вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
04 жовтня 2024 року Справа № 480/8497/24
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Сумської митниці, в якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Сумської митниці по невиплаті позивачці по справі щомісячної доплати за роботу в нічний час у розмірі 20% від посадового окладу в період з 01 червня 2023 року по 28 червня 2024 року включно.
2. Стягнути з Сумської митниці на користь позивачки по справі 23 472 грн. недоплаченої щомісячної доплати за роботу у нічний час за період з 01 червня 2023 року по 28 червня 2024 року.
3. Стягнути з Сумської митниці на користь позивачки по середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2024 року по день винесення рішення судом.
4. Зобов'язати Сумську митницю здійснити перерахунок позивачці по справі матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також здійснити перерахунок вихідної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки та компенсацію відпустки у 2024 році, включивши до розрахунку суми середнього заробітку доплати за роботу у нічний час у розмірі 20 % від посадового окладу за період з 01 червня 2023 року по 28 червня 2024 року.
5. Зобов'язати Сумську митницю виплатити позивачці по справі різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також зобов'язати виплатити позивачці різницю між донарахованими сумами вихідної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки та компенсацію відпустки у 2024 році та вже виплаченими сумами вихідної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки та компенсацію відпустки у 2024 році.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Сумської митниці по невиплаті позивачці по справі щомісячної доплати за роботу в нічний час у розмірі 20% від посадового окладу в період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року включно; стягнення з Сумської митниці на користь позивачки по справі 23 472 грн. недоплаченої щомісячної доплати за роботу у нічний час за період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року; зобов'язання Сумської митниці здійснити перерахунок позивачці по справі матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки, включивши до розрахунку суми середнього заробітку доплати за роботу у нічний час у розмірі 20 % від посадового окладу за період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року; зобов'язання Сумської митниці виплатити позивачці по справі різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також зобов'язати виплатити позивачці різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки у 2024 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2024 році залишено без руху, оскільки позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду з даними позовними вимогами. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було.
В даній ухвалі судом було зазначено, що позивачу/представнику позивача необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Сумської митниці по невиплаті позивачці по справі щомісячної доплати за роботу в нічний час у розмірі 20% від посадового окладу в період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року включно; стягнення з Сумської митниці на користь позивачки по справі 23 472 грн. недоплаченої щомісячної доплати за роботу у нічний час за період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року; зобов'язання Сумської митниці здійснити перерахунок позивачці по справі матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки, включивши до розрахунку суми середнього заробітку доплати за роботу у нічний час у розмірі 20 % від посадового окладу за період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року; зобов'язання Сумської митниці виплатити позивачці по справі різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також зобов'язати виплатити позивачці різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки у 2024 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2024 році, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Представником позивача через систему "Електронний суд" подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій, зокрема, зазначив, що позивачем строк звернення до суду з даним позовом не пропущено, а тому відсутні підстави для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом (строк пропущено не було, саме тому не подавалось та не може бути подане клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом). Просив суд врахувати, що в позові мова йде про виплату додаткової заробітної плати, а не інших виплат, як зазначено в ухвалі суду від 01.10.2024 року та застосувати норми ч. 2 ст. 233 КЗпП України згідно з якою тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, які належать працівнику при звільненні рахується з дня отримання звільненим працівником повідомлення про нараховані та виплачені суми (яке у день звільнення вручено не було, а отримано лише 20.09.2024 року у відповідь на адвокатський запит).
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про усунення недоліків, оцінивши докази в їх сукупності, суд повертає позовну заяву в частині позовних вимог, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. N 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
У заяві про усунення недоліків представник позивача посилається на те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду та строк звернення до суду повинен рахуватися саме з дня отримання звільненим працівником повідомлення про нараховані та виплачені суми (яке у день звільнення вручено не було, а отримано лише 20.09.2024 року у відповідь на адвокатський запит).
Суд зазначає, що на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У разі оскарження дій, бездіяльності, рішення суб'єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд звертає увагу позивача/представника позивача, що заробітна плата є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання відповідної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають йому вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, суд спростовує доводи наведені у заяві про усунення недоліків, що позивач дізнався про порушене право на отримання відповідних виплат після звільнення із публічної служби лише 20.09.2024 року, після отримання відповіді на адвокатський запит, виходячи з наступного.
Так, суд зазначає, що предметом розгляду по справі є нарахування та виплата щомісячної доплати за роботу в нічний час у розмірі 20% від посадового окладу в період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року включно та здійснення перерахунку та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також здійснення перерахунку матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки у 2024 році, включивши до розрахунку суми середнього заробітку доплати за роботу у нічний час у розмірі 20 % від посадового окладу за період з 01 червня 2023 року по 28 червня 2024 року.
Отже, суд приходить висновку, що отримуючи заробітну плату у спірний період позивач знав, що спірна виплата йому не була нарахована та не була виплачена, зокрема отримуючи заробітну плату за червень 2023 року позивач у червні 2023 року знав, що йому не нараховано та не виплачено доплату за роботу в нічний час.
Аналогічна ситуація із липнем 2023 року (повинен був дізнатися у липні 2023 року), серпнем 2023 року (повинен був дізнатися у серпні 2023 року), вереснем 2023 року (повинен був дізнатися у вересні 2023 року) і так щомісяча до травня 2024 року (повинен був дізнатися у травні 2024 року).
Разом з тим, до суду позивач/представник позивача звернувся через систему "Електронний суд" лише 26.09.2024 після спливу тримісячного строку звернення до суду.
Суд наголошує, що позивач протягом спірного періоду не вживав жодних дій щодо захисту свого порушеного права. Оскільки позивач під час проходження служби своєчасно не вживав заходів для вирішення трудового спору, спірні суми не були йому належні до виплати при звільненні.
Суд наголошує, що наведені доводи не відносять до доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, представником позивача суду не наведено.
Дана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 року по справі № 480/5241/24.
А відтак, суд зазначає, що доводи викладені позивачем/представником позивача у заяві про усунення недоліків, є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовною вимогою в частині позовних вимог.
При цьому заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із вище зазначеними позовними вимогами та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було. Представником позивача було надано суду лише заяву про усунення недоліків, в якій стверджує, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Щодо посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 06.03.2024 року у справі № 600/5050/23-а, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 року у справі № 520/17193/24 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 року у справі № 520/16211/24, суд зазначає наступне.
Висновки Верховного Суду, викладені у зазначені постанові стосувалися, зокрема, строків звернення до суду з вимогою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
При цьому висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 18.09.2024 року у справі № 520/16211/24 стосуються недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, розрахованої з урахуванням індексації грошового забезпечення, установленої на день звільнення та з урахуванням додаткової щомісячної винагороди установленої Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області на день звільнення на підставі Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168;
В свою чергу висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 26.08.2024 року у справі № 520/17193/24 спростовуються висновками, викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 року по справі № 480/5241/24, яка була прийнята пізніше.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Сумської митниці по невиплаті позивачці по справі щомісячної доплати за роботу в нічний час у розмірі 20% від посадового окладу в період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року включно; стягнуння з Сумської митниці на користь позивачки по справі 23 472 грн. недоплаченої щомісячної доплати за роботу у нічний час за період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року; зобов'язання Сумської митниці здійснити перерахунок позивачці по справі матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки, включивши до розрахунку суми середнього заробітку доплати за роботу у нічний час у розмірі 20 % від посадового окладу за період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року; зобов'язання Сумської митниці виплатити позивачці по справі різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також зобов'язати виплатити позивачці різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки у 2024 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2024 році, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської митниці в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Сумської митниці по невиплаті позивачці по справі щомісячної доплати за роботу в нічний час у розмірі 20% від посадового окладу в період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року включно; стягнуння з Сумської митниці на користь позивачки по справі 23 472 грн. недоплаченої щомісячної доплати за роботу у нічний час за період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року; зобов'язання Сумської митниці здійснити перерахунок позивачці по справі матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також здійснити перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки, включивши до розрахунку суми середнього заробітку доплати за роботу у нічний час у розмірі 20 % від посадового окладу за період з 01 червня 2023 року по 31.05.2024 року; зобов'язання Сумської митниці виплатити позивачці по справі різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2023 році, а також зобов'язати виплатити позивачці різницю між донарахованими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення, оплату відпустки у 2024 році та вже виплаченими сумами матеріальної допомоги на оздоровлення та оплату відпустки у 2024 році - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек