Справа № 288/31/24
Провадження № 2-п/288/4/24
03 жовтня 2024 року смт. Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді -Зайченко Є. О.,
за участю секретаря судових засідань - Корнієнко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 червня 2024 року по справі № 288/31/24,
В провадженні Попільнянського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа № 288/31/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та 14 червня 2024 року в даній справі ухвалено заочне рішення.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява в якій він просить скасувати заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 червня 2024 року та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та просить розглядати заяву за його відсутності.
Як на підставу для звернення до суду з даною заявою посилається на те, що йому не було відомо про розгляд вказаної справи в суді, також він не був присутнім під час розгляду справи та проголошення рішення, так як є мобілізованим з 2022 року та проходить військову службу, також він не згоден із нарахуванням Позивачем вказаної суми та стягненням її за судовим рішенням.
Вважає безпідставне нарахування позивачем заборгованості по процентам виходячи з 3,5% від суми несвоєчасного поверненого кредиту за кожен день користування.
Пунктом 3.3 кредитного договору передбачено плату за користування кредитом у вигляді процентної ставки 3,5% за кожен день від суми несвоєчасно повернутого кредиту, а не річних від простроченої суми, як передбачено ч. 2 ст.625 ЦК. Відтак, 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день прострочення не мають нічого спільного із правовою природою процентів, які можуть бути нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України і підхід до нарахування таких 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день носить явно несправедливий характер, тобто таке нарахування є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними, і такими, що задоволені без врахування вказаних обставин.
Відповідно до п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Таким чином сума, яка нарахована позивачем та стягнута судом за заочним рішенням, в розмірі 12285,00 гривень, перевищує 50% вартості продукції (3000 гривень тіло кредиту /2 = 1500 гривень), а тому в такому розмірі позовна вимога задоволена помилково.
Також вважає, що заявлена позивачем сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 гривень, яка задоволена судом та стягнута з нього на користь Позивача, є завищеною, такою що не відповідає складності справи, не співмірна з заявленою ціною позову, витраченим часом на підготовку та подачі позовної заяви з додатками, справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, тому сума може бути зменшена за заявою сторони процесу, однак він був позбавлений можливості це зробити.
У зв'язку з цим, вважає, що заочне рішення суду підлягає перегляду для реалізації його права, наданого процесуальним законодавством України, що надає право людині на справедливий судовий розгляд і законний захист прав.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в заяві просив розгляд проводити без його участі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.
Суд, дослідивши заяву та матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно частини першої статті 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 червня 2024 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Вирішено Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ріальто» (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, Код ЄДРПОУ: 43492595) заборгованість за Договором № 210122-33722-1 від 22 січня 2021 року в розмірі 16956 гривень 60 копійок та сплачений судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 гривень 00 копійок.
Відповідно до вимог частини 1 статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно частини 3 статті 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Частиною 7 статті 285 ЦПК України визначено, що до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.
Згідно частини 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив причин неявки, а також не подав відзив на позову заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Лише за сукупності цих двох умов можна стверджувати про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, слід вважати такі фактичні дані, на підставі яких суд може встановити обставини, що обґрунтовують заперечення проти позову, а також інші обставини, які б вплинули на зміст ухваленого за результатами заочного розгляду справи рішення суду.
Як передбачено пункту 3, 4 частини другої статті 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це та посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, згідно норм пункту 2 частини 7 стаття 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно Судових викликів № 288/31/24/3052/24 від 15 лютого 2024 року та № 288/31/24/5884/24 від 05 квітня 2024 року, №288/31/24/9316/24 від 04 червня 2024 року розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_1 повідомлений про судові засідання.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України, визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Таким чином, суд приймає до уваги, що відповідачу було достовірно відомо про те, що між сторонами існує спір і те, що справа перебуває на розгляді в суді, проте правом на подання заперечення на позовну заяву відповідач не скористався.
Разом з тим, в своїй заяві про перегляд судового рішення посилається на те, що про судове рішення він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд звертає увагу, на те, що реєстр також містить ухвалу суду про відкриття провадження по справі.
Відповідно до листа Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Резолюції №R (84)5 Комітету Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи через забезпечення доступу сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захисту їх від зловживань та затримок, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
У відповідність до частини 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Відповідно чинного законодавства, заочне рішення суду може бути скасоване лише при обов'язковій сукупності таких умов: поважності причин неявки у судове засідання та неподання відзиву на позовну заяву; та встановлення судом, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильно вирішення справи.
Відсутність однієї з умов виключає можливість скасування заочного рішення.
Доводів, які б впливали на правильність ухваленого судом заочного рішення від 14 червня 2024 року заява про перегляд заочного рішення не містить.
Таким чином, суд вважає, що докази, на які посилається заявник у заяві про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для вирішення даної справи, оскільки вони не спростовують встановлені судом обставини у справі.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Виходячи з наведеного, суд вважає, що на момент ухвалення заочного рішення відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, без поважних причин не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, до того ж відповідач не посилається на додаткові докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, і які не були досліджені судом, суд ухвалив рішення відповідно до вимог ЦПК України, на підставі наявних в ній доказів, а тому, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для перегляду заочного рішення.
У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись статтями 27, 128, 130-131, 258-260, 284-288, 351, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 червня 2024 року по справі № 288/31/24 - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко