03 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 572/2137/21
Провадження № 22-ц/4815/753/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року, ухваленого в складі судді Ведяніної Т.О., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі № 572/2137/21
У липні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Печончик О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, як окреме домоволодіння.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником частини житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 житлова площа якого в цілому становить 88.8 кв.м., з належними до нього господарськими приміщеннями: хлів, хлів, льох, гараж, хлів, вбиральня, колодязь, огорожа, іншим співвласником житлового будинку, а саме 1/2 частини є ОСОБА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 16.07.2008 року № 507 ОСОБА_1 було надано дозвіл на добудову кухні, ванної кімнати, кладової та 2-х житлових кімнат до існуючого житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вказує, що відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами станом на 27.10.2020 року ОСОБА_1 належить 2-1 - кухня, 2-2 - санвузол, 2-3 - кладова, 2-4 - житлова кімната,, 2-5- житлова кімната, 2-6 - житлова кімната, 1сарай, С сарай, а5 фундамент. При цьому виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності між сторонами, є можливим без проведення судової експертизи, так як кожна зі сторін практично уже виділено в дві окремі частини будинку із самостійним виходом (квартиру), тобто технічно житловий будинок уже переобладнаний в дві ізольовані квартири, які відповідають вищевказаним документам.
Просила суд виділити в натурі в окреме домоволодіння 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , а саме :2-1 -кухня, 2-2 -санвузол; 2-3- кладова, 2-4 житлова кімната; 2-5 житлова кімната, 2-6 житлова кімната, Г-сарай, Є-сарай, а5 фундамент.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 298.12.2023 року позовну заяву представника ОСОБА_3 який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про виділення часток майна в натурі - задоволено частково.
Виділено в натурі в окремий об'єкт нерухомості, ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, мотивовану тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору порушені норми матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені докази та обставини справи, що мають значення для справи.
Вважає, що перешкод для виділення часток із майна, що перебуває у спільній частковій власності немає. Не зазначення у рішенні конкретних будівель та приміщень є неефективним судовим рішенням. Покликається на правові позиції Верховного Суду.
Відзив до апеляційного суду не надходив.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам не відповідає.
Встановлено судом і підтверджується матеріалам справи, що позивачу і відповідачу належить на праві спільної часткової власності домоволодіння, житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: в АДРЕСА_1 .
Позивачці належить 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями на підставі договору дарування від 22.06.2000 посвідченого приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Мулявка В.К. і зареєстрованого в реєстрі за №2163.
Згідно технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 вбачається, що власниками даного житлового будинку є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , розмір часток яких становить по 1/2.
ОСОБА_4 набув право власності за законом на 1/2 житлового будинку житловою площею 88,8 кв.м. по АДРЕСА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину АВМ №512808 від 14.07.2000 року.
Відповідно до довідки виданої державним нотаріусом Сарненської державної нотаріальної контори від 08.08.2019 року№1506/01-16 ОСОБА_2 є спадкоємцем на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (спадкова справа №423/2012) станом на 08.08.2019 року. Свідоцтво про право власності спадкоємець не отримувала.
Згідно рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №507 від 16 липня 2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на добудову кухні, ванної кімнати, кладової та 2-х житлових кімнат до існуючого житлового будинку АДРЕСА_1 , та виготовити ОСОБА_1 відповідну документацію.
Із технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами станом на 27.10.2020 року вбачається, що загальна площа будинку становить 162,8 м2, житлова 100,9 м2. Будинок складається з приміщень двох квартир та господарських будівель: Квартира АДРЕСА_5 складається з приміщень 1-1 коридор, 1-2 кухня, 1-3 вана, 1-4 комора, 1-5 вітальня, 1-6, 1-7, 1-8 житлова. Разом по квартирі загальна площа 80,0 м2, житлова 50,4.
Квартира АДРЕСА_6 складається з приміщень 2-1 кухня, 2-2 санвузол, 2-3 кладова, 2-4, 2-5, 2-6 житлова. Разом загальна площа 82,8 м2, житлова 50,5 м2.
Згідно відповіді директора КП РОБТІ за №4192 від 27.10.2020 року житлова площа житлового будинку АДРЕСА_1 збільшилася на 12.1 кв.м за рахунок внутрішнього перепланування, також побудована господарська будівля Е, однак документів, що засвідчують готовність об'єкта до експлуатації відсутні.
Добровільної згоди про виділення частки в натурі із загального майна між співвласниками не досягнуто.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про міжнародно-правові механізми захисту права власності, до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини 1948 р. та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р. (основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу).
Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. 3, 4 ЦПК України).
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності.
Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Звертаючись до суду з позовом про виділ у натурі частки із майна позивач повинен довести (обґрунтувати) технічну можливість виділити частку, що зазвичай підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, який за своєю змістовною сутністю може замінювати висновок компетентних органів, на які покладено функції у сфері контролю за порядком і безпекою здійснення будівництва.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За змістом цих норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 № 1117 "Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них".
Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Позивач, в обґрунтування вимог можливості поділу будинку відповідно до запропонованого ним варіанту, надав як доказ лише технічний паспорт на будинок в якому наявні: план будинку, експлікація приміщень до плану садибного (індивідуального) будинку.
Однак, Технічний паспорт на будинок сам по собі не відповідає вимогам належності та допустимості доказу на підтвердження можливого варіанту поділ житлового будинку. Зокрема, Технічний паспорт не відображає реальну технічну можливість виділити відокремлену частину будинку із самостійними входами, реальні роботи, які потрібно зробити для такого переобладнання. Також в Технічному паспорті не відображено відповідні комунікації, що має важливе значення, позаяк у разі проділу будинку на два окремі об'єкти, кожен з них має бути придатним до проживання, а відтак має бути забезпечено доступ до всіх необхідних комунікацій (водо-, енерго-, газопостачання).
За таких обставин, зазначений вище Технічний паспорт на будинок не можна братися до уваги як доказ можливого варіанту поділу спірного будинку. Інших якихось доказів матеріали справи не містять.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та її представни участі у судовому засіданні не приймали. Клопотання про призначення судово-будівельної експертизи по справі для можливості визначення варіантів реального виділення частини спірного домоволодіння не заявляли.
У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц зроблено висновок, що «допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об'єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб'єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу».
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Пункт 2.3 Інструкції № 55 про те, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна враховується уповноваженою особою (експертом) при наданні висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна і саме ця особа визначає, чи входять до об'єкта нерухомого майна, щодо якого ставиться питання про поділ, самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна, або, не входить до складужитлового будинку, про що експерт зазначає у своєму висновку.
Разом з тим, статтями 12, 77, 81 ЦК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про виділення частки із майна, яка перебуває у спільній частковій власності сторін, оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів якими б підтверджувалась можливість варіантів виділення частини спірного домоволодіння.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вирішуючи позов по суті, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки вийшов за межі позовних вимог.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просила суд виділити в натурі в окреме домоволодіння 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , а саме : 2-1 -кухня, 2-2 -санвузол; 2-3- кладова,2-4 житлова кімната; 2-5 житлова кімната, 2-6 житлова кімната, Г-сарай, Є-сарай, а5 фундамент. Позивачка не ставила питання щодо виділеня в натурі в окремий об'єкт нерухомості, 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями без визначення конкретних приміщень та будівель в АДРЕСА_1 .
Наведене свідчить про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, що є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Печончик О.В. до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, як окреме домоволодіння відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.10.2024 року
Головуючий :
Судді :