Справа № 580/11478/23 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
30 вересня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -
Фізична особа-підприємець звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив: зобов'язати Черкаську міську раду протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили укласти з позивачем довгостроковий договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400-01-008-0135), площею 125 кв.м. по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, строком на 49 років, відповідно до проекту землеустрою та технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (висновок Державної експертизи від 20.12.2006 №54010).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача у наданні в користування земельної ділянки, за наявності рішення суду, яким така відмова була визнана протиправною, є незаконною.
Оскільки позивачем дотримано усіх вимог щодо реалізації права набуття у користування земельної ділянки, тому відповідач зобов'язаний задовольнити клопотання позивача та укласти договір оренди.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Черкаської міської ради стосовно прийняття рішення за наслідками розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину по АДРЕСА_1 , біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, на виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.02.2012 у справі №2а-7421/2011.
Зобов'язано Черкаську міську раду на виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.02.2012 у справі №2а-7421/2011 розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину по АДРЕСА_1, біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, та за наслідками його розгляду прийняти рішення у порядку, строки та спосіб, передбачені чинним законодавством України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а провадження у справі - закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, враховуючи, що суд першої інстанції фактично зобов'язав виконати постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 лютого 2012 року у справі № 2а-7421/2011, що є недопустимим.
На думку апелянта, оскільки даний спір фактично спрямований на виконання іншого рішення, тому позивач повинен був звернутись до суду з відповідною заявою, поданою у порядку статті 383 КАС України.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що спір з вимогами про намір укласти довгостроковий договір оренди земельної ділянки не належить до спорів, які мають вирішуватись за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач фактично має на меті захист свого майнового інтересу щодо отримання у користування земельну ділянку, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2003 року позивач звернувся до Черкаської міської ради із заявою про надання йому земельної ділянки для будівництва магазину на АДРЕСА_1 .
Відповідно, 06 квітня 2004 року позивач подав до Черкаської міської ради матеріали для погодження місця розташування магазину.
Рішенням від 28 вересня 2005 року №8-466 Черкаська міська рада прийняла рішення «Про відмову у погодженні приватному підприємцю ОСОБА_1 місця розташування магазину по АДРЕСА_1 , біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького та наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки».
У подальшому, постановою від 27.12.2005 у справі №04/4917а Господарський суд Черкаської області визнав недійсним рішення Черкаської міської ради від 28.09.2005 №8-466 «Про відмову у погодженні приватному підприємцю ОСОБА_1 місця розташування магазину по АДРЕСА_1, біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького та наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки».
На підставі вказаної постанови Господарського суду Черкаської області від 27.12.2005 у справі №04/4917а, за замовленням позивача, підприємством «Правозахист-Олімп» розроблено проект землеустрою щодо відведення приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 125 кв.м. під розташування магазину по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького в м. Черкаси .
Вказаний проект землеустрою після погодження його з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і проведення державної експертизи надісланий до Управління земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради для винесення на розгляд сесії ради.
У свою чергу, 24 травня 2007 року Господарський суд Черкаської області у справі №13/2390а за позовом ОСОБА_1 зобов'язав Черкаську міську раду в місячний термін розглянути землевпорядну документацію та прийняти відповідне рішення щодо надання підприємцю ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького під розташування магазину.
Однак, 20 грудня 2007 року Черкаська міська рада прийняла рішення №4-262, яким відмовила в наданні приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького.
Втім, постановою від 24.04.2008 у справі №13/1409а Господарський суд Черкаської області визнав протиправним та скасував рішення Черкаської міської ради від 20.12.2007 №4-262 «Про відмову в наданні приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького».
29 липня 2008 року Черкаська міська рада прийняла рішення №4-631, яким вирішила відмовити ОСОБА_1 в оренді земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Б.Хмельницького без проведення аукціону відповідно до вимог ст. 124 Земельного кодексу України (відсутність об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності ОСОБА_1 на земельній ділянці).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 у справі №07/309 визнано недійсним рішення Черкаської міської ради від 29.07.2008 №4-631 «Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, та внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 07.07.2005 №8-431». Зобов'язано Черкаську міську раду протягом місяця з дня набрання чинності цим рішенням розглянути на сесії проект відведення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 125 кв.м. по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького під будівництво магазину і прийняти рішення з цього питання.
Не зважаючи на викладене, 03.11.2011 Черкаська міська рада прийняла рішення №3-292, яким позивачу відмовлено у наданні без проведення земельних торгів земельної ділянки, площею 125 кв.м. в оренду по АДРЕСА_1 , біля перехрестя із спуском Богдана Хмельницького під розміщення магазину.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2012 року у справі №2а-7421/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 03.11.2011 року №3-292 «Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину по АДРЕСА_1, біля перехрестя із спуском Богдана Хмельницького». Зобов'язано Черкаську міську раду протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням чинності, розглянути на сесії проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького» і прийняти відповідне мотивоване рішення з цього питання.
У зв'язку з невиконанням вказаного рішення суду, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не здійснив у встановлений законом спосіб розгляд проекту землеустрою, поданого позивачем, а ні у строки встановлені ст.123 ЗК України, а ні у строки, встановлені постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2012 року у справі №2а-7421/2011, тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Черкаську міську раду на виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.02.2012 у справі №2а-7421/2011 розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину по АДРЕСА_1, біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, та за наслідками його розгляду прийняти рішення у порядку, строки та спосіб, передбачені чинним законодавством України.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
У силу вимог статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно частин восьмої-десятої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржена до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята вказаної статті).
Отже, вказаними нормами визначено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, зокрема, для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких такі органи приймають рішення про погодження чи відмову в погодженні проекту землеустрою.
При цьому, за правилами частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Згідно частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
У свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 Земельного кодексу України).
На підставі частини дванадцятої статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що для отримання в користування земельної ділянки особа має отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, замовити у відповідної організації розроблення такого проекту, та подати його на затвердження органу місцевого самоврядування.
Відповідно, орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, отримавши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у двотижневий строк з дня його отримання, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або ж про відмову у передачі земельної ділянки у власність.
Вказане питання відповідач вирішує за наслідками розгляду відповідного проекту на пленарному засіданні, шляхом прийняття відповідного рішення.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2012 року у справі №2а-7421/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 03.11.2011 року №3-292 «Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину по АДРЕСА_1, біля перехрестя із спуском Богдана Хмельницького». Зобов'язано Черкаську міську раду протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням чинності, розглянути на сесії проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Богдана Хмельницького» і прийняти відповідне мотивоване рішення з цього питання.
Згідно правової позиції, висловленої в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Разом з тим, як зазначає позивач, з дати подання ним проекту землеустрою на виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2012 року у справі №2а-7421/2011 відповідачем не прийнято рішення про затвердження поданого проекту землеустрою чи відмову у такому затвердженні.
Відповідно до частини першої ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У силу вимог статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно частини другої ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім того, приписами частини першої ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зобов'язання Черкаську міську раду протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили укласти з позивачем довгостроковий договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400-01-008-0135), площею 125 кв.м. по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, строком на 49 років, відповідно до проекту землеустрою та технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (висновок Державної експертизи від 20.12.2006 №54010), вчинених на виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2012 року у справі №2а-7421/2011.
Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є лише одним із способів належного виконання вказаного судового рішення від 16 лютого 2012 року у справі №2а-7421/2011.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Колегія суддів звертає увагу, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про те, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаної постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2012 року у справі №2а-7421/2011, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а.
У той же час, вирішуючи даний спір та зобов'язуючи Черкаську міську раду на виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.02.2012 у справі №2а-7421/2011 розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину по АДРЕСА_1, біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, та за наслідками його розгляду прийняти рішення у порядку, строки та спосіб, передбачені чинним законодавством України, суд першої інстанції не було враховано, що у даному випадку новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але вже на стадії виконання судового рішення - постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.02.2012 у справі №2а-7421/2011.
З вказаним висновком суду першої інстанції погодився і сам позивач з огляду на відсутність апеляційного оскарження такого рішення.
У даному випадку, спонукання відповідача укласти з позивачем довгостроковий договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400-01-008-0135), площею 125 кв.м. по АДРЕСА_1 біля перехрестя зі спуском Б. Хмельницького, строком на 49 років, відповідно до проекту землеустрою та технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (висновок Державної експертизи від 20.12.2006 №54010) є наступним етапом після затвердження органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Втім, у спірних правовідносинах відповідачем, у порушення ст.123 ЗК України, не прийнято жодного з рішень, за результатами розгляду поданого позивачем проекту, по його затвердження чи відмову у такому затвердженні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, колегія суддів вважає, що оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Посилання скаржника на те, що даний спір повинен переглядатись у порядку господарського судочинства колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі п. 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статтями 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з не укладенням договору оренди землі між позивачем та Черкаською міською радою.
У той же час, саме з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору, що носять приватно-правовий характер, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.
Водночас, спірні у цій справі правовідносини відносяться до публічно-правових, оскільки належать до земельних спорів з органом місцевого самоврядування, як суб'єктом владних повноважень, щодо реалізації визначений ЗК України повноважень передачі земельної ділянки і жодним чином не пов'язані із відносинами приватноправового характеру.
Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
На підставі вищенаведеного, беручи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі п. 4 частини першої ст. 238 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Черкаської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити дії - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко