Справа № 755/7769/24
Провадження № 2/357/3912/24
іменем України
30 вересня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого-судді - Орєхова О.І.,
за участю секретаря - Махненко Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У травні 2024 року представник позивача, адвокат Мартинюк Марія Русланівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на наступні обставини.
05 березня 2014 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб за актовим записом № 220, що зареєстрований Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у місті Києві.
Від шлюбу мають двох синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Шлюб має виключно формальний характер, оскільки подружні відносини між сторонами припинено. Спільне господарство не ведуть, основна причина розпаду сім'ї це різниця характерів, відсутність між позивачем та відповідачем взаєморозуміння і довіри.
Зокрема, сторони проживають окремо, відповідач проживає у Німеччині та має нові стосунки.
Позивач не має наміру зберегти шлюб та наполягає на розірванні шлюбу. Вважає, що причини, які спонукають його наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя з відповідачем як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам.
Просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який зареєстрований 05 березня 2014 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 220, (а.с. 1-3).
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року вирішено справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу направити за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с. 20).
04 липня 2024 року вказана справа надійшла на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, про що свідчить відповідний штамп суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 року головуючим суддею визначено Орєхова О.І. (а.с. 27-28) та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
05 липня 2024 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с. 32).
22 серпня 2024 року за вх. № 43988 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача (а.с. 35).
З вказаної інформації вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , знята з реєстрації 29.09.2023 року.
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) (ч. 9 ст. 28 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 10 ст. 187 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
Ухвалою судді від 28 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі о 09 год. 30 хв. 30 вересня 2024 року (а.с. 37-38).
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Мартинюк Марія Русланівна, яка діє на підставі ордеру, серія АС № 1063632 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 14-15) в судове засідання не з'явились, разом із позовною заявою, яка була отримана та зареєстрована канцелярією суду 06.05.2024 року за вх. № 25735, представник позивача надала клопотання, в якому просила проводити розгляд справи у відсутності позивача та представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечували проти заочного розгляду справи (а.с. 6).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась у відповідності до вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України, після отримання інформації з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (ч. 5 ст. 128 ЦПК України).
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Так, в матеріалах справи наявне оголошення (а.с. 41), яке було розміщено 02.09.2024 року про виклик до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу на 09 годину 30 хвилини 30.09.2024 року.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України відповідач була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи та завчасно.
Заяв та клопотань на адресу суду з боку відповідача не надходило, як і не надходив відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Як зазначено вище, позивач та представник позивача скористувалися своїм правом, визначеним в ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлена відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надала відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
Ухвалою суду від 30.09.2024 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що 05 березня 2014 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, про що 05 числа березня місяця 2014 року складено відповідний актовий запис № 220, де прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка - ОСОБА_7 , дружини - ОСОБА_7 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого 05 березня 2014 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві (а.с. 42).
З матеріалів справи убачається, що подружжя від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що в матеріалах справи свідчить наявна копія витягу з Дії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 (а.с. 11) та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що в матеріалах справи свідчить наявна копія витягу з Дії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_3 (а.с. 12).
Позивач зазначав, що подружні відносини між ними припинено, шлюб має формальний характер, спільне господарство не ведеться, мають різні характери, відсутність між ними взаєморозуміння та довіри, проживають окремо. Відповідач проживає у Німеччині та має нові стосунки. Вважає, що сімейні стосунки вже не можуть бути відновленими, оскільки шлюб остаточно припинив своє існування.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 1 СК України, завданням Сімейного кодексу України є зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб.
Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 1 цього Кодексу, завданням Сімейного кодексу України є побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Частиною 2 статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком».
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).
Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
На цьому ж наголошує Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» - проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Оскільки, як зазначено вище та встановлено судом, що стосунки між позивачем та відповідачем припинились, спільного господарства не ведуть, тривалий час кожен із подружжя живе окремим життям, спільного сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що шлюб необхідно розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем ОСОБА_1 були понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 гривень, які документально підтверджені (а.с. 4).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 1 211,20 гривень, понесення яких документально підтверджується наявною квитанцією від 26.04.2024 року.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 3, 56, 105, 110-112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 5, 19, 27, 28, 133, 141, 211, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», ЗУ «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб зареєстрований 05 березня 2014 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 220 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у сумі 1 211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , паспорт, серія НОМЕР_5 , виданий 24 квітня 2001 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві);
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Повне заочне судове рішення складено 30 вересня 2024 року.
Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов