Справа № 560/20361/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
03 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 143 659,15 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 143 659 грн. 15 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 143 659,15 грн. Даний борг виник:
1. по орендній платі з фізичних осіб, на підставі:
- податкового повідомлення - рішення №425012-2412-2224-UA68040470000053519 від 20.06.2023 в сумі 125 311,36 грн. (податковий період - 2023 рік);
- нарахованої 08.11.2023 пені (з 01.10.2020 по 08.11.2023) в сумі 2 689,39 грн.;
- нарахованої 08.11.2023 пені (з 09.10.2021 по 08.11.2023) в сумі 1 546,90 грн.;
2. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на підставі:
- податкового повідомлення - рішення № 0038698-2412-2225 від 23.02.2023 в сумі 2011,75 грн. (податковий період - 2022 рік);
- податкового повідомлення - рішення № 0038764-2412-2225 від 23.02.2023 в сумі 12099,75 грн. (податковий період - 2022 рік).
Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу відповідача, однак повернуті контролюючому органу у зв'язку з неврученням (за закінченням строку зберігання).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Згідно з підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Враховуючи наведену норму, надіслані відповідачу податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків.
Таким чином, сума податкового зобов'язання є узгодженою та не сплаченою своєчасно відповідачем, та набула статусу податкового боргу.
Отже, за відповідачем рахується податковий борг в сумі 143 659,15 грн., що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями, інтегрованою карткою та розрахунком суми позовних вимог.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 20.07.2018 №26723-17.
Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Враховуючи вказану норму, контролюючий орган не був зобов'язаний надсилати відповідачу нову вимогу у зв'язку із збільшенням суми податкового боргу останнього. Тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Приписами п.87.11 ст.87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Щодо доводів відповідача про незгоду стосовно нарахованих податкових зобов'язань у податкових повідомленнях-рішеннях, суд вірно звернув увагу, що пунктом 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відносно доводів апелянта необхідно зауважити, що предметом заявленого позову у даній справі є стягнення податкового боргу, тому в даному випадку, питання правомірності нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідне зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у цій справі.
Відповідач не вказує, що ним здійснювалось оскарження податкових повідомлень-рішень та не встановлено наявності такого оскарження і судом.
З урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання, чи набула сума податкового зобов'язання, визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу.
Аналогічна правова позиці викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а та від 24.09.2019 №825/1109/16.
Отже, визначене відповідачу податкове зобов'язання, враховуючи відсутність його оскарження, є узгодженим та не сплачене у встановлений строк.
Щодо доводів відповідача про направлення поштової кореспонденції контролюючим органом на адресу, за якою відповідач не був зареєстрований, необхідно врахувати, що згідно з п. 42.1, 42.2, 42.3 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Згідно з п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до п.70.7 ст.70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підп.70.2.4 п.70.2 ст.70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація, в тому числі про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Таким чином, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов'язаний подати відповідному контролюючому органу заяву для реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків або заяву про внесення змін до Державного реєстру, в тому числі щодо місця проживання.
Однак докази того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання, відсутні. У той же час судом встановлено, що у реєстраційних даних платника податків - відповідача зазначена адреса - АДРЕСА_1 .
Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2023 року у справі № 120/7318/21-а зазначив, що невиконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 200/1185/21-а вказав, що на платника податку (фізичну особу) покладено обов'язок із повідомлення контролюючого органу про зміну ним свого місця проживання/місцезнаходження (податкової адреси), а невиконання такого обов'язку позбавляє його можливості посилатися на обставини невручення йому відповідних документів, якщо такі документи були направлені на визначену при взятті на облік податкову адресу. Надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення та/або податкова вимога на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Таким чином, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки. Відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, саме платник податків має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Зважаючи на наведене вище, оскільки відповідачем доказів сплати податкового боргу не надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і належать до задоволення.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.