Номер провадження 22-ц/821/1510/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/1050/24 Категорія: 310020000 Сакун Д.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
02 жовтня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.07.2024 (повний текст складено 17.07.2024, суддя в суді першої інстанції Сакун Д.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі, яким просив зменшити розмір аліментів на підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.09.2017 на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1/6 частини від усіх доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначав, що наразі обставини змінилися таким чином, що позивач не в змозі сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина у вказаному розмірі. Так, у зв'язку із загостренням хвороби, його батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повністю втратив працездатність та потребує постійного стороннього нагляду та допомоги, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 468930 згідно якої його батькові 25.11.2019 безтерміново надано І (першу) групу інвалідності по причині загального захворювання з ураженням опорно-рухового апарату. Задля збереження життєдіяльності батько позивача вимушений по декілька раз на рік проходити курси стаціонарного лікування з діагнозом: ІХС: стенокардія ІІ фк. Атеросклеротичний кардіосклероз. Минуча АБ блокада ІІІ ст. від 02.11.2023р. внаслідок передозування атенолом. Гіпертонічна хвороба ІІ стадії 3 ступеня. Кризовий перебіг. Гіпертензивне серце СН ІІ Б ст. Гіпертензія МКК. Серцева астма. Цукровий діабет, тип 2 ВІЗ в стадії декомпенсації ускладнений гангреною правої ступні. Стан після ампутації правої кінцівки в-3 стегна. Діабетична нефропатія ІІ-ІІ ст. Діабетична полінейропатія ІІ ст. Двобічна н-дольова бронхопневмонія в стадії повного розрішення. Гіпертензія малого кола. Загальний стан важкий. Оплата вкрай необхідних курсів стаціонарного лікування батька позивача здійснюється виключно за рахунок позивача та потребує значних матеріальних затрат. Також позивач зазначає, що суд при розгляді справи та винесення рішення про стягнення з позивача аліментів не врахував факт того, що на його утриманні перебуває також його інша дитина - донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На виховання та матеріальне забезпечення якої він також несе значні матеріальні витрати. 19.09.2023 року позивач був призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 на що згодом був переведений у військову частину НОМЕР_2 де й станом на момент подачі даного позову перебуває на військовій службі по захисту Батьківщини. Позивач не відмовляється від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина, однак у зв'язку із суттєвою негативною зміною обставин не в змозі сплачувати надто високий для нього їх розмір. При цьому позивач в жодному разі не заперечує проти стягнення з нього розміру аліментів в сумі, що становить не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.Суд виходив з того, що позивач не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.09.2017.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач, діючи через представника, подав 14.08.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати та задовольнити позов.
Зазначає, що навіть при зменшенні частки стягнення аліментів, з урахуванням рівності батьківських обов'язків сума визначеного судом матеріального забезпечення позивача (як військовослужбовця) в декілька разів перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум, що безсумнівно не порушує право дитини на гідний рівень життя та відповідає принципу якнайкращого забезпечення її інтересів чого суд не врахував.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на відсутність доказів, які б підтверджували утримання рідним сином свого батька інваліда І групи, який потребує постійного догляду. Вказаний висновок суду прямо суперечить ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 203 СК України де прямо (імперативно) зазначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати та нести додаткові витрати по утриманню батьків, які є непрацездатними (презумпція утримання). Задля збереження життєдіяльності батько позивача вимушений по декілька раз на рік проходити курси стаціонарного лікування та реабілітації, що потребує значних матеріальних витрат, які позивач, як син оплачує та при розгляді справи судом, на думку адвоката, не була належно дана оцінка перебуванню на утриманні позивача ще однієї дитини. Крім того, позивач, як військовослужбовець перебуває в особливих умовах, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, бере участь у бойових діях та несе значні матеріальні витрати на своє вимушене утримання з метою збереження власного життя та здоров'я, й після відрахування обов'язкових фіскальних платежів та стягнення аліментів, у позивача не вистачає коштів на придбання вкрай необхідної військової амуніції, медикаментів тощо, чого суд не врахував.
Судом першої інстанції не було взято до уваги, що розмір аліментів, зокрема, обумовлюється фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов'язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання обома батьками однієї неповнолітньої дитини в сумі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Крім того, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України), а стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.
Сукупність вказаних фактів призвела до погіршення матеріального становища позивача та зміни сімейних обставин, які існували на момент винесення первісного рішення про стягнення аліментів.
Відзиву до суду не надходило.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є зменшення розміру аліментів у розмірі меншому, ніж сто прожиткових мінімумів для працездатних осіб. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
При розгляді справи встановлено, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.09.2017 по цивільній справі № 694/1028/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду 01.09.2017 року і до повноліття дитини (а.с.16).
По здійсненню примусового виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 07.05.2018 року було відкрито виконавче провадження № 56304174 (а.с.15).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 28.07.2008 року у позивача народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьками дитини записані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.19).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 07.10.2015 року у позивача народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьками дитини записані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.18).
Згідно довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 від 29.09.2023 року ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу під час мобілізації, в особливий період, на гарантії, пільги та привілеї, визначені чинним законодавством (а.с.12).
За змістом довідки військової частини НОМЕР_2 від 24.11.2023 №5460 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 (а.с.20).
З довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №468930 від 25.11.2019 року та пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_5 має першу групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду та допомоги (а.с.13).
Згідно виписки №6200 ОСОБА_5 має діагноз: ІХС: стенокардія ІІ фк. Атеросклеротичний кардіосклероз. Минуча АБ блокада ІІІ ст. від 02.11.2023р. внаслідок передозування атенолом. Гіпертонічна хвороба ІІ стадії 3 ступеня. Кризовий перебіг. Гіпертензивне серце СН ІІ Б ст. Гіпертензія МКК. Серцева астма. Цукровий діабет, тип 2 ВІЗ в стадії декомпенсації ускладнений гангреною правої ступні. Стан після ампутації правої кінцівки в-3 стегна. Діабетична нефропатія ІІ-ІІ ст. Діабетична полінейропатія ІІ ст. Двобічна н-дольова бронхопневмонія в стадії повного розрішення. Гіпертензія малого кола (а.с.14).
Позивач у цій справі порушує перед судом питання про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням суду від 14.09.2017 у розмірі 1/4 частини його доходів, до 1/6 частини його доходів, у зв'язку з перебуванням на його утриманні доньки 21.12.2007 року народження та несення значних матеріальних витрат у зв'язку з лікуванням батька, що в значній мірі впливає на його матеріальне становище та унеможливлює сплату аліментів у попередньому розмірі.
Указане питання має наступну правову регламентацію.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру у випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення їх розміру.
Відповідно до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи надані позивачем докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у справі, адже при її розгляді не було встановлено існування обставин, які статтею 192 СК України передбачені, як підстави для зменшення розміру аліментів - зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів чи інші випадки, передбачені цим Кодексом.
Так, позивач не довів, що з часу ухвалення рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.09.2017 про стягнення аліментів його матеріальне становище погіршилося чи в нього виникли обов'язки з утримання інших осіб, оскільки посилання позивача на значні матеріальні витрати, пов'язані з хворобою батька, без надання відповідних належних доказів надання регулярної матеріальної допомоги та перебування на його утриманні доньки від першого шлюбу, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що на час розгляду справи про стягнення аліментів на утримання сина відповідач не заперечував проти такого розміру стягнення й не ставив питання про задоволення позову частково та стягнення з нього аліментів у меншому розмірі. При цьому він вже мав доньку ОСОБА_4 , про утримання якої він вказує і зазначена обставина не вказувалася ним у відзиві на позов, який він беззастережно визнав. Вказані обставини спростовують апеляційні доводи представника позивача, що судом не була дана належна оцінка перебуванню на утриманні позивача ще однієї дитини.
Таким чином, вирішуючи питання про доведеність позивачем обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру аліментів у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів того, що його матеріальний стан змінився настільки, що унеможливлює виплату аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів).
Відтак висновки районного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Інші доводи позивача стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.07.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.07.2024 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - залишити без змін.
Судові витрати у виді судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 02.10.2024.
Суддя-доповідач
Судді