Справа № 457/1330/24
провадження №2/457/278/24
30 серпня 2024 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Марчука В.І.,
секретар судового засідання Ярова О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради Львівської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Трускавецький міський суд Львівської області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітньої дитини. В підтвердження заявлених вимог посилається на те, що 28 жовтня 1999 року він уклав шлюб з відповідачкою. Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на день звернення з даним позовом до суду є повнолітньою та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачкою не склалося внаслідок взаємного непорозуміння. На перших порах спільного життя були хороші сімейні відносини. Але поступово гарні стосунки переросли у постійні конфлікти і сварки, що важко позначалось на фізичному і психологічному стані позивача. Свідками напружених стосунків батьків є їхні діти, що теж впливає на їх психологічний стан. Вони не знаходять точок дотику в жодному питанні. У них як виявилось, абсолютно різні погляди на сімейне життя, цінності та життєві пріорітети, через те у позивача з відповідачкою виникають непорозуміння і суперечки. Позивач втратив довіру до відповідачки та почуття любові. Всілякі суб'єктивні причини останніх років ще більше загострили конфлікти в сім'ї, що призвели до повного припинення шлюбних стосунків. Вже більше року відповідачка проживає в м. Трускавці. Спільного господарства сторони не ведуть, а тому подальше сумісне життя і збереження сім'ї не можливе. Позивач вважає, що надання строку для примирення не виправить стан шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуться протягом тривалого часу. Позивач добре забезпечений, тому взмозі належним чином надавати своєму синові все необхідне для його розвитку та виховання. Син повністю перебуває на утриманні позивача, зростає під його наглядом, він займається його вихованням. Матір не цікавиться життям сина, фінансово його не утримує. Проживати однією сім'єю та виховувати разом дитину відповідачка не бажає, тобто, не виконує свої батьківські обов'язки та самоусунулась від виховання сина. Позивач має змогу забезпечити всім необхідним свого сина, дбає про створення якнайкращих побутових умов для нього, постійно слідкує за його станом здоров'я, харчуванням, зовнішнім виглядом та розвитком, виховує та піклується про нього, а також всіма силами намагається забезпечити гідний рівень життя, користується авторитетом серед сусідів та друзів, ніколи не позбавлявся батьківських прав, не зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, не страждає будь-якими психічними розладами, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та визначити місце проживання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує неповнолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак від нього на адресу суду поступила заява в якій він просить розглянути справу у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, відзив на позовну заяву не подавала, подала заяву про розгляд справи у її відсутності в якій визнала позовні вимоги та просила їх задоволити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - представник Органу опіки та піклування Дрогобицької міської ради в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду заяву, в якій просять проводити розгляд справи у відсутності їхнього представника, щодо вирішення спору покладаються на думку суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши всі докази, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (ч.ч.3,4 ст.56 СК).
У відповідності до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини.
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім'ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім'ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім'ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.
Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім'ї.
Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У статті 112 СК України регламентовано, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Суд, вирішуючи справу про розірвання шлюбу, перш за все виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача і що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Відповідно до вимог ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч.3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
На даний час позивач з сином проживає окремо від відповідачки у приватному будику, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 28.08.2024 року виданим відділом Органу опіки та піклування Дрогобицької міської ради, а відповідачка проживає за місцем реєстрації.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до частин 1,2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи, та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону здоров?я» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до Законів України.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу (СК) України, батько й мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, зокрема й у випадках, коли шлюб між ними розірвано, і незалежно від того, чи були вони у шлюбі. Важливим є те, що права батьків не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ст. 155 СК).
Крім того, судом взято до уваги Акт обстеження умов проживання в будинку по АДРЕСА_2 в якому вказано, що позивач проживає разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народженняю Син забезпечений окремою кімнатою яка облаштована ліжком для сну, шафою для одягу, письмовим столом, необхідним сезонним одягом та взуттям, книжками відповідно до віку, шкільним приладдям та всім необхідним для належного проживання та виховання.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 28 жовтня 1999 року уклав шлюб з відповідачкою, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів громадянського стану Трускавецької міської ради Львівської області, про що зроблено актовий запис за №133, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .
В шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 18.05.2009 року видане органом реєстрації актів цивільного стану Болехівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналізуючи вище викладене, судом встановлено, що оскільки дитина проживає з позивачем та відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати неповнолітня дитина, спір між ними вирішується судом.
Місцем проживання фізичної особи, згідно ч.1 ст.29 ЦК України, будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789X11 (78912) від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до принципів 2 та 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості. Малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі свогю матір'ю, отже, правові підстави, передбачені вказаними нормами матеріального права, для розлучення дитини зі своєю матір'ю відсутні.
Позиція, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках, також викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України». Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, судом враховано той факт, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини, слід насамперед виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, а тому заявлені вимоги є підставними в повній мірі та такі, що підтверджуються належними доказами і відповідають якнайкращим інтересам дитини.
Таким чином, судом встановлено, що позивач самостійно виховує та утримує свого сина, мати дитини залишила його проживати з батьком, самоусунулася від виховання та утримання останього, відтак визначення місця проживання неповнолітньої дитини саме з батьком, позивачем по справі, відповідатиме його інтересам і сприятиме його гармонійному розвитку в спокійному та безпечному середовищі, тому заявлені вимоги є підставними в повній мірі та такі, що підтверджуються належними доказами і відповідають якнайкращим інтересам дитини.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 280, 284, 315, 317, 354 ЦПК України, ст.ст.110, 112, ч.1 160, ч.1 ст.161 СК України, суд,-
Позов задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 жовтня 1999 року відділом державної реєстрації актів громадянського стану Трускавецької міської ради Львівської області, актовий запис №133.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує неповнолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП- НОМЕР_4 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради, юридична адреса: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, 1.
Суддя: В. І. Марчук