02 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/10759/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом про:
- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №063550002394 від 19.03.2024 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 15.08.2023 року про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії та на день аварії з 26.04.1986 року по 30.09.1997 року та з 06.11.1990 року по 20.12.2007 року проживала в с.Норинці Народицького району Житомирської області, тобто на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення. Крім того, Позивач в лютому та в травні-серпні 1990року працювала в колгоспі ім.Горького, що знаходиться в с.Норинці Народицького району Житомирської області.
Позивач 15.08.2023 року з досягненням 54 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу звернулася до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 21.03.2024 року Відповідач повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовлено у такому призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав, так як вважає, що в зоні добровільного (гарантованого) відселення Позивач прожила менше 3 років. Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Ухвалою суду від 06.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача - 1, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. За результатами розгляду заяви Позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності відповідного періоду проживання чи праці на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Представник Відповідача - 2, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у відзиві на позов проти позову заперечив і зазначив, що в ході розгляду звернення Позивача від 12.03.2024року про перехід на пенсію за віком, поданого через веб-портал ПФУ, а не від 15.08.2023року, було встановлено наявність періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993року лише 2роки 10 місяців 23дні. Такий період проживання Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення виключає можливість призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Позивачем надана відповідь на відзив, у якій з підстав зазначених у позовній заяві просить задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 3 роки та додатково 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 12.03.2024року про перехід на пенсію за віком, поданого через веб-портал ПФУ, а не від 15.08.2023року, до Відповідача щодо призначення (перехід) пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону № 796-XII.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем-2, було прийнято оскаржуване рішення від 19.03.2024 року про відмову у переведенні на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років.
Таке рішення Відповідача відповідає обставинам справи та частково ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено у відзиві Відповідача та в оскаржуваному рішенні, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на призначення (переведення) пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, так як станом на 01.01.1993 року Позивач в зоні добровільного (гарантованого) відселення проживала лише 2 роки 10 місяців 23 днів, що є недостатнім для зниження пенсійного віку на 6 років.
Наявність у Позивача відповідного страхового стажу (не менше 30 років), необхідного для призначення пенсії, Відповідачами не заперечується.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (12.03.2024 року) була особою, якій виповнилося повні 54 роки. Станом на 15.08.2023року Позивачу виповнилося лише 53 роки
Судом встановлено та визнається представниками Відповідачів, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років були надані, окрім інших, слідуючі документи:
- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською обласною державною адміністрацією;
- копія архівної довідки Архівного відділу Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 12.03.2024року №К-115 про те, що Позивач в період з 26.04.1986 року по 30.09.1987 року та з 06.11.1990 року по 20.12.2007року постійно проживала в с.Норинці Народицького району Житомирської області;
- копія архівного витягу, виданого Архівним відділом Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 12.03.2024 року №К-117, із протоколу №8 засідання правління колгоспу Горького с.Норинці Народицького району Житомирської області від 26.06.1987 року про прийняття Позивача в члени цього колгоспу та направлення її на навчання в Житомирський сільськогосподарський інститут;
- копія архівної довідки Комунальної установи Трудовий архів Народицької селищної ради від 21.02.2024 року №К-42 про те, що Позивач в 1990 році відпрацювала в колгоспі Горького с.Норинці Народицького району Житомирської області 83 вихододні, а кількість таких вихододнів в 1990 році була встановлена 170 л/д;
- копія архівної довідки Комунальної установи Трудовий архів Народицької селищної ради від 21.02.2024 року №К-40 про те, що Позивач лютий, травень, червень, липень, серпень 1990 року працювала в колгоспі Горького с.Норинці Народицького району Житомирської області та отримувала заробітну плату та стипендію;
- копія диплому НОМЕР_2 , виданого 15.06.1991 року Житомирським сільськогосподарським інститутом про те, що Позивач в 1987роц поступила до вказаного учбового закладу і в 1991році його закінчила;
- копія трудової книжки колгоспника.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 3 роки.
Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, в розумінні вимог статті 55 Закону №796-XII право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 3 роки мають особи, які постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за наявності одночасно двох умов:
- постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;
- постійного проживання чи роботи в цій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Позивачем до позову долучено докази на підтвердження її проживання на території зони добровільного (гарантованого) відселення в період з 26.04.1986року по 30.09.1987 року та з 06.11.1990 року по 20.12.2007 року (с.Норинці Народицького району Житомирської області).
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України № 914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) с.Норинці Народицького району Житомирської області відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Одночасно, суд враховує, що в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) відносяться особи, які постійно прожили або відпрацювали чи постійно навчалися на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше трьох років.
Тобто, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII може лише підтверджувати постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Зазначене свідчить, що наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) надає підстави для віднесення Позивача до категорії осіб, які на день аварії та з моменту аварії по 31 липня 1986 року постійно проживали у зоні добровільного (гарантованого) відселення, що відповідно до примітки до частини другої статті 55 Закону № 796-XII надає їй право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на три роки.
В розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII призначення Позивачу спірної пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років можливе за наявності, окрім факту проживання у зоні добровільного (гарантованого) відселення на день аварії та з моменту аварії по 31 липня 1986 року, ще додатково 6 років (1 рік за кожні два роки) проживання або праці на цій території станом на 01.01.1993 року.
Разом з тим, долучені до позову копії документів (наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) свідчать, що Позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року сумарно прожила у зоні добровільного (гарантованого) відселення не більше ніж чотири роки (з 26.04.1986 року по 30.09.1987 року та з 16.06.1991 року (день закінчення навчання у Житомирському сільськогосподарському інституті) по 01.01.1993 року).
Зазначене свідчить про наявність у Позивача права на призначення пенсії (переведення на пенсію) за віком із зниженням пенсійного віку лише на 4 роки, а не на 6 років, що при досягненні 54 річного віку не надає право на призначення пенсії за віком з часу звернення (12.03.2024 року).
Як вже зазначалося судом, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII може лише підтверджувати постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років.
Разом з тим, такий статус Позивачем помилково сприймається як автоматичне додаткове, окрім зазначеного періоду, підтвердження умовного проживання чи умовно праці (навчання) Позивача в зоні гарантованого добровільного відселення ще не менше трьох років.
Суд враховує, що період навчання Житомирському сільськогосподарському інституті з 01.09.1987 року по 15.06.1991 року не можна вважати періодом навчання чи проживання на території радіоактивного забруднення, так як вказаний населений пункт (м.Житомир) не відноситься до такої території.
Враховуючи те, що для призначення пенсії Позивачу із зниженням пенсійного віку, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, не були наявні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсії, на 6 років, а лише на 4 роки, суд робить висновок про правомірність оскаржуваного рішення Відповідача -2 про відмову в такому призначенні пенсії та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Суд, встановивши право Позивача на призначення пенсії (переведення на пенсію) за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для одержання пенсії, на 4 роки, не вбачає підстав для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву Позивача від 12.03.2024 року.
При цьому суд враховує, що алгоритм дій територіальних органів Пенсійного фонду України щодо розгляду звернень для перерахунку пенсій врегульовано правовими нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).
Безспірно, приписи розділу ІV. Приймання, оформлення і розгляд документів вказаного Порядку врегульовують дії територіальних органів Пенсійного фонду України щодо порядку розгляду звернень про перерахунок пенсії.
Так, в розумінні вимог п.4.1 цього Порядку заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, в тому числі про перерахунок пенсії, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 розділу IV цього Порядку).
Зазначене свідчить, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинено весь алгоритм дій щодо розгляду заяву Позивача від 12.03.2024 року.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
02.10.24