03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30739/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 в адміністративній справі №160/30739/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просив суд:
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 1 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 01 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незазначення інформації в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року щодо надання відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік;
- зобов'язати внести зміни в наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року;
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі грошового забезпечення за останньою займаною посадою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 в адміністративній справі №160/30739/23 позовні вимоги задоволено частко.
Визнано протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 1 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 01 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незазначення інформації в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року щодо надання ОСОБА_1 відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 внести зміни в наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року в частині зазначення інформації щодо надання ОСОБА_1 відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та ухвалити нове судове рішення, яким зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідачем також подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди, передбачених абзацом 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року за період з 01 серпня 2023 по 31 жовтня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум, та визнання таких дій протиправними, прийняти нову постанову, якою в задоволенні таких позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Командуванням ІНФОРМАЦІЯ_2 26.07.2023 року.
Наказом начальника командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2022 року №222 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
У період з 02.11.2022 року по 31.10.2023 року солдат ОСОБА_1 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу Командира 25 окремої повітрянодесантної бригади (по особовому складу) №6-РС від 07 січня 2023 року відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України солдат ОСОБА_1 зарахований в розпорядження, оскільки прирівняний до військовослужбовців, які перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 714 від 06.07.2023 року, затвердженого 21-ю регіональною ВЛК 21.07.2023 року, позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
Наказом начальника командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2023 року №218 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
При звільненні ОСОБА_1 , з останнім, Військовою частиною НОМЕР_1 не проведено повний розрахунок з виплати грошового забезпечення, а саме окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) за період з 01 серпня по 31 жовтня 2023 року.
Окрім цього, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 218 від 31.10.2023 року не містить інформації щодо надання відпустки як учаснику бойових дій 2023 рік.
Також при звільненні ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік та не здійснена виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі грошового забезпечення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Надаючи оцінку позовним вимогам в частині виплати грошового забезпечення з 1 серпня по 31 жовтня 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України (в редакції Постанови КМ № 1001 від 15.09.2023 року застосовується в частині виплати додаткової винагороди з 1 червня 2023 року) від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ( в редакції Постанови КМ №1001 від 15.09.2023 року) військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Відповідно до абзацу 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку 260 військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).
Відповідно до приміток до даного абзацу, нарахування грошового забезпечення в розмірі 20 100 грн здійснюється з 1 червня 2023 року.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено наявною в матеріалах даної справи довідки Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2023 року, позивачу нараховано грошове забезпечення за спірний період в наступному розмірі: за серпень 2023 року у розмірі 4 210,42 грн., за вересень 2023 року у розмірі 530 грн. та за жовтень 2023 року у розмірі 530 грн., що не заперечується відповідачем.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач не заперечував, що додаткова винагорода у розмірі 20 100 грн. (запроваджена у чинному законодавстві з 01.06.2023 року) за спірний період позивачу не виплачувалася, при цьому, відповідач в апеляційній скарзі зазначає що у лютому 2024 року (тобто після ухвалення рішення по справі судом першої інстанції) на користь позивача нараховано додаткову винагороду з розрахунку 20100 грн. (пропорційно дням) за період 21.07.2023-31.10.2023 року, отже на думку відповідача спір між сторонами із зазначеного предмету відсутній, та на підтвердження проведення розрахунку надав до матеріалів справи довідку від 25.02.2024 року № 36/ФЕС.
Позивач, в апеляційній скарзі зазначені обставини, щодо проведення відповідачем у лютому 2024 року на його користь виплат додаткової винагороди з розрахунку 20100 грн. за період 21.07.2023-31.10.2023 року, - підтверджує.
Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обгрунтовним.
Щодо позовних вимог в частині здійснення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік в розмірі грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.33.1, 33.2 Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної з 01 березня 2018 року, далі Постанова №704) передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За змістом пп.3 п.5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.1, 7 і 9 Розділу XXIV. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (чинної з 20 липня 2018 року) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Перелік обставин, коли військовослужбовцю надається матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, регламентується окремим дорученням Міністра оборони України № 2683 від 1 лютого 2023 року.
Тож отримати допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення можна виключно за наявності таких підстав:
- смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
- поранення військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану;
- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
- порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
- онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та/або хімієтерапія);
- захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C;
- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою (сумарно більше як 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
- сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Таким чином, позивач обгрунтовано посилається на те, що виплата військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на 2023 рік передбачено Окремим дорученням Міністра оборони України № 2683 від 1 лютого 2023 року. До таких випадків належить і поранення військовослужбовця під час виконання завдань під час воєнного стану.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п.9 Розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ № 260 від 07.06.2018 року, - розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Колегія суддів зазначає, що позивач не надав та матеріали справи не містять доказів про те, що позивач звертався до відповідача із відповідною заявою (рапортом) про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо під час звільнення чи під час проходження військової служби.
Враховуючи факт того, що позивач з відповідним рапортом не звертався, у відповідача не виникло обов'язку здійснювати виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки право ініціювати виплату вказаного виду матеріальної допомоги належить виключно військовослужбовцю за наявності підстав, передбачених рішенням Міністра оборони України від 01.02.2023 року № 2683/з, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційних скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 в адміністративній справі №160/30739/23,- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 в адміністративній справі №160/30739/23,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко