Єдиний унікальний номер судової справи 462/6700/24
Номер провадження 1-кп/462/568/24
04 жовтня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141390000724 від 20.07.2024 року відносно:
ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Жмеринка, Вінницької обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
І. Рух справи в суді.
22.08.2024 року (вх. № 19434) з Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області у Залізничний районний суд м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141390000724 від 20.07.2024 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання обвинуваченим та захисником копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, цифровий носій (а.с. 1, 2-5, 6-7, 8, 9).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 (а.с. 10).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.08.2024 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні (а.с. 11).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.09.2024 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 21).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.09.2024 року клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 терміном на шістдесят днів (а.с. 31-32).
ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_4 , діючи всупереч положень Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними», умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обігу особливо небезпечних психотропних речовин, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, за рахунок збуту особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, тобто діючи з прямим умислом, вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, з корисливих мотивів у невстановлений органом досудового розслідування час та у невстановленому місці, але не пізніше 20 год. 09 хв., 20.07.2024 року незаконно отримав (придбав) у невстановленої слідством особи посилку, в якій знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, яку отримав у поштоматі № 5817, «Нова пошта», що на АЗС «SOCAR» за адресою: АДРЕСА_2 , та незаконно зберігав при собі.
Після цього, 20.07.2024 року близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3 , маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, був зупинений працівниками поліції та у подальшому в останнього при собі виявлено та вилучено вказану посилку, у якій знаходився пластиковий тубус із 51 зіп-пакетом, обмотаним ізоляційною стрічкою сірого кольору у яких містилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, масою 30, 1181 г, що згідно таблиці № 2 наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» становить особливо великий розмір.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні незаконного придбання, зберігання з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.
Щодо позиції обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.
Щодо позиції сторони обвинувачення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягала на вказаній кваліфікації дій обвинуваченого, просила суд визнати його винним у вчиненні незаконного придбання, зберігання з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк сім років із конфіскацією майна.
Щодо позиції сторони захисту.
Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку сторони обвинувачення, окремо просив суд врахувати обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, зазначив, що ОСОБА_4 у повному обсязі визнає свою вину, відтак просить суворо його не карати та призначити покарання, нижче від найнижчої межі встановленої у санкції статті, без конфіскації майна.
Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.
ІV. Мотиви суду, оцінка та висновки.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин, в особливо великих розмірах.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
Так, показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.
V. Призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі, суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд умотивовуючи своє рішення, може крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього кодексу, або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього кодексу за це кримінальне правопорушення.
Як роз'яснено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК України, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК України, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
При визначенні виду і розміру покарання необхідно також враховувати й те, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 року у справі «Швидка проти України», заява № 17888/12, а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання. При цьому колегія суддів дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 року у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства», заяви № 39665/98, № 40086/98, хоча це не виключає, що покарання може спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.
У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09.06.2005 року) та в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
Отже при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує: особу обвинуваченого, який раніше несудимий, є особою молодого віку, навчався у Київському державному університеті культури і мистецтв на факультеті «Журналістики», отримував позитивні характеристики, має родину, постійне і зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 , де також має виключно позитивні характеристики (а.с. кримінального провадження 188), відтак має достатні соціальні зв'язки, у судовому засіданні критично оцінив свої дії, висловив щире каяття у скоєному, не перебуває на обліку у наркологічному диспансері (а.с. кримінального провадження 186), не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері (а.с. 187), а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення протиправних дій.
За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією майна.
Наведені пом'якшуючі обставини в сукупності з даними, які позитивно характеризують обвинуваченого, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, і дають обґрунтовані правові підстави для застосування, при призначенні покарання у виді позбавлення волі положень ч. 1 ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 3 ст. 307 КК України.
Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Щодо процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1 514 грн. 56 коп., за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів «Дослідження наркотичних засобів, психотропних засобів, психотропних речових, їх аналогів та прекурсорів» № СЕ-19/107-24/7893-НЗПРАП від 21.07.2024 року (а.с. кримінального провадження 94) та у розмірі 3 786 грн. 40 коп. за результатами проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів (наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів) № СЕ-19/107-24/7894-НЗПРАП від 25.07.2024 року (а.с. кримінального провадження 127). Загальна сума витрат складає 5 300 грн. 96 коп. за проведення експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Щодо арешту майна.
Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/5930/24 від 23.07.2024 року (а.с. кримінального провадження 46) було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, а вказане майно конфіскувати у дохід держави.
Щодо запобіжного заходу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/5930/24 від 22.07.2024 року (а.с. кримінального провадження 118-120) та продовжений ухвалою Залізничного районного суду м. Львова № 462/6700/24 від 02.09.2024 року (а.с. 31-32) - залишити до вступу вироку у законну силу.
Щодо зарахування строку попереднього ув'язнення.
Згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 затримано 20.07.2024 року, у порядку ст. 208 КПК України (а.с. кримінального провадження 22-26), 21.07.2024 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (а.с. кримінального провадження 104-107), 21.08.2024 року останньому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (а.с. кримінального провадження 200-203).
Отже ОСОБА_4 , слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме з дня затримання - 20.07.2024 року до дня набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України:
- за ч. 3 ст. 307 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі - з 20.07.2024 року до дня набрання вироком законної сили.
Обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити до вступу вироку у законну силу.
Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у сумі 5 300 (п'ять тисяч триста) грн. 96 коп., за результатами проведення судової експертизи № СЕ-19/107-24/7893-НЗПРАП від 21.07.2024 року та судової експертизи № СЕ-19/107-24/7894-НЗПРАП від 25.07.2024 року.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/5930/24 від 23.07.2024 року (а.с. кримінального провадження 46), а саме на:
-мобільний телефон марки «iPhone 7+», рожевого кольору із ІМЕІ НОМЕР_1 та в якому знаходиться сім карта мобільного оператора «lifecell» НОМЕР_2 , сім карту оператора «Київстар», експрес тест «26 a-PVP» із вмістом рідини червоно-синього кольору, 50 згортків перемотаних сірою ізоляційною стрічкою із вмістом кристалічної речовини, білого кольору невідомого походження, пластикову банку в прозорій липкій стрічці, зіп-пакет, паперове упакування із ТТН «Нова Пошта», 1 зіп-пакет з липкою стрічкою сірого кольору, які були вилучені 20.07.2024 року у ОСОБА_4 в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 .
Речові докази у кримінальному провадженні (а.с. кримінального провадження 42):
-мобільний телефон марки «iPhone 7+», рожевого кольору із ІМЕІ НОМЕР_1 та в якому знаходиться сім карта мобільного оператора «lifecell» НОМЕР_2 , котрий поміщено у спекпакет № НОМЕР_3 , сім карта оператора «Київстар», котру поміщено у спекпакет № НОМЕР_4 - конфіскувати у дохід держави;
-експрес тест «26 a-PVP» із вмістом рідини червоно-синього кольору, котрий поміщено у спекпакет № ICR0021142, 50 згортків перемотаних сірою ізоляційною стрічкою із вмістом кристалічної речовини, білого кольору невідомого походження, пластикову банку в прозорій липкій стрічці, зіп-пакет, паперове упакування із ТТН «Нова Пошта», котрий поміщено у спекпакет № НОМЕР_3 , сім карта оператора «Київстар», поміщено у спекпакет № НОМЕР_5 , 1 зіп-пакет з липкою стрічкою сірого кольору, поміщено у спекпакет № ICR0021147 - знищити.
Порядок оскарження вироку, набрання ним законної сили та отримання копії вироку.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
З текстом судового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Вирок суду виготовлений та підписаний суддею у нарадчій кімнаті 04.10.2024 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1