18.09.2024 Справа №607/17009/24 Провадження №2-а/607/348/2024
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
представника позивача, адвоката Семененка С. М.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019369 від 20 липня 2024 року,
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Тернопільській області ДПП) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019369 від 20 липня 2024 року.
На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019369 від 20 липня 2024 року, він 10 червня 2024 року о 21 годині 34 хвилини в м. Тернополі по вул. Миру, 10, здійснив зупинку ТЗ на виїзді з прилеглої території, чим суттєво перешкоджав виїзду та заїзду іншим транспортним засобам, чим порушив п.15.9 и ПДР України.
Однак, 10 червня 2024 року о 21 годині 34 хвилини в м. Тернополі по вул. Миру, 10, ОСОБА_2 , який керував ТЗ Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаний засобами пасивної безпеки, було зупинено при виїзді із двору будинку в якому він проживає, інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області ОСОБА_3 та було винесено щодо нього постанову серія ЕНА № 2362922 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн. В подальшому постанова була оскаржена до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 , працівниками поліції жодного разу не було повідомлено його про те, що транспортний засіб припаркований з порушенням ПДР та що він перешкоджає руху інших транспортних засобів. В той час, як ОСОБА_2 на вимогу працівників поліції проходив експертизу в медичному закладі, поліцейська взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Тернопільській області Сотнікова В. В. о 23 год. 43 хв. прибула до будинку АДРЕСА_1 , склала Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та вилучила належний позивачу автомобіль Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , в порядку ст. 265-2 КУпАП за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
26 липня 2024 року ОСОБА_2 в поштовому відділенні отримав листа з постановою серія БАД № 019369 від 20 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу на суму 680 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
ОСОБА_2 не погоджується з тим, що ним було допущено відповідне порушення.
З підстав вищенаведених, позивач просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 019369 від 20 липня 2024 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді від 06 серпня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019369 від 20 липня 2024 року.
28 серпня 2024 року судом зареєстровано відзив представника УПП в Тернопільській області ДПП у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 019369 від 20 липня 2024, позивач 10 червня 2024 року о 21 год. 34 хв., керуючи автомобілем Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Тернополі по вул. Миру, 10, здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо у місці виїзду з прилеглої території, чим створив суттєву перешкоду для дорожнього руху, чим порушив п. 15.9 (и) Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксований факт порушення, а саме як транспортний засіб, зупинку якого здійснив позивач, припаркований безпосередньо в виїзді/заїзді з прилеглої території, чим створює суттєву перешкоду для виїзду/заїзду з неї іншим транспортним засобам.
Оскільки працівниками поліції було зупинено позивача 10 червня 2024 року, ОСОБА_2 , згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського повинен був зупинитися з дотриманням вимог цих правил. Таким чином, здійснивши зупинку безпосередньо на виїзді з прилеглої території, чим створив суттєву перешкоду в русі іншим транспортним засобам, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, а саме порушення п. 15.9 (и) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, за що 20 липня 2024 року було винесено оскаржувану постанову.
Щодо витрат на правничу допомогу вважає за доцільне пояснити наступне. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Справа № 607/17009/24, була призначена до слухання в порядку спрощеного позовного провадження. У відповідності до ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетом є швидке вирішення справи. Відтак, заявлені представником позивачів розмір витрат на правничу допомогу у сумі 6000 грн є неспівмірними відносно даної категорії справ.
Відтак, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.
Представник позивача, адвокат Семененко С. М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Суду пояснив, що ОСОБА_2 10 червня 2024 року був зупинений працівниками поліції, коли він здійснював виїзд з прибудинкової території, шляхом блокування проїзду його автомобіля поліцейським транспортним засобом. У подальшому водій виконував всі вимоги працівників поліції, хоча і вважав їх протиправними, про що неодноразово повідомляв працівників поліції. Коли водій проходи огляд у медичному закладі з працівниками поліції, його транспортний засіб було евакуйовано на арешт майданчик, та ОСОБА_2 не міг забрати власний автомобіль. Працівниками поліції не було повідомлено водію, що його автомобіль зупинений з порушенням ПДР, та що він перешкоджає виїзду, та не дано можливості перепаркувати автомобіль.
Представник відповідача УПП в Тернопільській області ДПП у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила з підстав викладених у відзиві.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019369 від 20 липня 2024 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за те, що 10 червня 2024 року о 21 год. 34 хв. позивач керуючи автомобілем Renault Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Тернополі по вул. Миру, 10, здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо у місці виїзду з прилеглої території, чим створив суттєву перешкоду для дорожнього руху, чим порушив п. 15.9 (и) Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати.
Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок, щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.
Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху,тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353 (далі - Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 15.9 и) ПДР України зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
?У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Водночас, відповідачем у спірній постанові в п. 7 постанови серії БАД № 019369 від 20 липня 2024 року, зазначено про наявність відеозапису з нагрудної камери та автореєстратора.
Оглядом матеріалів диску, наданого суду представником відповідача, встановлено наявність відеозаписів. На відеозаписі зафіксовано, як 10 червня 2024 року транспортний засіб, керований позивачем, виїжджає з прибудинкової території з увімкненим лівим покажчиком повороту. Працівниками поліції було зупинено цей транспортний засіб шляхом увімкнення проблискових маячків та блокування йому виїзду. В подальшому працівники поліції підійшли до водія ОСОБА_2 та повідомили йому про порушення ПДР, а саме, що він керував автомобілем без пристебнутого паска безпеки. В ході спілкування з поліцейськими водій виконував вимоги працівників поліції, хоча і вважав їх необґрунтованими, про що неодноразово висловлювався. Коли працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_2 пройти огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, водій повідомив, що він згідний, проте хоче припаркувати автомобіль. Натомість працівник поліції повідомив, що він відсторонює водія від керування, просить вийти з автомобіля, закрити його та пройти до службового автомобіля працівників поліції для подальшого слідування у медичний заклад. Водій запропонував припаркувати автомобіль біля будинку, на що отримав вказівку закрити автомобіль. Дотримуючись вимог працівників поліції водій ОСОБА_2 прослідував до службового автомобіля. В цей період часу до працівників поліції зверталася невідома особа, щодо можливості проїзду даним відрізком дороги. На що працівники поліції повідомили, що за невеликий проміжок часу звільнять проїзд.
Отож, оглядом матеріалів відеозапису та письмових доказів, не було встановлено, що ОСОБА_2 10 червня 2024 року о 21 год. 34 хв. здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо у місці виїзду з прилеглої території, чим створив суттєву перешкоду для дорожнього руху, оскільки його автомобіль був зупинений працівниками поліції примусово, шляхом блокування проїзду цьому транспортному засобу. В подальшому водій ОСОБА_2 виконував вимоги працівників поліції, які на його прохання перепаркувати автомобіль не реагували.
Відтак, з огляду на наявні докази, судом не встановлено в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки зупинка керованого ним транспортного засобу мала місце через примус зі сторони працівників поліції, які в спосіб блокування керованого ОСОБА_2 автомобіля, примусили позивача зупинити транспортний засіб, а в подальшому, на неодноразові прохання водія перепаркувати автомобіль, не реагували, що і призвело до його залишення безпосередньо у місці виїзду з прилеглої території.
З огляду на вищевказане, представником УПП в Тернопільській області ДПП не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованих адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП для притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.
Суд звертає увагу на те, що сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17).
Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини ОСОБА_2 у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
За наведених вище обставин, суд доходить до переконання, що позов ОСОБА_2 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019369 від 20 липня 2024 року, слід задовольнити шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
На підставі ст.ст. 9, 121, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 72-77, 122, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, Правилами дорожнього руху України, суд,
Позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 019369 від 20 липня 2024 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн - скасувати, а провадження у справі закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 24, м. Тернопіль, 46003.
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О.Герчаківська