09.09.2024 Справа №607/1685/24 Провадження №2/607/1197/2024
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
представника позивачки, адвокатки Бакшеєвої А. В.,
(в режимі відеоконференції)
представника відповідача, адвокатки Білик Л. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокатка Бакшеєва Аліна Вячеславівна, через «Електронний суд», звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року, справа №607/12432/18, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили (а.с. 1-7).
В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 - адвокатка Бакшеєва А.В. зазначила, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року, справа №607/12432/18, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 гривень, щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 липня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Вказують, що на момент винесення рішення суду та пред'явлення виконавчого документу до виконання, відповідач не мав офіційного місця роботи та постійного доходу, через що позивач вимушена була звертатись до суду із вимогою про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. На даний період часу, відповідач є учасником бойових дій та проходить військову службу в лавах Збройних Сил України.
Посилаються на те, що визначених за рішенням суду аліментів у розмірі 1 500 гривень на дитину на даний період не вистачає на їх утримання. Крім того, на даний час, значно змінилось матеріальне становище відповідача - він має офіційний та стабільний дохід за кордоном, оскільки виїхав та отримав візу захисту у Чеській Республіці. Зазначають, що батьки зобов'язані піклуватися про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечувати необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей, створювати умови для проживання, виховання та розвитку дитини, утримувати дітей на нормальному рівні матеріального забезпечення, а тому, ОСОБА_1 вважає, що той розмір аліментів, який на даний час сплачує ОСОБА_2 не забезпечує нормального життєвого рівня дітей, спосіб їх стягнення підлягає зміні.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 34).
Від представника ОСОБА_2 - адвокатки Білик Л.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якій сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, однак, таке твердження не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 перебуває за кордоном з 2016 року по даний час. Вказують, що відповідач перебуває у громадянському шлюбі із ОСОБА_5 . В даному шлюбі, у них народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Окрім двох їхній дітей, на його утриманні також перебуває, син від першого шлюбу дружини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вони проживають у Чеській Республіці. Дружина ОСОБА_5 перебуває у декретній відпустці. Вказує, що ОСОБА_2 уклав договір кредиту, отримав в іпотеку житло, з терміном сплати до 20 жовтня 2053 року. Зазначає, що в 2023 році за вказаним договором, ним сплачено відсотків на суму 135 063,96 чеських крон, що в еквівалентні до української гривні становить 224 206,18 гривень. Дочка ОСОБА_6 відвідує садочок, оплата за один місяць якого становить 3 960 чеських крон, що в еквівалентні становить 6 573 гривні. Крім того, відповідач регулярно переказує кошти для сплати аліментів, про що свідчать долучені ним квитанції. В загальному за період з 07 вересня 2022 року по 11 березня 2024 року він переказав аліментів для утримання дітей на суму 38 800 чеських крон, що в еквівалентні становить 64 408 гривень. Також, 09 січня 2024 року на прохання відповідача його сестрою ОСОБА_9 було переказано на рахунок позивачки 19 050 гривень на утримання дітей. Окрім того, ОСОБА_2 було сплачено на рахунок ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 70 300 гривень. Зазначає, що у зв'язку з початком війни на території України, 08 березня 2022 року позивачка разом із їхніми дітьми приїхала до нього в Чеську Республіку, де проживають на даний час, та мають соціальне житло та отримують соціальну допомогу. Відповідач зазначає, що діти періодично, на канікулах перебувають у нього, на його утриманні, він купує їм одяг та забезпечує необхідне харчування. По приїзду дітей у Чехію купив кожному по мобільному телефону. Вказує, що ОСОБА_1 здійснює на території Чехії підприємницьку діяльність. Отже, з наведених обставин вбачається, що його матеріальне становище, як платника аліментів, з часу стягнення не покращилось, а навпаки погіршилось. Таким чином, сторона відповідача вважає, що оскільки у нього четверо дітей, то справедливо та пропорційно по відношенню до усіх дітей буде частка 1/8 на кожну дитину, тобто, половина заробітку відповідача, адже, всі діти, які від першого шлюбу так і від другого шлюбу перебувають на його утриманні (а.с. 63-67).
Від представника ОСОБА_1 - адвокатки Бакшеєвої А.В. на адресу суду, через «Елелктронний суд», надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що підставою для звернення до суду із вказаним позовом став саме той факт, що відповідач змінив місце проживання, наразі мешкає за кордоном, де має стабільний дохід, сплачує податки. Даний факт не заперечується самим відповідачем у відзиві. Тобто, з моменту винесення рішення суду про стягнення аліментів істотно змінились підстави для їх стягнення. Крім того, ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження свого матеріального стану, розміру доходів за кордоном. З його витрат, які він зазначає у відзиві можна зробити висновок, що він має регулярний стабільний дохід, який є вище середнього. Щодо наданих документів на іноземній мові, звертає на увагу на те, що дані документи не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами, оскільки подані на мові іншої країни та не перекладені у встановленому законом порядку у відповідності до норм міжнародного права. Щодо посилань відповідача на його обов'язок по утриманню нинішньої дружини та її дитини, то у відповідності до норм сімейного кодексу, він не має обов'язку по утриманню осіб, що не є членами його сім'ї. Щодо наданих квитанцій про сплату грошових коштів, ці кошти сплачені в рахунок часткового погашення заборгованості по сплаті аліментів (а.с. 125-130).
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Бакшеєва А.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокатка Білик Л.С. у судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити, врахувати доводи відзиву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні обставини.
Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі від якого в них народилися діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №2834, видане 30 листопада 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 26); та дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження, актовий запис №1505, видане 01 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 25).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2018 року, справа №607/6204/18, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 липня 2011 року, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за №945, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції (а.с. 20-22).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року, справа №607/12432/18, стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає в АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 (однієї тисячі п'ятсот) гривень, щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 липня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 23, 30).
ОСОБА_2 перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , в якому у них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_3 , актовий запис №454, видане Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 03 березня 2021 року (а.с. 71), та донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про народження Чеської Республіки, про що в книзі реєстрації актів про народження, державний орган реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) міста Градець Кралове, район Градець Кралове, в збірці 272, 2023 року, на сторінці НОМЕР_4 , під поточним номером № НОМЕР_5 зроблений запис (а.с. 72-74).
Діти сторін: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на сьогоднішній день проживають в Чеській Республіці, про що свідчать візи Чеської Республіки та штампи у їх паспортах (а.с. 75-80).
У період з 13 грудня 2023 року по 09 січня 2024 року від імені ОСОБА_2 перераховано на рахунок ОСОБА_1 та ТВ ДВС Тернопільської обл Західного МРУ МЮ заборгованість по аліментах ОСОБА_2 , АВСП 61418653, на загальну суму 89 350 гривень, про що свідчать квитанції та платіжні інструкції з «Приватбанк» та «Укрпошта» (а.с. 109-112).
Як вказано у відповіді на запит від 24 квітня 2024 року №1900-2024-0000452 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу по 4 квартал 2023 року, ОСОБА_2 отримав дохід у сумі 179 754,01 гривні (а.с. 160-166).
Долучені ОСОБА_2 договір овердрафт С 0814523169, квитанції про перерахування коштів, а також витяг з відкритої частини торгового реєстру ОСОБА_1 для надання косметологічних послуг (а.с. 81-108, 113-116), які викладені на чеській мові, як вказує сам відповідач перекладені за допомогою перекладача в інтернеті та належним чином не засвідчені, а тому суд не бере їх до уваги та відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1-2, 4-5 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.
Крім того, відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про нотаріат» консульські установи України також засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача на перекладі тексту документа за правилами, передбаченими пунктом 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Підпис перекладача на нотаріальному документі виконується ним власноручно у присутності нотаріуса. При засвідченні справжності підпису перекладача, нотаріусу необхідно встановити особу перекладача, а також його кваліфікацію.
У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прямо не вказано, яким кваліфікаційним вимогам повинен відповідати перекладач, а лише зазначено, що перекладач разом з документом, який встановлює його особу, повинен надати документ, що підтверджує його кваліфікацію.
Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.
Переклад робиться з усього тексту документа, в тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» робочою мовою діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, у тому числі мовою засідань, заходів, зустрічей та мовою робочого спілкування, є державна мова.
В частині першій статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» закріплено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова.
Згідно з частиною 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Отже, подані докази судом не досліджуються та відповідно не оцінюються.
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений частиною 2 статті 51 Конституції України є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина 2 статті 182 СК України).
Згідно із частинами 1-3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до вимог статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статей 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №152/100/18 право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум у 2018 році складає: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1 492 гривні, з 1 липня - 1 559 гривень, з 1 грудня - 1 626 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1 860 гривень, з 1 липня - 1 944 гривні, з 1 грудня - 2 027 гривень.
За змістом статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум у 2024 році для дітей віком від 6 до 18 років складає 3 196 гривень.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» - прожитковий мінімум на дитину відповідного віку з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів до часу подання позову до суду і на даний час суттєво зріс.
Таким чином, підвищення гарантованого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку судом розглядається як інший випадок, передбачений законом, який вказує на зміну майнового стану дитини (зростання потреб і відповідне погіршення майнового стану у зв'язку з фактичним зменшенням питомої ваги аліментів у забезпеченні дитини).
Крім того, судом було встановлено, що сімейний стан відповідача змінився, у нього народилося двоє доньок: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отож, суд враховує той факт, що після визначення рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року по справі №607/12432/18 розміру аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сімейний стан та матеріальне становище відповідача змінилося у зв'язку із народженням доньок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також у зв'язку з його виїздом до Чеської Республіки, де ОСОБА_2 має постійне місце проживання та роботи, що сторонами визнається, та на підставі положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів.
Відтак, у даній справі встановлено наявність підстав для зміни розміру аліментів: зміна матеріального та сімейного стану.
Суд зазначає, що вищевказані обставини відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22 (провадження №61-7814св22).
З урахуванням викладеного, розмір аліментів підлягає зміненню, а саме: з твердої грошової суми у розмірі 1 500 гривень на частку від доходу у розмірі 1/8 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що буде розумним та не суперечитиме нормам сімейного права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав всіх малолітніх дітей відповідача.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виснував, що позов про зміну способу стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дітей, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд доходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року по справі №607/12432/18, шляхом встановлення нового способу - стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1/8 (одній восьмій) частці всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а суд частково задовільнив її позовні вимоги, тому, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції судовий збір у сумі 1 211,20 гривень.
Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180-182, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року по справі № 607/12432/18 та встановити новий спосіб - стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1/8 (одній восьмій) частці всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено 16 вересня 2024 року.
Головуючий суддя Герчаківська О.Я.