П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1776/24
Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.
Дата і місце ухвалення 27.05.2024р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 р. у справі №400/1776/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.03.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 01.01.2022 по 31.03.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.04.2022 по 31.12.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 01.04.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2023 по 04.12.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 01.01.2023 по 04.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення на 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, враховуючи раніше виплачені суми.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 р. позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо: визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 19.07.2022 по 31.12.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 19.07.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2023 по 30.09.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошове забезпечення з 01.01.2023 по 30.09.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат, залишено без розгляду
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024р. позов ОСОБА_1 частково задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.03.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) з урахуванням раніше виплачених сум грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.03.2022 з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб:
встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 30.01.2020 по 31.12.2020;
встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.01.2021 по 31.12.2021;
встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.01.2022 по 31.03.2022.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.04.2022 по 18.07.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) з урахуванням раніше виплачених сум грошове забезпечення за період з 01.04.2022 по 18.07.2022 з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
У задоволенні позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.10.2023 по 14.12.2023р., визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення на 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, враховуючи раніше виплачені суми, відмовлено
Не погоджуючись в частині з судовим рішенням, ОСОБА_1 , Військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги, обґрунтовані посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції залишаючи частину позовних вимог без розгляду дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем строків звернення до суду без поважних причин. Вважає, що розмір виплаченої йому грошової допомоги для оздоровлення на 2022 рік мав розраховуватись відповідачем з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Військова частина НОМЕР_1 обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на порушення позивачем строків звернення до суду з позовом, встановлених ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Зважаючи на зазначене апелянти просять скасувати рішення суду першої інстанції у відповідних частинах та з урахуванням наведених вище обставин прийняти нове судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 , що перебувала на фінансовому забезпеченні військових частин НОМЕР_2 , та НОМЕР_1 .
11.12.2023р. позивач звернувся до військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 із заявами про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.03.2022, та з 01.04.2022 по 04.12.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим звання, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат.
Листом від 08.02.2024р. військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу у задоволенні поданої заяви посилаючись на те, що виплата грошового забезпечення у спірний період здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704.
Відомості про надання (ненадання) військовою частиною НОМЕР_2 відповіді на звернення позивача від 11.12.2023 в матеріалах справи відсутні.
Вважаючи дії відповідачів щодо обчислення грошового забезпечення в період проходження служби у зазначених вище військових частинах з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018, протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що виплачене позивачу грошове забезпечення в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_6 розраховане відповідачами з порушенням вимог чинного законодавча, а отже позов в частині позовних вимог є обґрунтованим та належить задоволенню.
В частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.10.2023 по 14.12.2023р., нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахуванням індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, суд відмовив, з підстав їх необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
30 серпня 2017р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення Військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за Військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття Постанови №704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24 лютого 2018р. набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в ноВій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Отже, з 24.02.2018р. змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за Військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови №704.
Побідні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 виснував таке:
а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за Військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за Військовим (спеціальним) званням.
Зазначений правовий висновок застосовний до цієї справи, обставини якої тотожні справі №440/6017/21.
Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (Військовим) званням, як складових грошового забезпечення Військовослужбовців, що проходять Військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11 лютого 2021 року у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18 лютого 2021 у справі №200/3775/20-а.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 р. становить 1762,00 грн., з 1 січня 2020р. - 2102 грн., з 1 січня 2021р. - 2270 грн., з 1 січня 2022р. - 2481 грн..
Приписами ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у період з 30.01.2020 по 18.07.2022р. грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.02.2020 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01.01.2021 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01.01.2022 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Отже обчислення у 2020 та 2022 роках грошового забезпечення позивача шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом станом на 01.01.2018р. не відповідає жодному діючому нормативно-правовому акту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №160/2775/22 від 06 лютого 2023 року.
При цьому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, які стосується нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.10.2023 по 14.12.2023, оскільки з 20.05.2023 (день набрання чинності Постановою №481) посадові оклади та оклади за військовим званням військовослужбовців не залежать від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного року, а обчислюються шляхом множення тарифних коефіцієнтів на 1762,00 гривні.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 , що при обрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік військова частина НОМЕР_1 зобов'язана була врахувати виплачену позивачу індексацію грошового забезпечення та додаткову винагороду, оскільки зазначені доводи суперечать абз. 9-14 п. 2 розділу 1, абз.1 п. 6 розділу ХХІІІ Порядку №260.
Безпідставними є також доводи Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення позивачем трьохмісячного строку звернення до суду з відповідним позовом, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, оскільки наявні у справі матеріали свідчать, що позовна заява була подана позивачем (23.02.2024) в межах трьохмісячного строку з дня звільнення позивача з військової служби (14.12.2023).
З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строків звернення до суду з частиною позовних вимог, судова колегія не вбачає підстав для надання їм відповідної правової оцінки, оскільки ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 р., якою вказана частина позовних вимог була залишена без розгляду не оскаржувалась позивачем у встановленому законом порядку, а отже є такою, що набрала законної сили.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 р. у справі №400/1776/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук А.Г. Федусик.