Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12202/23 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 101 Доповідач Коломієць О. С.
30 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Кузьменко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/12202/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про встановлення факту, що має юридичне значення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дубок Сергій Миколайович
на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Полонця С.М.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що вона перебувала на утриманні свого загиблого брата - ОСОБА_2 до дня його загибелі.
В обґрунтування заяви зазначала, що є сестрою військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час участі в бойових діях поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області. 21.03.2023 року під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини ОСОБА_2 зник безвісно.
Батьки заявника: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , померли. Також помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і її чоловік, ОСОБА_5 .
Вказувала, що після смерті чоловіка вона проживала разом із своїм загиблим братом за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час не працює та не отримує заробітну плату. Її повнолітня донька ОСОБА_6 проживає разом з нею, працює та отримує заробітну плату. Водночас дохід ОСОБА_6 близький до мінімального та покриває лише її власні потреби і не дозволяє утримувати домогосподарство та інших членів сім'ї.
Зазначала, що єдиним членом сім'ї, який був працевлаштований та забезпечував коштами, був її загиблий брат. Так, ОСОБА_2 з 13.02.2014 року працював слюсарем-ремонтником п'ятого розряду в паперовому цеху ТОВ «Житомирський картонний комбінат», де отримував заробітну плату і її забезпечував. З початком повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України, виконував обов'язок військової служби та отримував грошове забезпечення, за рахунок якого забезпечував позивача.
Вказувала, що факт проживання та ведення спільного господарства разом із братом ОСОБА_2 , підтверджено наданими доказами, а також тим фактом, що повідомлення про зникнення безвісно та сповіщення про смерть ОСОБА_2 військовим командуванням було адресовано та надіслано їй як члену сім'ї. При цьому не має і не мала власного доходу і перебувала на повному утриманні свого загиблого брата, а його грошове забезпечення було єдиним та постійним джерелом її існування. Вважала, що підлягає визнанню такою, що перебувала на утриманні ОСОБА_2 .
Зазначала, що даний факт має для неї юридичне значення в частині реалізації прав на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) як особи, що перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, закрито.
Постановою Житомирського апеляційного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 24 січня 2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі, поданій через представника, заявниця просить скасувати ухвалу, а заяву про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно послався на відсутність доказу, яким є судове рішення про визнання факту перебування на утриманні, що і є предметом спору. Посилання ж суду на усну відповідь про відсутність підстав для подання документів до ІНФОРМАЦІЯ_5 також не заслуговують на увагу, оскільки даний орган не є уповноваженою Законом №2262-ХІІ особою, яка визначає наявність або відсутність права на пенсію.
Вказує, що відповідно до статті 10 Закону №2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України. Стверджує, що вона не зверталася ні до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, ні до будь-якого іншого органу та не отримувала жодних рішень цих органів з даного питання, що беззаперечно вказує на відсутність будь-якого спору. Тобто, суд, відмовивши у задоволенні заяви про встановлення факту перебування на утриманні, тим самим перешкодив їй в доступу до правосуддя, оскільки заява подана з метою реалізації її права на пенсію по втраті годувальника.
Наголошує на тому, що згідно частини другої пункту 2. Розділу І Порядку №3-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).
Зазначає, що не подавала заяву про призначення пенсії, а отже не зверталася за отриманням пенсії, а тому відмови у призначенні пенсії не може існувати фізично, як наслідок, не може існувати і спору.
Вважає, що доданими доказами підтверджено, що вона перебувала на повному утриманні ОСОБА_2 , регулярно одержувала від нього допомогу, яка була постійним та основним джерелом існування, тому вона підлягає визнанню такою, що перебувала на утриманні ОСОБА_2 .
Учасники справи своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Дубок С.М. підтримав апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника заявника, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку існує спір про право, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовив заявнику в поданні документів у зв'язку з тим, що вона не має права на призначення даної пенсії.
Такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з положеннями частини другої статті 315 ЦПК України судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до правил частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Частиною четвертою статті 315 ЦПК України також передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду,- залишає заяву без розгляду.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник немає іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Таким чином, застосування положень частини шостої статті 294 ЦПК України, якими передбачено залишення заяви без розгляду, можливе виключно у випадках, коли існує спір про право й такий спір належить розглядати у порядку позовного провадження, за правилами цивільного судочинства.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції не встановив та не перевірив, чиї права будуть порушені у разі розгляду заяви в порядку окремого провадження та чи дійсно існує спір про право.
У статті 36 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним відповідно до частини другої статті 36 Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону - довічно.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються , зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, визначено, які документи надаються до заяви про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника.
До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
У пункті 2.11 зазначеного Порядку закріплено, що у разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Чинне законодавство не містить обов'язкового позасудового порядку підтвердження вказаного юридичного факту.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Тобто, якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23 (провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її перебування на утриманні брата до смерті останнього. Висновок суду першої інстанції про те, що заперечення ТЦКСП та відсутність підстав для подання документів через те, що заявниця не має права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника і такий факт не підтверджено належними доказами, свідчать про існування спору про право, є помилковим, оскільки усна відмова ІНФОРМАЦІЯ_5 сама по собі це не підтверджує.
Суд не врахував, що необхідність встановлення факту перебування на утриманні брата до смерті останнього необхідно заявниці для призначення пенсії в разі втрати годувальника, і саме у зв'язку з тим, що заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вона звернулася до суду в порядку окремого провадження разом із заявою про встановлення факту і подала докази на підтвердження того, що не зверталася до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт та відмову не отримувала.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним.
ОСОБА_1 позбавлена можливості у позасудовому порядку встановити факт перебування на утриманні загиблого брата ОСОБА_2 . При цьому, чинне законодавство не передбачає іншого порядку підтвердження даного факту, його встановлення не пов'язується з вирішенням спору про право цивільне, а є необхідним для подальшого подання заявницею документа, що засвідчував би наявність перебування на утриманні з метою призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Посилання у відзиві на заяву, поданому представником заінтересованої особи Міністерства Оборони України, що заявницею не надано доказів, що вона є особою, на яку розповсюджує свою дію стаття 30 Закону №2262-ХІІ, а тому відсутні підстави для задоволення заяви, не заслуговує на увагу. Також не надано достатніх та допустимих доказів, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовив заявнику у зв'язку з тим, що вона не має права призначення даної пенсії, оскільки, як зазначала сама заявниця, до вищезазначеного органу з запитом вона не зверталася і відмову не отримувала.
Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, апеляційна скарга, із врахування вимог її прохальної частини, підлягає до часткового задоволення, а ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дубок Сергій Миколайович, задовольнити частково.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.
Головуючий Судді