідачем у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на територію якої розповсюджувалися повноваження відповідача, зокрема у межах Хустського району Закарпатської області.
Аналогічні висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 13 січня 2017 року по справі №552/4635/16-а і в ухвалі від 28 грудня 2016 року по справі №750/8192/16-а.
Таким чином, постанову про адміністративне правопорушення ухвалено правомірно на місці вчинення самого правопорушення в розумінні місця її ухвалення.
Відповідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно приписів ч.2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Поліцейський в своїй діяльності керується «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395.
Згідно з п.п.9,10 зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року містить відомості, встановлені ч.3 ст.283 КУпАП, а саме: відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, права особи яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №536/583/17 від 14 лютого 2018 року, водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.
За приписами п. 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог п.8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року складена інспектором СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович О.В. у відповідності до вимог ст.283 КУпАП із відображенням всіх необхідних відомостей, а також форми та бланку, визначених «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395 (Додатки 5, 12).
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Позивачем дані обставини не були спростовані будь-якими належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст.77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, відповідачами доведено правомірність дій інспектора щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Одночасно позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених нею позовних вимог. Сама незгода позивачки щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Суд критично оцінює доводи позивача щодо нібито допущеного відповідачем порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, які не були підтверджені.
До того ж, суд не вбачає зі сторони відповідача-інспектора порушень порядку розгляду справи, зокрема щодо часу, місця та недотримання законних прав та інтересів позивача ОСОБА_1 . Крім того, позивачка скористалася правовою допомогою при оскарженні постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності шляхом подання позову до суду.
Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Судом під час розгляду справи не було встановлено, що інспектор поліції, чи інші службові особи відповідача ГУНП вчиняли будь-які неправомірні дії стосовно позивача ОСОБА_1 при здійсненні зупинки автомобіля під керуванням позивача, та при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Суд констатує, що транспортний засіб, який має несправні світлові прибори, несе небезпеку транспортним засобам в будь-який час доби, оскільки може спричинити аварійну обстановку під час дорожнього руху.
Правилами дорожнього руху водій зобов»язаний усунути технічні неполадки освітлювальних приладів на місці або в іншому найближчому місті, призначеному для ремонту, однак це не позбавляє водія відповідальності.
На підставі досліджених письмових доказів, суд приходить висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення винесена особою правомочною на прийняття таких рішень, з дотриманням вимог чинного законодавства, обґрунтовано, а тому підстав для її скасування суд не вбачає.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставні та задоволенню не підлягають, а постанову інспектора відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович О.В. слід залишити без змін.
Отже, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
Відповідно до норм частини 5 статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач поніс судові витрати, відтак, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у суду відсутні.
Відповідно до приписів ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі, при цьому, враховуючи, що позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено, а тому понесені останньою судові витрати у справі, що складаються з судового збору в розмірі 605,60 гривень, відповідно до положень ст.139 КАС України, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 121, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286, 293-295 КАС України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: інспектор відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Попович Олександр Володимирович, про скасування постанови серії ЕНА №1768684 від 28.03.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Міжгірський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО