Справа № 302/1272/24
Провадження № 2/302/378/24
26 вересня 2024 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі:
секретаря судового засідання Сита Л.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір'я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
30 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, спадкоємець), через представника - адвоката Оленич Романа Андрійовича, звернувся до суду з вказаним позовом до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (далі - Міжгірської селищної ради, відповідач), який обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Запереділля Хустського району Закарпатської області помер ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , спадкодавець), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим за ним відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшов житловий будинок в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 являється двоюрідним племінником (сином двоюрідного брата) ОСОБА_2 . Позивач єдиний прийняв спадщину, проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на майно. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивач просив визнати за ним право власності на згадану житловий будинок в порядку спадкування за законом до майна померлого ОСОБА_3
04 вересня 2024 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились.
Представник позивача - адвокат Оленич Р.А. подав суду заяву 26 вересня 2024 року, якою просив розглянути справу без участі позивача та його як представника, позовні вимоги підтримав, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач -Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву від 17 вересня 2024 року якою просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області.
Приватний нотаріус Хустського нотаріального округу Дунаєв Ю.М. подав заяву від 26 вересня 2024 року, якою просив розглянути справу без його участі, заперечень до заявлених позовних вимог ОСОБА_1 не має.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд враховує при вирішенні спору визнання позову відповідачем.
За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Міжгір'я Міжгірського району Закарпатської області, та як вбачається з свідоцтва про народження батьком є ОСОБА_4 , а матір'ю вказана ОСОБА_5 , копія якого є в матеріалах справи (а.с.5).
Із спадкової справи, витребуваної від приватного нотаріуса Денаєва Ю.М., вбачається, що позивач ОСОБА_1 є двоюрідним племінником ОСОБА_2 , що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження позивача ОСОБА_1 , спадкодавця ОСОБА_2 , батька позивача ОСОБА_4 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб батьків позивача, а також архівними довідками про народження ОСОБА_6 (матері позивача), та ОСОБА_7 (матері спадкодавця ОСОБА_2 ).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 21.06.2023 сформованої приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М., у Спадковому реєстрі інформація щодо складання ОСОБА_2 заповітів, відсутня.
Відповідно до інформаційної довідки від 21.06.2023, сформованої приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М., вбачається, що інформація щодо спадкової справи після ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутня.
З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72905367 від 21.06.2023, виданого приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. вбачається, що приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. 21.06.2024 заведена спадкова справа № 44/2024 після смерті ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 належав житловий будинок, який він збудував у 1987 році та який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки Міжгірської селищної ради від 11.04.2024 року №553.
Постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю.М. за вих. № 155/02-31 від 11.12.2023 відмовлено ОСОБА_1 , позивачу у цій справі, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за майном померлого ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що відповідно до п.4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про право власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, на вищевказаний житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна. Також у вказаній постанові нотаріуса зазначається про те, що спадщину за майном померлого ОСОБА_2 прийняв позивач ОСОБА_1 шляхом подання заяви про прийняття спадщини, як спадкоємець п'ятої черги за законом. Зазначено, що ніхто інший не проживав, із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався.
Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу Україна встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Частиною першою статті 1221 ЦК України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п.11 ч.1 ст.346 ЦК України).
Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013).
В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).
Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім'я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.
Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.
Згідно з п.1, 2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до п.23 вказаної Постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року зазначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.
Відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Отже, оскільки позивач ОСОБА_1 спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 прийняв шляхом подання заяви про прийняття спадщини, як спадкоємець п'ятої черги за законом, та позаяк на теперішній час він не має можливості оформити свої спадкові права на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів на зазначений об'єкт нерухомого майна - суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб - визнання права
Встановлені судом обставини справи й відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних за наявними в матеріалах справи доказами, що дає суду підстави для ухвалення рішення на користь позивача ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем та ті обставини, що прийняттям спадщини позивачем, з огляду на положення статей 1258 і 1265 ЦК України, права інших осіб не порушуються, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності наявні у справі докази, суд уважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під реєстраційним номером АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 03.10.2024.
Повне найменування учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350910; місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, селище Міжгір'я, Хустський район, Закарпатська область, 90000.
Головуючий суддя: О. І. Повідайчик