Справа № 308/16048/24
30 вересня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №42024072210000174 від 30.04.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-ВСТАНОВИВ:
Старший слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024072210000174 від 30.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подане клопотання мотивує тим, що слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024072210000174 від 30.04.2024, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого продовжувався відповідними Указами Президента України та діє по теперішній час.
Встановлено, що 25.01.2023 ОСОБА_4 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 , від 25.01.2023 зараховано до списків особового складу, взято на всі види забезпечення та призначено на посаду - водій-заправник автомобільного відділення автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 11.02.2024, о 09:00 год., не прибув до місця несення військової служби до військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 та був відсутній без поважних причин до 29.09.2024, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення), тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування, встановивши наявність доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, 29.09.2024 особі повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вищенаведене підтверджується матеріалами службового розслідування за фактом неприбуття підозрюваного на військову службу та іншими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий зазначає, що необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам: переховуватися від органів досудового розслідування та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий зазначає, що на даний час, підозрюваний переховується від органів досудового розслідування, оскільки останній усвідомлює, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі.
Також підозрюваний має можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, таким чином затягуючи хід досудового розслідування.
Враховуючи наведені в клопотанні обставини, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 , органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України , яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке йому загрожує, та приймаючи до уваги,що жоден більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиція сторони обвинувачення в суді
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваного підозрюваного - ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 , проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , заперечила. Зазначила, що ризики на які вказує прокурор є необгрунтованими. Вказала, що підозрюваний ОСОБА_4 , вину у вчиненому визнає, щиро розкаюється та бажає повернутися до проходження служби. Зазначила, що підозрюваний ОСОБА_4 , не повернувся до служби у зв'язку з тим, що перебував на реабілітації, оскільки мав вогнепальну рану. Вказала, що у разі якщо слідчий суддя прийде до рішення про задоволення клопотання, то просить визначити мінімальний розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи захисника, зазначив, що бажає повернутись до служби.
Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.
Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Щодо обґрунтованості повідомленої підозри
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до десяти років.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 407 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено зокрема, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якої 29 вересня 2024 року, йому вручена. Суд звертає увагу сторони захисту, що дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства'від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання слідчого судді стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_4 кваліфікованого за ч. 5 ст. 407 КК України злочину , які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.
Слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати слідчий суддя під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека пере-шкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
Щодо існування ризику переховування від органу досудового розслідування
Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_4 встановлений під час обрання та продовження запобіжного заходу , не втратив свою актуальність.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 . Так, санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років .
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваного від органу досудового розслідування. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Суд вважає, що небезпека переховування підозрюваного здається явно переконливою.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою підозрюваних у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_8 , відоргану досудового розслідування та суду наразі залишається.
Окрім того, переховуватись від органу досудового розслідування можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органу досудового розслідування, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування є актуальним, продовжує існувати.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, вказує на наявність ризику переховування від органу досудового розслідування.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі підозрюваного не може свідчити про відсутність даного ризику.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими можливими співучасниками злочину, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вказані обставини разом з наявними ризиками свідчить про необхідність обрання та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, що забезпечить запобігання встановленим слідчим суддею ризикам.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення призвело до тяжких наслідків , саме тримання під вартою є єдиним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні.
Встановлені в ході досудового розслідування та відображені в цьому клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь їх тяжкості, роль підозрюваного у їх вчиненні, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м'які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_4 . Отже, обрання запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшить їх до прийнятного рівня.
Слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Необхідно враховувати той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів.
Обрання саме такого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 відповідає суспільному інтересу.
При цьому, слідчий суддя враховує приписи ч.8 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою..
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоров'я ОСОБА_4 дозволяють та не перешкоджають обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, стан його здоров'я не перешкоджає триманню його під вартою. Доказів про те, що стан здоров'я ОСОБА_4 перешкоджає на даний час обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.
Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 затриманий 29.09.2024 року о 16 год. 40 хв., а відтак строк тримання його під вартою слід рахувати з моменту затримання.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням норми ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України вчиненого під час дії воєнного стану.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42024072210000174 від 30.04.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 26 листопада 2024 року.
Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою обчислювати з моменту затримання - 16 год. 40 хв. 29.09.2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 02 жовтня 2024 року о 13 год. 50 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1