Рівненський апеляційний суд
Іменем України
01 жовтня 2024 року м. Рівне
Справа № 567/1049/22
Провадження № 11-кп/4815/125/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12022181170000133 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Острозького районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Нетішин Хмельницької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за ч.1 ст. 369 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн.
Судом розстрочено ОСОБА_5 виплату суми штрафу рівними частинами на 10 місяців по 2550 грн. щомісячно.
Вироком вирішено питання стосовно речових доказів та скасовано арешт, накладений на майно у даному кримінальному провадженні.
Цим вироком ОСОБА_5 засуджена за те, що вона 04.08.2022 о 13 год. 30 хв., знаходячись поряд із службовим автомобілем поліції «Toyota Prius» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі загального користування, в межах АДРЕСА_1 , під час винесення щодо її співмешканця ОСОБА_8 працівниками поліції відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області постанови про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 126, ч.5 ст. 121, ч.1 ст. 121, ч.10 ст. 121, ст. 125 КодексуУкраїни ппро адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), з метою уникнення його від відповідальності за вчинення вказаних правопорушень, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на підкуп працівників правоохоронного органу, шляхом висловлювання пропозиції та надання неправомірної вигоди, усвідомлюючи те, що відносно ОСОБА_8 проводяться процесуальні дії працівниками поліції, з метою уникнення від відповідальності за вчинення вказаних адміністративних правопорушень, усно висловила пропозицію надання неправомірної вигоди ОСОБА_9 , який проходить службу на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, котрий склав Присягу поліцейського і якому присвоєне спеціальне звання лейтенант поліції та ОСОБА_10 , який проходить службу на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, котрий склав Присягу поліцейського і якому присвоєне спеціальне звання сержант поліції, після чого, маючи із собою грошові кошти в сумі 1 000 грн., купюрами номіналом 500 грн., у кількості 2 шт., із серіями ЕЗ №1418025, ХЄ №1077887, дістаючи вказану суму грошових коштів з предметів одягу, простягнула їх в сторону вказаних працівників поліції, а також залишила вказані грошові кошти в салоні службового автомобіля поліції «Toyota Prius» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , тим самим запропонувавши та надавши вказаним працівникам поліції зазначену суму в якості неправомірної вигоди в інтересах ОСОБА_8 , для спонукання поліцейських до невчинення будь-яких дій, з використанням наданого їм службового становища, пов'язаного із винесенням постанов про вчинення ОСОБА_8 адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 126, ч.5 ст. 121, ч.1 ст. 121, ч.10 ст. 121, ст. 125 КУпАП.
Після цього працівники поліції керуючись у своїх діях чинним законодавством України, вжили невідкладних заходів щодо попередження, своєчасного виявлення та припинення кримінального правопорушення повідомили про вказаний факт керівництво та чергову частину, викликавши на місце події слідчо-оперативну групу.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вказаний вирок змінити, призначивши ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст. 369 КК у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., та розстрочити їй виплату суми штрафу рівними частинами на 10 місяців по 1700 грн. щомісячно.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що ОСОБА_5 визнала свою вину, розкаялась у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, відсутні тяжкі наслідки від скоєного, раніше вона до кримінальної відповідальності не притягалась, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутні обставини, які обтяжують покарання. Вказав, що обвинувачена не правильно розцінила як натяк на вимагання коштів слова патрульного поліцейського «що мені з вами робити» та який довгий час не складав адміністративні матеріали.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Водночас, суд першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 в повній мірі не дотримався вказаних вимог закону.
Зокрема, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, санкцією ч.1 ст. 369 КК передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
Як убачається з матеріалів цього провадження - зокрема обвинувального акту, за результатами досудового розслідування встановлено наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Водночас за результатами судового розгляду, місцевий суд такими їх не визнав, зазначивши у вироку, що обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що обвинувачена ОСОБА_5 надала суду пояснення, які повністю узгоджуються з дослідженими та перевіреними місцевим судом доказами.
Так, визнавши свою провину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення частково, обвинувачена ОСОБА_5 пояснила місцевому суду, що за результатами спілкування з патрульним поліцейським ОСОБА_9 , висловлювання останнього були нею розцінені як вимагання неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності. Водночас жодних прямих вимог про передачу якихось коштів поліцейські їй не висловлювали.
Як зазначено ККС ВС у свої постанові від 04 жовтня 2022 року по справі № 523/4890/19 щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів. Це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
На переконання колегії суддів, матеріали даного провадження свідчать про наявність пом'якшуючої обставини - щирого каяття, оскільки обвинувачена як під час судового розгляду, так і під час апеляційного перегляду, виловлювала щирий жаль стосовно вчиненого нею кримінального правопорушення, однак в силу суб'єктивного сприйняття ситуації оцінила поведінку поліцейських як натяк на надання неправомірної вигоди.
При цьому, під час досудового розслідування ОСОБА_5 добровільно надавала допомогу слідству при встановленні усіх обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, а тому колегія суддів вважає, що слід визнати обставиною, яка пом'якшує покарання, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Окрім того апеляційний суд враховує дані про особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.
Також апеляційний суд приймає до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке, відповідно до приписів ст. 12 КК, належить до нетяжких злочинів, та відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину та обставин, які обтяжують покарання.
Тому, враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до переконання про доцільність призначення обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 369 КК.
При цьому, враховуючи матеріальне становище обвинуваченої та перебування на її утриманні двох малолітніх дітей, колегія суддів вважає за можливе розстрочити ОСОБА_5 виплату суми штрафу рівними частинами на 10 місяців.
З огляду на викладене та в силу приписів ст.ст. 407-409 КПК, вирок місцевого суд підлягає зміні в частині призначеного покарання, а апеляційну скарга сторони захисту - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 ,418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Острозького районного суду Рівненської області від 05 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_5 в частині призначеного покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_5 засудженою за ч.1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Розстрочити ОСОБА_5 виплату суми штрафу рівними частинами на 10 (десять) місяців по 1700 (одній тисячі сімсот) грн. щомісячно.
В решті вирок місцевого суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3