Справа № 466/13666/23 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.
Провадження № 22-ц/811/1544/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
01 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Шевченківського районного судум. Львова від 17 квітня 2024 року в складі судді Невойта П.С. у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У грудні 2023 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи (далі Умови) в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
29 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що ця анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язався виконувати його умови.
Відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 20 000 грн.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість в сумі 41 723 грн. 75 коп., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року позов АТ «Універсал банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 29.08.2019 в розмірі 25 170 грн. 64 коп. та 2684 грн. судового збору.
У решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицями розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомленим з умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.
Зазначає, що Умови та правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають у загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи, та, в розумінні стюст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов'язків сторін, всю іншу інфомацію, необхідну для укладення договору.
Таким чином, невиконання боржником умов договору, на які погодився відповідач та погодився в Анкеті-заяві (стосоно того, що догвір про надання банківських послуг складається не лише в Анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов'язковість договору.
А тому посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не грунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Звертає увагу, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, а тому в останнього виникла заборгованість в загальному розмірі 41 723,75 грн., що складається із загального залишку заборгованості (тілом кредиту) - 41 723,75 грн. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України (в редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договром, ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, відтак дійшов висновку про стягнення заборгованості в розмірі 25 170 грн. 64 коп, яка існувала станом на 14.03.2024, виходячи з наданих стороною позивача письмових пояснень. В решті в задоволенні позову відмовив, виходячи з принципу диспозитивності.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суду, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що 29 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» (а.с.58).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови (п. 2).
Згідно з п.3 Анкети-заяви відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірних у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Крім цього, згідно із п.6 Анкети-заяви від 29.08.2019 відповідач ОСОБА_1 просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Також визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або Банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису.
За змістом п.п.9, 11 Анкети-заяви від 29.08.2019 відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку та просив усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Також, відповідно до п.10 Анкети-заяви, відповідач надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк» без додаткових його розпоряджень для погашення будь-яких інших її грошових зобов'язань перед банком, що випливають з умов договору або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком.
До позовної заяви позивач додав витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг, затверджених Протоколом Правління №33/1 від 22.08.2019, набрали чинності з 23.08.2019 (а.с.62-112).
Згідно із довідкою про розмір кредитного ліміту від 06.12.2023, на ім'я ОСОБА_1 в АТ «Універсал банк» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні. Розмір встановленого кредитного ліміту по поточному рахунку№ НОМЕР_1 становить 20 000 грн (а.с.57).
З наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.08.2019 вбачається, що станом на 07 листопада 2023 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість загальним розміром 41 723,75 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 41 723,75 грн (а.с. 49-56).
Згідно із довідкою про рух коштів по картці від 17.02.2024 за період з 01.02.2021-17.02.2024 кредитний ліміт - 20 000 грн., заборгованість (станом на 17.02.2024) - 27 854,63 грн., баланс на початок періоду - (-)31 854,63 грн, баланс на кінець періоду - (-) 7854,63 грн. (а.с.150).
В свою чергу, відповідно до довідки про рух коштів по картці від 14.03.2024 за період з 29.08.2019-14.03.2024 кредитний ліміт - 20 000 грн., заборгованість (станом на 14.03.2024) - 27 854,63 грн., баланс на початок періоду - 10 000 грн, баланс на кінець періоду - (-) 7854,63 грн., сума витрат за період: 203767,77 грн., сума зарахувань за період : 175 913,14 грн. (а.с.160).
У письмових поясненнях у справі, поданих АТ «Універсал Банк» 19.03.2024, представник позивача просив стягнути загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 25 170,64 грн. При цьому вказував на те, що станом на день звернення до суду, заборгованість відповідача становила 41 723,75 грн., проте вже після подання позову до суду, заборгованість відповідача зменшилась у зв'язку з погашенням частково ним заборгованості та така станом на 14.03.2024 становить 25 170, 64 грн. Зазначив, що відповідач використав 201 083,77 грн, а вніс на карту 175 913,14 грн., відповідно різниця становить 25 170,64 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки внесена відповідачем сума коштів на банківський рахунок в розмірі 175913,14 грн є меншою від загальної суми заборгованості в розмірі 201 083,77 грн, тому саме різниця в сумі 25 170,64 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, колегія суддів вважає, що суд враховуючи надані стороною позивача письмові пояснення, в достатній мірі не пересвідчився у правильності розрахунку, не врахував те, що сторона позивача не відмовлялась від частини позовних вимог, а тому виходячи з довідки про рух коштів по картці від 14.03.2024 за період з 29.08.2019-14.03.2024 заборгованість відповідача на 14.03.2024 становить 27 854,63 грн., а не 25 170,64 грн. (203767,77 - 175913,14).
Доказів на спростування наведеної заборгованості станом на 14.03.2024 відповідач суду не надав.
Судова колегія звертає увагу, що виписка з банківському рахунку є належним доказом, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов'язків з погашення кредиту.
Відповідно до положень ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банкового рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
Верховний Суд у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання та використання кредитних коштів, тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що узгоджується із усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суд зазначив, що витяг з тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, розміщені на сайті https://www.monobank.ua/rates, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.08.2019 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Додані банком до позову умови і правила надання банківських послуг, тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, в яких визначені умови кредитування, не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки не підписані відповідачем, а інформація про ПІБ споживача, його підпис та дата підпису, які накладені у вигляді електронного цифрового підпису відсутня.
При цьому, відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (на який посилається позивач в апеляційній скарзі): електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Проте, надані позивачем умови і правила надання банківських послуг, тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, не підписані відповідачем відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відсутня інформація про ПІБ споживача, його підпис та дата підпису, які накладені у вигляді електронного цифрового підпису відсутня.
Доказів, протилежного, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, банк не надав.
При цьому, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані позивачем правила та умови кредитування не є складовою кредитного договору від 29.08.2019, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.
Оскільки стороною відповідача рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року не оскаржувалось, проте судом в достатній мірі не перевірено наданий строною позивача розмір заборгованості, колегія суддів доходить висновку про часткове задовоення апеляційної скарги та зміни судового рішення в частині визначення заборгованості, яка на 14.03.2024 становить 27 854,63, грн., а не 25 170,64 грн. В решті ршення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 квітня 2024 року в частині визначення розміру заборгованості змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 29.08.2019 у розмірі 27 854 (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) гривень 63 копійок.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови.
Повний текст постанови складений 01 жовтня 2024 року.
Головуючй А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк