ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 759/4135/24
провадження № 1-кп/753/1481/24
"24" вересня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
представник потерпілого ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_6 ,
провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023110000000403 від 01.06.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борзна, Чернігівської області, українця громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
встановив:
Історія провадження
До Дарницького районного суду м. Києва 30 квітня 2024 року після завершення апеляційного розгляду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023110000000403 від 01.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою суду від 01 травня 2024 року призначено підготовче судове засідання на 29 травня 2024 року.
Надалі, підготовче судове засідання неодноразово відкладалось через неявку обвинуваченого ОСОБА_6 , який належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи стосовно нього.
У судовому засіданні, яке відбулось 24 липня 2024 року, прокурором заявлено клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Судом було задоволено клопотання прокурора та ухвалою суду від 24 липня 2024 року надано дозвіл на затримання з метою приводу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та кримінальне провадження зупинено до розшуку обвинуваченого.
19 серпня 2024 року обвинуваченого ОСОБА_6 затримано та доставлено до Дарницького районного суду міста Києва на виконання ухвали від 24 липня 2024 року.
За наслідками розгляду клопотання прокурора суд таке задовольнив та застосував до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 жовтня 2024 року включно без визначення розміру застави.
19 вересня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .
Підготовче судове засідання
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Крім того, звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Представник потерпілого ОСОБА_4 висловив консолідовану позицію з прокурором.
Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявив. Водночас заперечив проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 під час судового засідання підтримав думку захисника про можливість призначення справи до судового розгляду.
На питання головуючого всі учасники судового розгляду підтвердили, що не заперечують проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності потерпілого. Щодо інших клопотань, пов'язаних із призначенням обвинувального акта до розгляду, сторони не висловились.
Кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду м. Києва, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Судове засідання у цьому кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито.
У судове засідання необхідно викликати прокурора Київської обласної прокуратури, обвинуваченого та його захисника, потерпілого та його представника.
Суд вважає за можливе прийняти цивільний позов потерпілого до розгляду у цьому кримінальному провадженні.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу
Прокурор у судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та наполягав на його задоволенні. На обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вірогідність переховування від суду обвинуваченого, який тривалий час не з'являвся у судові засідання, у зв'язку з чим був оголошений у розшук, а також впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того, прокурор наголосив на тому, що обрання більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, з огляду на зазначені обставини.
Представник потерпілого підтримав позицію прокурора.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, вважає його необґрунтованим, посилаючись на недоведеність ризиків, про які зазначив прокурор. Вважає, що більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту здатен забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив змінити запобіжний захід.
Заслухавши думку учасників процесу, ознайомившись з заявленим клопотанням, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.
На обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, що визначені у частині першій статті 177 КПК України:
- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
- ризик незаконного впливу на свідків;
- ризик вчинення інших кримінальних правопорушень.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, перш за все, суду слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.
Ризик переховування від суду
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
На переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає відносно визначене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Окрім цього, як вже зазначалось судом, обвинувачений ОСОБА_6 , з моменту надходження обвинувального акту до суду, неодноразово допускав неявки в судові засідання, а саме: 29 травня 2024 року, 18 червня 2024 року, 27 червня 2024 року, 24 липня 2024 року.
Суд наголошує про те, що ОСОБА_6 за судовими викликами до суду не з'являвся, почав уникати контактів за абонентським номером оператора стільникового зв'язку, що перебуває в його користуванні, через це суд був позбавлений можливості провести судове засідання за відсутності обвинуваченого, який ухилявся від суду.
Неявки у судові засідання ОСОБА_6 обґрунтовував різними причинами (зокрема, лікуванням у медичному закладі, різними розладами здоров'я, сімейними обставинами, тощо), при цьому жодних доказів цього ОСОБА_6 надано не було.
Так як відповідно до статей 42, 318, 323 КПК України судовий розгляд здійснюється з обов'язковою участю обвинуваченого, то очевидно, що неприбуття останнього у судове засідання є підставою для відкладення судового розгляду.
Водночас, на переконання суду, неодноразове неприбуття у судове засідання обвинуваченого без поважних причин є саме ухиленням від явки до суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), адже це унеможливлює здійснення судового розгляду та призводить до відкладення судових засідань і як наслідок до невиправданого затягування судового провадження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наразі існує ризик переховування обвинуваченим ОСОБА_6 від суду.
Ризик впливу на свідків
Суд вважає, що продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки допит свідків ще не розпочато. Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України), тобто ризик впливу на свідків існує й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Той факт, що обвинувальний акт направлений до суду не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів з наданими показаннями, через те може впливати на них з метою надання неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду.
Отже, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення
Суд також погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Так, суд враховує, що ОСОБА_6 раніше судимий вироком Святошинського районного суду міста Києва від 06.07.2023 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 361 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на строк 1 рік.
Окрім цього, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, отже відсутні будь-які джерела доходу, що може спонукати його вчинення нових корисливих злочинів з метою забезпечення умов для свого існування.
Суду також в ході судового розгляду не надавалась інформація про наявні у обвинуваченого ОСОБА_6 будь-яких сталих соціальних зв?язків.
Враховуючи це, суд вважає, що прокурором доведено існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Позиція суду
Зважаючи на всі обставини цього кримінального провадження, суд переконаний, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може: (1) переховуватись від суду; (2) незаконно впливати на свідків; (3) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи захисника та обвинуваченого щодо відсутності у ОСОБА_6 наміру ухилятися від суду, а також щодо недоведеності ризиків, про які зазначає прокурор, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Жодних обґрунтованих даних на підтвердження поважності неявки обвинуваченого у судові засідання не наведено.
Суд також бере уваги те, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується під час здійснення кримінального провадження і пов'язаний із суттєвими обмеженнями фундаментальних прав людини, перш за все, права на свободу на особисту недоторканість.
Разом з тим, встановлені в ході розгляду клопотання обставини у сукупності дають підстави для висновку про неможливість обрання стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж той, про який просив прокурор.
Захисником та обвинуваченим в ході розгляду цього клопотання не надано достатньо доводів про те, що застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту стосовно обвинуваченого буде достатнім для запобігання встановлених ризикам, про які зазначено у клопотанні прокурора.
Отже, зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося, численні неявки обвинуваченого, невиконання приводів, перебування у розшуку, в чому прослідковується позиція обвинуваченого, спрямована на ухилення від явки до суду задля уникнення відповідальності, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на строк 60 днів.
Щодо визначення розміру застави
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначати розмір застави щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею (ч. 4 ст. 183 КПК України).
Як встановлено з матеріалів справи, під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року до обвинуваченого ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складало 90 840 грн.
Зазначена сума грошових коштів внесена на відповідний рахунок заставодавцем, і на той час підозрюваного ОСОБА_6 було звільнено з-під варти із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; не відлучатись без дозволу слідчого, прокурору або суду з Чернігівської області; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим у цьому кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
На час направлення обвинувального акта до суду та розгляду цього клопотання про продовження запобіжного заходу строк дії визначених ОСОБА_6 обов'язків закінчився. Сторона обвинувачення не зверталась до суду з клопотаннями про їх продовження.
Після закінчення строку, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Таким чином, до обвинуваченого ОСОБА_6 впродовж всього судового провадження продовжував діяти запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язувало обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.
Проте, як було вказано вище, цих обов'язків обвинувачений ОСОБА_6 не дотримався.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 серпня 2024 року під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу судом було враховано фактичні обставини ймовірного вчинення кримінального правоопорушення, тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_6 та взято до уваги процесуальну поведінку обвинуваченого, яка призвела до оголошення його у розшук через неявки до суду.
З урахуванням того, що наразі судом ще не розпочато дослідження доказів та враховуючи наведенні обставини, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає про відсутність підстав для визначення розміру застави на цьому етапі кримінального провадження.
Висновок
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, впливу на свідків, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 182, 183, 314 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 22 листопада 2024 року включно без визначення розміру застави.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12023110000000403 від 01.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, на 14 годину 55 хвилин 24 вересня 2024 року.
Прийняти цивільний позов потерпілого до розгляду.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора Київської обласної прокуратури, обвинуваченого та його захисника, потерпілого та її представника.
Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення ухвали в частині обрання запобіжного заходу.
Суддя ОСОБА_7