03.10.2024
Справа № 642/6240/24
Провадження № 1-кс/642/3597/24
03 жовтня 2024 р. м. Харків
Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів, Житомирської області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, перебуваючого на посаді навідника-оператора 4 взводу оперативного призначення 7 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється за ч.4 ст.402 КК України, -
Старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з погодженим із прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Згідно з матеріалами клопотання, у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, знаходиться кримінальне провадження №62024170020008037, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, в якому 02.10.2024р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 236 від 12.08.2024 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду навідника-оператора 4 взводу оперативного призначення 7 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 248/ДСК від 23.08.2024 солдата ОСОБА_4 залучено до складу сил і засобів 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України тактичної групи «Ворон» ОТУ «Старобільськ» ОСУВ «Хортиця» для безпосередньої участі у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України.
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби у складі 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України - 31.08.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 31.08.2024, приблизно о 21 год. 10 хв., першим заступником командира - начальником штабу 3 батальйону оперативного призначення 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України, у місці дислокації підрозділу військової частини, військовослужбовцям 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, у тому числі, старшому кулеметнику 3 взводу оперативного призначення 7 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення старшому солдату ОСОБА_6 , було доведено бойове розпорядження командира 3 батальйону оперативного призначення 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України № 160 від 31.08.2024, а саме - необхідності у термін до 06 год. 00 хв. 01.09.2024 встановити спостережні пости в Куп'янському району Харківської області з метою недопущення просування противника та приступити до бойового чергування.
Солдат ОСОБА_4 31.08.2024р. будучи невдоволеним вищевказаним наказом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.
Обґрунтованість підозри у вчиненні солдатом ОСОБА_4 вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 02.10.2024 - санітарного інструктора медичного пункту 3 батальйону оперативного призначення; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02.10.2024 - офіцера секції S-1 (персонал) штабу 3 батальйону оперативного призначення; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.10.2024 - стрільця 1 відділення 4 взводу оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення; протоколом огляду комп'ютерних даних від 01.10.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Слідчий вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами службового розслідування, показаннями свідків.
Слідчий в обґрунтування клопотання та необхідності застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, зазначив про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, або, вчинити самокалічення чи симулювати хворобу, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що за станом здоров'я не міг виконувати бойове розпорядження, оскільки страждав на наслідки вогнепально-осколкового поранення, вади зору та слуху. Після переведення до підрозділу він записався до лікаря, однак в подальшому отримав бойове розпорядження, внаслідок чого не зміг потрапити до лікаря.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , суспільну небезпеку інкримінованого кримінально протиправних дій, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується актом службового розслідування та показаннями свідків.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Поняття «обґрунтованості підозри» не визначене в національному законодавстві. Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям варто застосовувати позицію ЄСПЛ, зокрема, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до цієї позиції, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання для допиту полягає у сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 р., п. 55, Series A, №300-A).
Відповідно до практики ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином. Вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.
На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_4 діяння, сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього злочину.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
З огляду на тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення так і обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Слідчий суддя приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 , у сукупності з іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даному етапі кримінального провадження підтверджується зокрема тим, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення проти порядку несення військової служби в період дії воєнного стану, що об'єктивно вказує на можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень, зокрема самовільне залишення місця військової служби або дезертирство, а тому такий ризик є актуальним на даний час.
Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем Збройних Сил України, згідно довідки ВЛК визнаний придатним до військової служби, однак має ряд захворювань, які пов'язані з військовою службою, а саме наслідки вогнепального осколкового сліпого поранення грудної клітки зліва з вогнепальним переломом IX ребра зліва з наявністю стороннього тіла, лівобічним гемотораксом, післятравматичних рубців, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Відповідно до ч.7 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в період воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, матеріальне забезпечення військовослужбовців, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За таких обставин слідчий суддя з урахуванням майнового становища підозрюваного, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, яке вчинено в умовах воєнного стану, наявність реальної можливості у нього внести заставу, вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 90840,00 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірною для нього.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Таким чином, встановлена наявність ризиків, які дають достатні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, а також підстави вважати що вказаним у клопотанні ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, тому клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 01 грудня 2024 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , рахувати з 03 жовтня 2024 р.
Визначити суму застави у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки строком до 01 грудня 2024 року: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з місця перебування (визначеного місця несення військової служби) без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування у військовій частині; утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали - до 01 грудня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2024р.
Слідчий суддя ОСОБА_1