Справа №760/9662/23 2-а/760/355/24
02 жовтня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності серія БАБ №544836 від 24 квітня 2023 року, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Позовні вимоги мотивує тим, що 24 квітня 2023 року відносно нього винесено вказану вище постанову зі змісту якої вбачається, що він 24 квітня 2023 року о 09-43 год., у м. Миколаєві, Інгульський район, просп. Богоявленський, 23, керуючи транспортним засобом Opel Omega, номерний знак НОМЕР_1 , перед перестроюванням з правої смуги для руху в ліву не ввімкнув сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив підпункт 9.2.б ПДР.
Позивач зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону та є необґрунтованою. Зазначає, що правил дорожнього руху не порушував, а відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема поліцейський не надав під час розгляду справи та складання постанови жодних належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Калініченко О. Б.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 травня 2023 року позов залишено без руху.
29 травня 2023 року, на виконання зазначеної ухвали, позивач надав до суду оскаржувану постанову.
Ухвалою суду від 16 червня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.
10 липня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача - Департаменту патрульної поліції, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Вказав, що після виявлення вчиненого позивачем порушення ПДР, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, Інспектор, керуючись законом та правосвідомістю, виніс оскаржувану постанову. Враховуючи викладене, інспектор діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП та Інструкцією, тому представник просив відмовити в задоволенні позову.
На підтвердження викладених у відзиві доводів, зокрема в частині спростування позову щодо відсутності доказів вчинення інкримінованого порушення, надав диск з відео записом.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року адміністративну справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №544836 від 24 квітня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 24 квітня 2023 року о 09-43 год., у м. Миколаєві, Інгульський район, просп. Богоявленський, 23, керуючи транспортним засобом Opel Omega, номерний знак НОМЕР_1 , перед перестроюванням з правої смуги для руху в ліву не ввімкнув сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив підпункт 9.2.б ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною другою статті 122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №544836 від 24 квітня 2023 року складена інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул. 2-а Екіпажна, 4.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих правилах.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до підпункту 9.1.а ПДР, попереджувальними сигналами є, у тому числі, сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою.
Підпункт 9.2.б ПДР визначає, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно з пунктами 9.3., 9.4 ПДР у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору. Сигнали початку руху від лівого краю проїзної частини, зупинки справа, повороту праворуч, перестроювання на смугу руху праворуч подаються правою рукою, витягнутою вбік, або лівою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору. У разі відсутності або несправності сигналів гальмування такий сигнал подається лівою або правою рукою, піднятою вгору.
Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.
Суд враховує, що пункт 1.10 ПДР визначає, що маневрування (маневр) як початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом;
За частиною другою статті 122 КУпАП, зокрема, порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.
Відповідачем на виконання обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні, долучено до позову відео файл.
У пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до неї додається запис з бодікамери №470241, а тому в силу положень частин третьої, четвертої статті 70 КАС України долучений до відзиву відеозапис з нагрудної камери поліцейського є допустимим доказом та підлягає дослідженню судом.
З відеозапису встановлено, що 24 квітня 2023 року о 09-42 год. водій автомобіля Opel Omega, номерний знак НОМЕР_1 (в подальшому встановлено - позивач) рухаючись на чотирьохсмуговій дорозі, при перестроюванні вправо не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку.
Викладене спростовує доводи позивача про те, що відповідачем не надано та не може бути надано доказів на підтвердження факту порушення позивачем підпункту 9.2.б ПДР, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
Також, суд зазначає, що відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до відповідальності. Зокрема, покладений на відповідача регламентованим частиною другою статті 77 КАС України обов'язок доказування не є абсолютним і, відповідно до частини першої статті 77 КАС України, позивач також повинен довести обставини, на які він посилається.
Втім позивачем, на відміну від відповідача, не надано належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували, що йому не було роз'яснено відповідачем його права та обов'язки, та не надано можливості скористатися правовою допомогою. Зокрема, оскаржувана постанова була вручена позивачу, що ним не оспорювалось, однак не містить будь-яких зауважень.
Встановивши, шо при розгляді справи та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем були належним чином оцінені всі зібрані по справі докази, зокрема, досліджені фото- та відеопокази, дотримані вимоги статей 251, 254, 256, 280 КУпАП, правильно визначено статтю, якою нормою закону передбачено відповідальність за вчинення такого правопорушення та застосовано стягнення в межах санкції частини другої статті 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.
Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі докази, дані, викладені в оскаржуваній постанові, яка відповідає вимогам статті 283 КУпАП та є законною і обґрунтованою, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 137, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя Л. М. Ішуніна