02 жовтня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 711/1194/24
Провадження № 22-ц/821/1358/24
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Любченко Т.М.
учасники справи:
заявник: Черкаська міська рада,
представник Черкаської міської ради: Птуха Вікторія Іванівна,
заінтересовані особи: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 ,
представник ОСОБА_1 : адвокат Заруба Світлана Олександрівна,
розглянувши увідкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Черкаської міської ради на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2024 року (постановлену в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Кондрацької Н.М.) у цивільній справі за заявою Черкаської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 ,-
06 жовтня 2024 року через засоби поштового зв'язку Черкаська міська рада звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 .
В обгрунтування заяви вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно листа Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 26.04.2023 №5978-01-15, громадянці ОСОБА_2 передана в приватну власність квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.12.2022 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті померлої ОСОБА_2 встановлено факт, що останній на праві приватної власності належала вищевказана квартира.
Відомості про перереєстрацію квартири та спадкоємців відсутні.
На підставі наведеного, Черкаська міська рада просить визнати спадщину - квартиру АДРЕСА_1 - відумерлою та передати квартиру у комунальну власність територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2024 року заяву Черкаської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 - залишено без розгляду. Роз'яснено заявнику право на пред'явлення позову на загальних підставах.
Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що вирішення питання про визнання спадщини відумерлою не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із наявних матеріалів справи вбачається спір про право, що підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі, поданій 12 липня 2024 року через засоби поштового зв'язку, Черкаська міська рада, вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, прийнятою при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2024 рокускасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Черкаської міської ради про визнання спадщини відумерлою.
Обгрунтування апеляційної скарги аналогічне заяві про визнання спадщини відумерлою, крім того, скаржником зазначено, що обов'язковою умовою для визнання спадщини відумерлою є встановлена обставина відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, або усунення таких спадкоємців від права на спадкування, або наявність відмови спадкоємців від прийняття спадщини чи факт її не прийняття такими особами.
Вказує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.12.2022 у справі №711/2944/22 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 встановлено факт, що останній на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.031995 № 109.
Після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. від 26.06.2022 останній відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 .
Крім того, за результатами пошуку у спадковому реєстрі «Про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину», інформація після смерті ОСОБА_2 відсутня, що свідчить про те, що інші спадкоємці у визначений законом строк, заяв про прийняття спадщини не подавали.
Таким чином, ОСОБА_1 не прийняла спадщину, що, в свою чергу, виключає факт наявності спору про право.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 03 вересня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Заруба С.О. вважає викладені у скарзі вимоги безпідставними, а доводи необґрунтованими, просить подану апеляційну скаргу відхилити, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За положенням ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання спадщини відумерлою (пункт 8 частини першої статті 293 ЦПК України).
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 408/154/19-ц (провадження № 61-16397св19) вказано, що: «особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як й інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред'явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду».
Заявник у справі про визнання спадщини відумерлою - це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваного права на спадщину, необхідних для реалізації нею майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права. Отже, набуття права власності на відумерлу спадщину територіальною громадою можна розглядати як правовий засіб, що слугує досягненню визначеності у відносинах власності на засадах справедливості.
Аналіз положень статті 4, частини четвертої статті 394, статті 335 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки, отже вони мають матеріально-правову заінтересованість.
Колегія суддів зазначає, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб'єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у даній справі - права власності на квартиру.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) зазначено, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
Відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщини чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що: «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов'язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне».
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 на праві приватної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.
Отже, після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) вбачається, що 07.12.2022 року Другою Черкаською нотаріальною конторою заведена спадкова справа, за номером у спадковому реєстрі 70011097.
Також у суді першої інстанції було встановлено, що на спадкове майно померлої ОСОБА_2 претендує ОСОБА_1 , яка є родичкою померлої.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України відумерлою спадщиною може бути визнано майно померлої особи у таких випадках: у спадкодавця відсутні спадкоємці як за заповітом, так і за законом; ніхто із спадкоємців не має права на спадкування чи усунені від права на спадкування з підстав, передбачених статтею 1224 ЦК України; спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовились від її прийняття і ніхто з них не зазначив, що відмовляється від спадщини на користь іншого спадкоємця, як це передбачено статтею 1274 ЦК України.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), право на спадщину є майновим правом спадкоємця, юридичний факт виникнення якого пов'язаний з часом її прийняття. Якщо особа звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вважаючи себе спадкоємцем, то майно, що входить до спадкової маси, не може бути визнане відумерлою спадщиною (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладений у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 182/6808/18, провадження № 61-16119св20).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження є те, що під час вирішення цього питання не встановлено існування спору про право.
Отже, у даній справі наявні перешкоди у визнанні спадщини відумерлою, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , вказує на існування спору. Про це також свідчить наявність в матеріалах справи відомостей про те, що 07.12.2022 заведена спадкова справа, тому заявлені Черкаською міською радою вимоги не можуть бути розглянуті у порядку окремого провадження, так як заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними ( відсутній спір про право).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про залишення заяви без розгляду.
Крім того, судом першої інстанції роз'яснено заявнику право захистити свій правомірний інтерес у спосіб, що не суперечитиме вимогам процесуального законодавства.
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що за результатами пошуку у спадковому реєстрі «Про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину», інформація після смерті ОСОБА_2 відсутня, що свідчить про те, що інші спадкоємці в зазначений законом строк, заяв про прийняття спадщини не подавали, є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи встановлені обставини справи, надавши належну оцінку доводам скаржника, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, прийшов до обгрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду. Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків місцевого суду.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для скасування ухвали немає, а тому апеляційну скаргу Черкаської міської ради слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Черкаської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2024 року у цивільній справі за заявою Черкаської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заінтересовані особи: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко
/повний текст постанови суду виготовлений 03 жовтня 2024 року/