04 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10731/24
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо: не надання довідки про безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України за запитом 01-П від 18.02.2024;
- не проведення остаточного розрахунку при звільненні, яке полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу (з урахуванням уже виплачених сум) з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р., № 704 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р., у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 14.06.2022 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., для визначення розмірів складових грошового забезпечення, а саме: щомісячного грошового забезпечення за період з 14.06.2022 по 08.01.2024 р.р.; грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 р.р.; грошової компенсації за невикористані 60 днів щорічної основної відпустки за 2022, 2023 р.р.; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних місяців служби; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 р.р.;
- зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь в заходах необхідних для забезпечення оборони України за період служби відповідно до вимог постанови КМУ №887 від 22.08.2023 року;
- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум), відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р., № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р., у справі № 826/6453/18), за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01.01.2024 р., на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а саме: щомісячного грошового забезпечення за період з 14.06.2022 по 08.01.2024 р.р.; грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 р.р.; грошової компенсації за невикористані 60 днів щорічної основної відпустки за 2022, 2023 р.р.; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних місяців служби; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 р.р.;
- судові витрати покласти на відповідача у повному обсязі;
- встановити контроль за рішенням суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у званні штаб-сержант на посаді командира зенітно-ракетного відділення роти охорони НОМЕР_2 окремого автомобільного батальйону. Протягом 01.07.2022 року по 31.05.2023 року був прикомандирований до військової частини НОМЕР_3 , в подальшому демобілізований у зв'язку зі смертю рідного брата під час російсько-української війни. Позивач зазначає, що під час проходження служби він отримував щомісячне грошове забезпечення за період з початку служби з 14.06.2022 по день звільнення включно ІНФОРМАЦІЯ_1 , у не повному обсязі; отримав грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 р. у не повному обсязі, за 2024 р. не отримав взагалі; не отримав грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023 р.р.; у не повному обсязі отримав одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 4% відсотків місячного грошового забезпечення за 18 календарних місяців та 25 календарних днів за період служби (14.06.2022-08.01.2024 р.р.). Зазначає, що грошове забезпечення нараховувалось (те, що було виплачене) із помилковим застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2018 р., замість показників, встановлених законом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 р.р. Також вказує, що має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, так як загинув його брат, який був членом його сім'ї та хоча такий у наказі МО №183/уд від 16.01.2024 року не значиться, але брат підпадає під визначення близьких родичів, тому і виплата у зв'язку з його смертю є справедливою вимогою. Вказує, що звертався до відповідача за видачею довідки про участь у бойових діях, проте відповідь йому надана не була.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 14.06.2022 по 20.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 14.06.2022 року по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 20.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить розглянути подані заяви та клопотання; частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції; кожного суддю колегії викласти свою окрему думку при винесенні постанови; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. На думку апелянта, за аналогією слід розглянути даний спір з тієї точки зору, що прожитковий мінімум це не стала та постійна величина, вона є змінною, яка формується виходячи з відповідних показників, які не можуть бути однаковими. Тому, встановлення прожиткового мінімуму на рівні 2018 року є не конституційним. Отже, оскільки суд першої інстанції застосував положення постанови КМУ №481 від 12.05.2023 року у даній справі, тим самим суд діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Апелянт зазначає, що грошове забезпечення йому має бути перераховане відповідно до прожиткового мінімуму, який був прийнятий в ЗУ «Про Державний Бюджет» на рік проходження служби. Вказує, що суд з'ясовував лише питання сум, які виплачувались позивачу. Тому апелянт повторно подає клопотання про витребування доказів. Апелянт зазначає, що у суді апеляційної інстанції розміри витрат на правничу допомогу складають: 800 грн/1год, 8 годин = 6400,00 грн.
До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про витребування доказів, в якому він просить витребувати від військовій частині НОМЕР_1 наступні відомості:
- щодо періодів знаходження в районі ведення бойових дій (населений пункт, місто, район, область) ОСОБА_1 в період служби у в/ч НОМЕР_1 з 14.06.2022 по 29.05.2023., за які останній отримав додаткову грошову винагороду в розмірі від 30 тис. грн.;
- на якій підставі (наказ, розпорядження) ОСОБА_1 отримував від в/ч НОМЕР_1 додаткову грошову винагороду у розмірі від 30 тис. грн. відповідно до відомостей, наданих в/ч НОМЕР_1 у листі №612 від 12.03.2024 р.;
- копію завірену належним чином рішення (наказу, розпорядження) в/ч НОМЕР_1 про направлення ОСОБА_1 у відрядження з додатковими відомостями щодо: пункту призначення, найменування військової частини (установи, організації), куди відряджався ОСОБА_1 , строк та терміни відрядження, мета відрядження та посвідчення про відрядження.
Витребувати від військовій частині НОМЕР_3 наступні відомості:
- накази/розпорядження щодо періодів знаходження в районі ведення бойових дій (населений пункт, місто, район, область) ОСОБА_1 в період служби у в/ч НОМЕР_3 з 14.06.2022 по 29.05.2023 р.р.;
- на якій підставі ОСОБА_1 нараховувалась в/ч НОМЕР_1 додаткова грошова винагорода у розмірі від 30 тис., грн. відповідно до відомостей наданих в/ч НОМЕР_1 у листі №612 від 12.03.2024 р.;
- витяг з інструктажів по охороні праці з місця несення служби (Дніпропетровська область Криворізький район, пас №2 район Сурікового заводу «Промзона») ОСОБА_1 (з його підписами) в період з 14.06.2022 по 29.05.2023 р.р., який був прикомандирований до в/ч НОМЕР_3 ;
- надати довідку про грошове забезпечення та грошовий атестат за період служби у в/ч НОМЕР_3 .
Витребувати від центрального юридичного управління генерального штабу Збройних Сил України відомості щодо:
- розміщення угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (населений пункт, район, місто, область) в період з 14.06.2022 по 29.05.2023 р.р., куди входила в/ч НОМЕР_3 , де ніс службу ОСОБА_1 , в складі вказаного угрупування; чи відносився вказаний район перебування до району ведення бойових дій, де передбачена додаткова винагорода у розмірі 100 тисяч гривень.
Також, до апеляційної скарги апелянтом додано заяву про винесення окремої ухвали (повторно), в якій ОСОБА_1 просить постановити окрему ухвалу, щодо:
- подання відповідачем та представником відповідача процесуальних документів до підсистеми Електронний Суд без належного підтвердженого відповідною довіреністю обсягу повноважень;
- застосувати заходи процесуального примусу та направити Відповідачу ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;
- зобов'язати відповідача дотримуватись норм та положень КАС України. Накласти на відповідача штраф у розмірі 5 (п'яти) прожиткових мінімумів - у зв'язку з введенням суду в оману, проявою не поваги до судді ОСОБА_2 , позивача, та подання безпідставних заяв.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що підстави для висновку про наявність у відповідача підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні. А отже, на думку апелянта, в діях військової частини НОМЕР_1 (як і в усіх інших військових частинах, установах, закладах) немає протиправності, а навпаки всі дії відповідають вимогам чинної редакції Постанови №704. Усім військовослужбовцям ЗСУ продовжують нараховувати та виплачувати грошове забезпечення у відповідності до вимог Постанови №704 у чинній редакції. Апелянт зазначає, що підстави для висновку про наявність у Відповідача підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні. Щодо розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення, апелянт вказує, що цей вид допомоги не є обов'язковою виплатою, у тому числі й у разі звільнення. Вказує, що визначення розрахункової величини для визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців відноситься до дискреційних повноважень саме Кабінету Міністрів України (окрім того саме Уряд готує проект наказу про Державний Бюджет, який затверджується Верховною Радою України), то як наслідок, на думку апелянта, відповідач діяв у встановлений спосіб та у визначених (чинною редакцією постанови КМУ №704) межах. Зазначають, що протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня.
19 червня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить прийняти рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Що стосується клопотання апелянта про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.4 ст.79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа вих. №612 від 12.03.2024 року ОСОБА_1 в період служби у військовій частині НОМЕР_1 з 14.06.2022 року по 08.01.2024 року в районах ведення бойових дій не перебував, у зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє клопотання апелянта в частині витребування у відповідача періодів знаходження в районі ведення бойових дій, оскільки такі відомості є в матеріалах справи.
Також, колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню клопотання про витребування від центрального юридичного управління генерального штабу ЗСУ відомостей щодо розміщення угрупування військ «Херсон» в період з 14.06.2022 по 29.05.2023 року (населений пункт, район, місто, область), так як позивач в позовній заяві зазначає своє перебування в Дніпропетровській області Криворізький район, пас № 2 район Сурікового заводу «Промзона», та будь якого іншого місця проходження служби в цей час не зазначає.
При цьому, Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, є нормативним актом, а тому місце розміщення саме угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не має відношення до предмету спору та обставин, які підлягають доказуванню.
Колегія суддів зазначає, що довідки-розрахунки про грошеве забезпечення та грошовий атестат знаходяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим, клопотання апелянта про витребування доказів не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно наказу командира в/ч НОМЕР_4 №147 від 14.06.2022 року штаб-сержант ОСОБА_1 призначений на посаду командира зенитно-ракетного відділення в/ч НОМЕР_4 .
За наказом командира в/ч НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 12.07.2022 року Nє175 ОСОБА_1 вибув у відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з 13 липня 2022 року до окремого розпорядження.
Згідно витягу з наказу командувача Оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (в/ч НОМЕР_5 ) по стройовій частині №193 від 29.05.2023 року вважати таким, що вибув зі складу сил і засобів з 29.05.2023 року штаб-сержанта ОСОБА_1 командира зенитно-ракетного відділення (т.1 а.с.17).
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по особовому складу) від 06.12.2023 року №359-рс штаб-сержанта ОСОБА_1 звільнено у запас за п.п. «ґ» (через сімейні обставини або інші поважні причини).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 08.01.2024 року №8 (по стройовій частині) вирішено вважати таким, що вибув та виключити з 08.01.2024 року зі списків особового складу штаб-сержанта ОСОБА_1 ,
Також у наказі вказано, що вислуга років станом на 08.01.2024 року становить календарна - 4 роки 03 місяці 29 днів, пільгова -00 років 00місяців 00 днів.(т.1 а.с.18).
20.02.2024 року позивач направив засобами поштового зв'язку запит до відповідача про отримання відомостей №01-П, у якому просив повідомити чи перебував він в районах ведення бойових дій в період служби, та надати довідку про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України за формою встановленою в додатку №6 постанови КМУ №431, надати витяг з інструктажів по охороні праці з місця несення служби з його підписами (Дніпропетровська обл.. Криворізький р-н. пас №2) .
На вказаний запит відповідач надав відповідь вих. №612 від 12.03.2024 року, у якому повідомив, що ОСОБА_1 в районах ведення бойових дій в період служби у в/ч НОМЕР_1 з 14.06.2022 року по день звільнення 08.01.2024 року не перебував та на адресу в/ч НОМЕР_1 від в/ч НОМЕР_3 (де позивач перебував у відрядженні) довідка про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України не надходила. Щодо отримання витягу з журналу інструктажів по охороні праці з місця несення служби Дніпропетровська обл. Криворізький р-н. пас №2, то слід звернутися до в/ч НОМЕР_3 , в якій позивач перебував у відрядженні. Допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки виплачена при звільненні.
Грошова компенсація за щорічну відпустку за 8 днів січня 2024 року позивачу не виплачувалась, виходячи з того, що вона обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки за кожний повний місяць служби до кінця календарного року, тоді як позивач прослужив в 2024 році 8 днів (менше місяця), так само й допомога на оздоровлення за 2024 рік не повинна виплачуватися. Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2024 роки, то в 2022 році позивач її отримав, а за 2023-2024 роки не повинен її отримувати, так як не входить до переліку підстав зазначених у наказі МО №83 від 06.03.2022 року та відповідний рапорт з підтверджуючими документами не подавав. Щодо підйомної допомоги, то він як призваний на військову службу під час мобілізації не має право на її отримання. Також вказано, щодо відсутності заборгованості з виплати грошового забезпечення.
Згідно довідки №611 від 12.03.2024 року виданої відповідачем в період військової служби в в/ч НОМЕР_1 з 14.02.2022 по 08.01.2024 року позивачу для обчислення посадового окладу при розрахунку грошового забезпечення застосувався сьомий тарифний розряд (коефіцієнт 1,7) відповідно до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року із врахуванням розміру прожиткового мінімуму 1762 грн. (т. 1 а.с.31 оборот).
Згідно листа в/ч НОМЕР_3 вих. №500 від 29.03.2024 року ОСОБА_1 не перебував в період з 01.07.2022 року по 31.05.2023 року у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_3 , та виплата грошового забезпечення не здійснювалась в/ч НОМЕР_3 , так як вона виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира тобто у в/ч НОМЕР_1 (т.1 а.с.38). Щодо перебування позивача в районах ведення бойових дій в період служби у в/ч НОМЕР_3 з 01.07.2022 року по 31.05.2023 року, то такою інформацією військова частина НОМЕР_3 не володіє, так як місцевість, яка вказана позивачем у запиті входила до складу угрупування ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що є доведеними та обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 14.06.2022 по 20.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 14.06.2022 року по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 20.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї ж норми визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття Постанови №704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24.02.2018 набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови №103, яким вносились зміни до постанов КМУ, що додаються, зокрема п. 4 Постанови №704.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 виснував таке:
а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий висновок у подальшому також неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 29.03.2023 у справі №640/8668/21, від 09.05.2023 року у справі №380/5158/22 та від 05 березня 2024 року у справі № 200/8232/21.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеного правового висновку.
Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів дійшла до висновку, що розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Натомість, 12 травня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» скасовано дію підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови №103 та внесені зміни до пункту 4 постанови №704, відповідно до яких абзац перший зазначеного пункту викладено у наступній редакції:
“Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Зазначені зміни набули чинності 20 травня 2023 року. Отже, з дати набуття чинності зазначених змін, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб є стала величина у розмірі 1762 гривні.
Тобто, станом на 01.01.2024 постанова №704 не містить приписів щодо використання розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
З 20 травня 2023 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів є стала величина у розмірі 1 762,00 гривні.
Так, зі змісту довідки №611 від 12.03.2-24 року та відзиву відповідача вбачається, що розмір посадового окладу, позивачу визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, з урахуванням п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 (в редакції чинній на момент проходження військової служби позивачем ).
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з 14.06.2022 до 20.05.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Підстави для задоволення вимог щодо перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 21.05.2023 по 08.01.2024р., виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року (3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум відсутні, оскільки як вже зазначалося вище з 20.05.2023 року діє нова редакція Постанови КМУ №704, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач під час проведення розрахунку з відповідачем у січні 2024 року правомірно застосував суму 1762 грн. для розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення вимог позивача, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з 14.06.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум; зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 20.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо періоду з 20.05.2023 року по 08.01.2024 року належить відмовити.
Щодо ненадання довідки про безпосередню участь в заходах необхідних для забезпеченні оборони України за запитом 01-П від 18.02.2024 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
28 лютого 2022 року на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пункт 1 постанови КМУ №168 передбачає, що військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З 18 жовтня 2022 року редакція цього пункту постанови КМУ №168 діяла у редакції, яка додатково передбачила, що виплата вказаної додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Обов'язкові умови виплати передбаченої виплатою додаткової винагороди військовослужбовцями у розмірі до 100 000 грн:
- період дії воєнного стану;
- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів;
- наявність наказу командира (з 18.10.2022р.).
Якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має встановлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів.
Позивач в обґрунтування вимог зазначає, що він під час перебування у відрядженні до оперативного угрупування військ «Херсон» до травня 2023 року виконував бойові завдання, що підтверджується випискою з рахунку у додатку 7 де отримував грошову винагороду.
Колегія суддів критично ставиться до даного твердження, так як відповідачем надано до суду копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 , якими позивачу виплачувалась додаткова винагорода:
наказом (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.07.2022 року Nє152 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за червень 2022 року, а саме 17 000 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє956.наказом (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.08.2022 року Nє181 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за липень 2022 року, а саме 30 000 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє956.наказом (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.09.2022 року Nє204 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за серпень 2022 року, а саме 30 000 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє956.наказом (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.10.2022 року Nє232 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за вересень 2022 року, а саме 30 000 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє956.наказом (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.11.2022 року Nє267 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за жовтень 2022 року, а саме 30 000 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє956.наказом (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.12.2022 року Nє302 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за листопад 2022 року, а саме 30 000 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє956.наказом (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.01.2023 року Nє9 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за грудень 2022 року, а саме 30 000 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє956.наказом (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.02.2023 року Nє47 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за січень 2023 року, а саме 30 000 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє957.наказом (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.05.2023 року Nє158 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за лютий 2023 року, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 30.04.2023 року вих. Nє2/1081, а саме 30 000 гривень, за березень 2023 року, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 30.04.2023 року вих. Nє2/1086, а саме 30 000 гривень, за квітень 2023 року, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 04.05.2023 року вих. Nє2/1215,а саме 30 000 гривень.
Таким чином, позивач в червні 2023 року отримав 90 000 гривень додаткової винагороди нарахованої за лютий 2023 року, березень 2023 року та квітень 2023 року, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє957.
Тому сума 90000грн. не є доказом участі позивача у бойових діях в період до 31.05.2023 року.
Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.08.2023 року Nє239 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за травень 2023 року, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 01.06.2023 року вих. Nє2/1993, а саме 29 000 гривень. Тому, позивач в серпні 2023 року отримав разом з додатковою винагородою за липень 2023року 29 000 гривень додаткової винагороди за травень 2023 року, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє957. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2023 року Nє155 ОСОБА_1 прибув з відрядження з оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та приступив до виконання службових обов?язків.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.07.2023 року Nє224 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за червень 2023 року, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє957.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 31.07.2023 року Nє216 ОСОБА_1 вибув у відрядження до відокремленого відділу зберігання Nє1 н.п. Лісничівка Одеської області, оперативного угрупування військ «Дністер», з метою безпосереднього виконання завдань з логістичного забезпечення.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.08.2023 року Nє230 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за липень 2023 року, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року Nє957.
Таким чином, апелянт в серпні 2023 року отримав 46 677,42 гривень додаткової винагороди нарахованої за травень 2023 року, червень 2023 року та липень 2023 року. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.09.2023 року Nє271 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за серпень 2023 року, а саме 14 516,14 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року N957.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.10.2023 року Nє323 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за вересень 2023 року, а саме 13 000 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком грошового забезпечення від 23.04.2024 року N957.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.11.2023 року Nє375 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці - за вересень 2023 року та за жовтень 2023 року.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.12.2023 року Nє391 ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяці -за листопад 2023 року.
Таким чином, Позивач в грудні отримав 30 516,13 гривень додаткової винагороди нарахованої за вересень 2023 року, жовтень 2023 року та листопад 2023 року.
Порядок виплати вищевказаної надбавки врегульований п.2-11 Розділу ХХХІV Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам»(в редакції згідно Наказу МО №44 від 25.01.2023 року) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
3. Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
4. Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
5. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
6. Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Особливості підтвердження участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_7 та підпорядкованих їй військових частин у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління визначаються командиром військової частини НОМЕР_7 .
7. Керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.
Підтвердження виконання військовослужбовцями завдань на розгорнутих пунктах управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснюється на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України про включення до складу відповідного пункту управління.
8. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
9. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
10. У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини),- виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
11. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять будь - яких довідок інших військових частин, до яких позивач був відряджений (А2393 або А1319) про те, що він приймав безпосередню участь у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
При цьому посилання позивача, на те що він виконував бойові завдання на території Дніпропетровська обл. Криворізький р-н. пас №2 колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року (із змінами) затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Та у вказаному переліку в Дніпропетровській області Криворізькому районі вказана тільки Зеленодольська міська територіальна громада, та до 06.03.2023 року Широківська селищна територіальна громада, тоді як позивач вказує район Сурікового завода, який не розташований в Зеленодольській міській територіальній громаді або Широківській СТГ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань (2022-2023 р.р.), враховуючи положення Постанови №704, щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (з урахуванням раніше проведених виплат), оскільки відсутні належні, достовірні та допустимі докази щодо її нарахування та виплати позивачу у вказаному періоді.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується заяви ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У заяві позивач вказує на зловживання процесуальними правами відповідачем та на його бездіяльність, у зв'язку з чим, позивач вважає, що відносно відповідача необхідно постановити окрему ухвалу.
Відповідно до статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Разом з тим, колегією не виявлено таких порушень закону, пов'язаних з предметом даної справи, про які належить інформувати компетентні органи, уповноважені на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Крім того, реалізація такої процесуальної дії, як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.
Що стосується клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги позивача, в даному випадку судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі є Одеський окружний адміністративний суд.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає задоволенню.
Що стосується клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні підстави для стягнення судових витрат на його користь.
Що стосується судових витрат ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції, якщо позивач вважає, що Одеським окружним адміністративним судом не вирішено питання про судові витрати, позивач має право звернутись до суду в порядку ст. 252 КАС України.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик