Справа №: 398/3511/24
провадження №: 3/398/1502/24
Іменем України
"30" вересня 2024 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградськоїобласті Шинкаренко Ірина Петрівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградської області, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03.07.2024 року серії ВАВ № 915128 03.07.2024 року близько 20 год. 10 хв., ОСОБА_1 перебуваючи за адресою в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав та погрожував фізичною розправою.
Відповідальність за дане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненому не визнав, заперечував факт домашнього насильства, пояснив, що з потерпілою ОСОБА_2 проживали разом більше 20 років, придбали будинок, право власності на який зареєстроване на ОСОБА_2 . У минулому році ОСОБА_2 покинула сім'ю, проживала з іншим чоловіком на орендованій квартирі, а він в цей час проживав разом з трьома їх спільними дітьми. ОСОБА_2 систематично приходила до їхнього житла та намагалась вигнати його. Між ними постійно виникали конфлікти через власність на майно, крім того потерпіла неодноразово викликала поліцію з метою впливу на їх суперечки щодо власності на майно та досягнення бажаного результату. У серпні 2024 року ОСОБА_2 разом зі своїм співмешканцем завдали ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, після чого він потрапив до лікарні. Щодо подій, які відбулися 03.07.2024 року, то ОСОБА_1 не заперечує наявності між ним та ОСОБА_2 конфлікту, однак домашнього насильства відносно останньої він не вчиняв.
Захисник адвокат Боровський В.А. у судовому засіданні підтримав позицію ОСОБА_1 , просив справу закрити через відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки останній не чинив домашнього насильства та не мав умислу на завдання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю ОСОБА_2 ..
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , з'ясувавши думку захисника ОСОБА_3 , дослідивши інші докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» року домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру
В диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки характеризується суспільною шкідливістю та тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той же час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до ситуації, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби та інтереси, мотиви та форми їхнього вираження, а також ставлення до іншої сторони конфлікту.
Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, самі по собі, нецензурні висловлювання чи словесні образи та погрози, які виникають під час конфлікту та викликані напруженим емоційним станом сторін такої суперечки, не становлять собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, факт події домашнього насильства може не підтвердитися у зв'язку з невірним тлумаченням подій як потерпілою стороною, так і з боку органів та осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також можливим інсценуванням протиправного діяння потерпілим з мотивів досягнення бажаного результату стосовно інтересів та поглядів, які лежать в основі конфлікту.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 03.07.2024 року зазначено, що ОСОБА_1 вчинив відносно ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: словесно ображав та погрожував фізичною розправою. При цьому не зазначено чи могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
Також суддя зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися неспростовним доказом вчинення правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
В матеріалах справи відсутні пояснення свідків, фото/відеофіксація чи будь-які інші докази, які могли б підтвердити обставини, які ставляться у вину ОСОБА_1 .
Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про наявність 03.07.2024 року конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак дії ОСОБА_1 не виходили за межі звичайних конфліктних відносин, що склались між сторонами, та які б містили відповідні ознаки домашнього насильства та вказували на їх навмисний характер та намір заподіяти шкоду психологічному чи фізичному здоров'ю потерпілої особи.
Крім того, суддя також звертає увагу, що матеріали справи не містять даних, які б беззаперечно доводили наявність шкоди, заподіяної діями ОСОБА_1 психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 , чи ймовірність заподіяння такої шкоди.
Отже, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 не підпадають під правову кваліфікацію діяння, визначеного диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП і не становлять складу адміністративного правопорушення.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки у справі відсутні належні та допустимі докази, які б поза розумним сумнівом доводили факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, ч. 1 ст.173-2, ст.ст.245, 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст.280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.
Суддя Ірина Петрівна Шинкаренко