08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/891/24
381/1474/24
30 вересня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, -
28.03.2024 року позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Кудіна А.В. звернулися до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 04.06.2023 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9572621, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредитні кошти. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним.
Крім того, 01.06.2023 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100235681, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредитні кошти. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним.
28.03.2023 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», укладено Договір факторингу відповідно до умов якого ТзОВ «МІЛОАН» передало, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, зокрема і до відповідача. ТзОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за договорами виконало в повному обсязі, а відповідач кредит за Договорами у повному обсязі не повернув та має заборгованість в розмірі 22137,50 грн та 17805,00 грн, відповідно.
16.05.2023 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78615531, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредитні кошти. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним.
14.06.2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу, відповідно до умов якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, зокрема і до відповідача. ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а відповідач кредит за Договором у повному обсязі не повернув та має заборгованість в розмірі 47600,00 грн.
26.05.2023 року між ТзОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 5632974, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредитні кошти. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним.
18.10.2023 року між ТзОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу, відповідно до умов якого ТзОВ «МАНІФОЮ» передало, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. ТзОВ «МАНІФОЮ» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а відповідач кредит за Договором у повному обсязі не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами кредиту в загальному розмірі 102502,50 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
29.07.2024 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 надіслала відзив на позовну заяву в якому в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що до позовної заяви не долучено доказів перерахування відповідачеві кредитних коштів ні за одним з кредитних договорів, не надано розрахунку заборгованості з часу укладання договорів з посиланням на первинні документи та не надано копій первинних документів (чеків, квитанцій, заяв про перерахування коштів). Відсотки за наданими кредитами нараховані поза межами строку кредитування. Також позивачем не надано доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу на час або після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання зобов'язань за договором. До позовної заяви не долучено жодного доказу повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та про передачу персональних даних, що є грубим порушенням ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», Цивільного кодексу України та п.1.3 договорів факторингу (наданих позивачем до позовної заяви). Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 9572621 від 04.06.2023 року, № 100235681 від 01.06.2023 року, № 78615531 від 16.05.2023 року та № 5632974 від 26.05.2023 року від первісних кредиторів до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», що також виключає можливість задоволення позовних вимог.
02.08.2024 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача надіслала відповідь на відзив в якому просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що у відповідності до умов договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні договору. Отже, підписавши договір, Позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Наведене вище, у свою чергу свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін. У відповідності до умов кожного з укладених договорів, кошти надано Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану власноруч Позичальником при заповненні форм Заявки для реєстрації на сайті товариства, а саме НОМЕР_1 . Таким чином, обставини, на які посилається представник Відповідача у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.
В судове засідання представник позивача не з'явився, розгляд справи просила проводити в її відсутність.
В судове засідання відповідач та його представник не з'явилися, в запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи, судом встановлено, що 04.06.2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 9572621. Договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором U32178. Відповідно до п.1.2 Договору, Товариство надало відповідачу кредитні кошти на суму 5500,00 грн, строком на 105 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 1.5.2 та 1.5.3 Договору, процентна ставка 1,5 % за кожен день користування кредитом, стандартна ставка 3 % за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.1 Договору, передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 .
01.06.2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100235681. Договір підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором J74586. Відповідно до п.1.2 Договору, Товариство надало відповідачу кредитні кошти на суму 5000,00 грн, строком на 105 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 1.5.2, 1.5.3 Договору, процентна ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом, стандартна ставка 3 % за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.1 Договору, передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 .
Відповідно до листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 19.08.2024 року, на імя ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 і на яку 04.06.2024 року було зараховано кошти в розмірі 5500,00 грн та 01.06.2024 року в розмірі 5000,00 грн, за укладеними вище кредитними договорами.
28.09.2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», укладено Договір факторингу № 28092023, відповідно до умов якого ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло право вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників, зокрема і до відповідача.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 28092023 від 28.09.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредиту № 9572621 на загальну суму заборгованості 22137,50 грн.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 28092023 від 28.09.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредиту № 100235681 на загальну суму заборгованості 17805,00 грн.
16 травня 2023 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Скуз ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 78615531. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором MdesYkXo13.
Відповідно до умов Договору відповідачу надано фінансовий кредит у сумі 11900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів, тобто до 15.06.2023 року (п. 2.3 Договору). За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 2,70 % на день.
Вказану суму кредиту зараховано 16.05.2023 року на картковий рахунок № НОМЕР_3 відповідача ОСОБА_1 .
14.06.2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до вимог якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і боржниками.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осібборжників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (платою за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 12 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відступлено, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийнято право вимоги до боржника ОСОБА_3 за договором кредиту № 78615531 на загальну суму заборгованості 47600,00 грн.
26.05.2023 року між ТзОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 5632974. Договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором - t54934.
Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у загальній сумі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 80 днів, тобто до 14.08.2023 року. Акційна процентна ставка, фіксована: 1.74300 % на день; базова процентна ставка, фіксована: 2.49000 % на день; основна процентна ставка, фіксована: 2.49000 % на день (розділ 2 Договору).
Позика надається на банківський рахунок позичальника, банківську картку НОМЕР_1 (п. 2.5 Договору), і яка 26.05.2023 року була зарахована на рахунок відповідача.
Відповідно до п. 6.2 Договору, за кожен день неправомірного користування позикою/її частиною нараховуються проценти на прострочену позику в розмірі 0,51 % від залишку заборгованості за сумою позики.
Додатковою угодою № 1 до вказаного договору позики, сторони погодили кстрок користування позикою до 06.11.2023 року.
18.10.2023 року між ТзОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 18-10/2023, відповідно до вимог якого ТзОВ «МАНІФОЮ» передає за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «МАНІФОЮ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників між ТзОВ «МАНІФОЮ» і боржниками.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осібборжників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (платою за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 18-10/2023 від 18.10.2023 року, ТзОВ «МАНІФОЮ» було відступлено, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийнято право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 5632974 на загальну суму заборгованості 14960,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7,12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначив представник позивача, відповідачем були порушенні умови договорів і за ним рахується заборгованість за кредитним договором № 9572621 від 04.06.2023 року в розмірі 22137,50 грн, яка складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 5500,00 грн, заборгованість за відсотками - 16087,50 грн, заборгованість за комісією - 550 грн, за кредитним договором № 100235681 від 01.06.2023 року в розмірі 17805,00 грн, яка складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 4500,00 грн, заборгованість за відсотками - 12805,00 грн, заборгованість за комісією - 500,00 грн, за договором позики № 78615531 від 16.05.2023 року в розмірі 47600,00 грн, яка складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 11900,00 грн, заборгованість за відсотками - 35700,00 грн, за договором позики № 5632974 від 26.05.2023 року в розмірі 14960,00 грн, яка складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 5000,00 грн, заборгованість за відсотками - 9960,00 грн.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеними договорами не виконав, у передбачений в договорах (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором № 9572621 від 04.06.2023 року заборгованість за основною сумою боргу - 5500,00 грн, заборгованість за відсотками - 16087,50 грн, за кредитним договором № 100235681 від 01.06.2023 року за основною сумою боргу - 4500,00 грн, заборгованість за відсотками - 12805,00 грн, за договором позики № 78615531 від 16.05.2023 року заборгованість за основною сумою боргу - 11900,00 грн, за договором позики № 5632974 від 26.05.2023 року заборгованість за основною сумою боргу - 5000,00 грн, є доведеною, а тому вимога позивача у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором позики № 78615531 в розмірі 35700,00 грн, за договором позики № 5632974 в розмірі 9960,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі 310/11534/13-ц, від 04.червня 2013 року по справі 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі 522/1528/15-ц.
Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Позивач, пред'являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача відсотки за договором позики № 78615531 в розмірі 35700,00 грн, за договором позики № 5632974 в розмірі 9960,00 грн, які відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані за межами строку дії кредитних договорів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитом, які були нараховані в межах строку кредитування за договором позики № 78615531 в розмірі 4016,25 грн, за договором позики № 5632974 в розмірі 3237,00 грн.
Оскільки решта сум заборгованості за відсотками за кредитами нарахована після спливу визначених договором строків кредитування, у цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, безпідставними є позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9572621 від 04.06.2023 року за комісією - 550,00 грн та за кредитним договором № 100235681 від 01.06.2023 року за комісією - 500,00 грн, оскільки відповідно до умов кредитних договорів банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін у даній частині визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням КонституційногоСуду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16 та постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року по справі № 276/4216/16-ц, відповідно до яких, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У зв'язку з вище вказаним позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в загальному розмірі 1050,00 грн не підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем. При цьому, суд, при розгляді вказаної справи бере до уваги, що відповідач отримав та користувався вказаними коштами, що стверджується матеріалами справи, тобто використовував їх на власний розсуд, а тому суд вважає, що відповідач знав, що кошти взяті в борг та підлягають поверненню на умовах визначених позивачем, як і не спростовано наявності боргу та не наведено власного контр розрахунку, відтак поданий позивачем розрахунок суми боргу суд вважає правильним та таким, що достовірно підтверджує наявну заборгованість відповідача перед позивачем.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1862,22 грн.
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.526,610,611,1049,1054 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_4 , зареєстр.: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_5 у АТ “ТАСкомбанк» заборгованість в загальному розмірі 63045,75 грн, що складається з заборгованості за кредитним договором № 9572621 від 04.06.2023 року в розмірі 21587,50 грн, яка складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 5500,00 грн, заборгованість за відсотками - 16087,50 грн, за кредитним договором № 100235681 від 01.06.2023 року в розмірі 17305,00 грн, яка складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 4500,00 грн, заборгованість за відсотками - 12805,00 грн, за договором позики № 78615531 від 16.05.2023 року в розмірі 15916,25 грн, яка складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 11900,00 грн, заборгованість за відсотками - 4016,25 грн, за договором позики № 5632974 від 26.05.2023 року в розмірі 8237,00 грн, яка складається з: заборгованість за основною сумою боргу - 5000,00 грн, заборгованість за відсотками - 3237,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1862,22 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В.Соловей