03 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/34227/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсотків розміру пенсії ОСОБА_1 , а саме на 5%, які було нараховано при виході на пенсію, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 3-ї категорії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії із збільшенням на 5% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у 2018 році відповідно до вимог Постанови КМУ №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» йому було здійснено перерахунок пенсії. Однак, після перерахунку пенсії її основний розмір зменшився на 5% від відповідних сум грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, що підтверджується протоколом ГУ ПФУ в Житомирській області про перерахунок пенсії станом на 06.11.2023. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про усунення безпідставного, на думку позивача, зменшення розміру його пенсії, однак відповіді на своє звернення не отримав. Вказані дії відповідача слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.
Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
26.01.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що до ГУ ПФУ в Житомирській області не надходило жодного звернення від позивача щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019, у тому числі з урахуванням збільшення на 5% відповідних сум грошового забезпечення, як потерпілому від аварії на ЧАЕС 3 категорії, отже і відповідне рішення пенсійним органом за результатами розгляду вказаного звернення не приймалось та позивач про результати розгляду його звернення не повідомлявся. Крім того, відповідач вказує, що збільшення у відсотковому розмірі грошового забезпечення, як потерпілому від аварії на ЧАЕС призначається лише ліквідаторам наслідків від ЧАЕС, оскільки позивач немає статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, а є особою, яка потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, то, відповідно, і права на збільшення його пенсії на 5% відповідних сум грошового забезпечення немає.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 2002 року та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як зазначив позивач у позовній заяві, при виході на пенсію йому було призначено пенсію у розмірі 55% від грошового забезпечення та нараховано інші складові грошового забезпечення, у тому числі і 5% від грошового забезпечення, як особі, яка потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії (а.с.8-9).
У 2018 році, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу було здійснено перерахунок пенсії, однак, після проведення перерахунку пенсії її основний розмір зменшився на 5% від відповідних сум грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія.
Про зменшення процентного нарахування своєї пенсії позивач довідався з протоколу ГУ ПФУ в Житомирській області про розрахунок пенсії станом на 06.11.2023 (а.с.12).
Не погоджуючись із безпідставним зменшенням розміру пенсії, 25.05.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із вимогою здійснити перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на 5% від суми грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, починаючи з часу перерахунку, встановленого Постановою КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а також детально пояснити підстави безпідставного зменшення основного розміру його пенсії, яку надіслав на адресу ГУ ПФУ в Житомирській області засобами поштового зв'язку рекомендованим листом (фіскальний чек а.с.11).
На вказану заяву щодо здійснення нарахування і виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 5%, як потерпілому від аварії па ЧАЕС, відповідач письмової відповіді не надав, що на думку позивача свідчить про відмову відповідача у проведенні відповідного перерахунку пенсії.
Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стосовно допущення ГУ ПФУ в Житомирській області бездіяльності щодо не надання позивачу відповіді на його заяву від 25.05.2021 про перерахунок пенсії, то суд зазначає наступне.
Представником відповідача у відзиві зазначено, що до ГУ ПФУ в Житомирській області не надходило жодних звернень від позивача, у тому числі і заяви про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Житомирській області щодо перерахунку та виплати з 01.12.2019 пенсії з урахуванням збільшення на 5% відповідних сум грошового забезпечення, як потерпілому від аварії на ЧАЕС 3 категорії.
З огляду на викладені обставини, ГУ ПФУ в Житомирській області, рішення яким вирішено питання про права та обов'язки позивача не приймалось.
Зокрема, у матеріалах справи міститься копія заяви позивача із вимогою здійснити перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на 5% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат, яка датована 26.05.2023 (а.с.10), докази її надіслання на адресу ГУ ПФУ в Житомирській області в матеріалах справи відсутні.
Заява від 25.05.2021, на яку посилається позивач у тексті позовної заяви, та на яку, як стверджує позивач, йому не надходило відповіді від ГУ ПФУ в Житомирській області, а отже відповідачем, на думку позивача, допущено бездіяльність щодо її розгляду, у матеріалах справи відсутня.
Доданий до матеріалів позовної заяви фіскальний чек датований 25.06.2021 та свідчить про надсилання до ГУ ПФУ в Житомирській області рекомендованого листа, однак без наявності описку поштового вкладення, у суду відсутня можливість встановити зміст надіслано до ГУ ПФУ в Житомирській області поштового відправлення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявами про здійснення перерахунку пенсії від 25.05.2021 та 26.05.2023.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 , а саме на 5%, які було нараховано при виході на пенсію, як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Законом №2262-ХІІ держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Положеннями пункту "а" частини першої статті 13 Закону №2262-XII, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, було визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Положеннями пункту "б" частини першої статті 13 Закону №2262-XII, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, було визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43)
Пунктом "в" частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ було встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно вимог статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45), згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Пунктом 4 Порядку №45 визначено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
З наведеного вбачається, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 зазначила, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Частиною 2 статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) було передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років з 01.10.2002.
Пенсія призначена позивачу у розмірі 50% відповідного грошового забезпечення (вислуга років - 20 (календарних 16)), що підтверджує протоколом станом на 01.01.2007 (а.с.26).
Вислуга років позивача становила на дату звільнення 20 років, а відтак, розмір пенсії нарахований у розмірі 50% від розміру грошового забезпечення.
На момент призначення позивачу пенсії, стаття 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній до набуття Законом №3591-ІV чинності) у частині 1 містила пункт «в»: особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Отже, норми статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній до набуття Законом №3591-ІV чинності) передбачали збільшення відсоткового розміру грошового забезпечення лише ліквідаторам наслідків Чорнобильської катастрофи, а не потерпілим.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Як встановлено з наявної у матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською облдержадміністрацією від 28.10.1993, позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.8).
На думку суду, позивач помилково ототожнює статус особи "потерпілий від Чорнобильської катастрофи 3 категорії" та "учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії".
Оскільки позивач, на момент призначення йому пенсії за вислугу років (2002 рік) не мав статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, то у ГУ ПФУ в Житомирській області були відсутні підстави для встановлення та виплати позивачу додаткових 5% відповідних сум грошового забезпечення, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії.
У матеріалах справи, відсутні докази того, що позивач належить до осіб, яким встановлено статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії.
Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо призначення та нарахування позивачу пенсії за вислугу років є правомірними та відповідають вимогам Законів та Конституції України, посилання позивача на протиправність дії пенсійного органу щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача на 5% є безпідставними та необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи відмову в задоволенні позову, суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
03.10.24